Постанова № 29692192, 26.02.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2013 року Справа № 5013/1452/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання : Ненарочкін І.О.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, які про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Толока" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2012р. у справі № 5013/1452/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Толока", м.Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 8 590, 34 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2012 р. у справі № 5013/1452/12, яке підписано 17.12.2012 р. і оформлено відповідно до вимог статті 84 ГПК України (суддя Глушков М.С.), частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Толока" м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Кіровоград про стягнення 8 590, 34 грн.

Вказаним рішенням стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Кіровоград на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ТОЛОКА" м. Київ 512,50 грн. заборгованості, а також 96,57 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

02.01.2013 р. на примусове виконання рішення господарський суд Кіровоградської обл. видав наказ.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р. у складі колегії суддів головуючого судді Чохи Л.В. (доповідач), суддів Чимбар Л.О., Крутовських В.І. апеляційна скарга була прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 04.02.2013 року на 10:30 годин.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Поплавської Н.О. від 01.02.2013 р., у зв'язку з тим, що суддя доповідач по справі Чоха Л.В. знаходиться на лікарняному, проведено повторний автоматичний розподіл справи № 5013/1452/12.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р. справу № 5013/1452/12 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Бахмат Р.М. (доповідач), суддів Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С. і призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2013 року на 10:50 годин.

Скаржник просить в апеляційній скарзі скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Позивач не згоден з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову з посиланням на пропуск строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг строку позовної давності переривається вчиненням боржником дії, яка свідчить про визнання боргу. Такою дією в даному випадку є підписання акту звірки розрахунків від 04.11.2009 р. А тому строк позовної давності за відповідними вимогами слід рахувати від 04.11.2009 р. З урахуванням переривання строку позовної давності за зобов'язаннями, вказаними в акті звірки розрахунків, строк позовної давності закінчувався 04.11.2012 р., або пізніше. Позов подано 30.10.2012 р. Позивач вважає, що в даному випадку строк позовної давності не пропущено.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили. Неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "ТОЛОКА" було поставлено фізичній особі ОСОБА_1 товар згідно видаткових накладних, які додані до матеріалів справи (а.с. 7-33), всього на суму 9132,80 грн.

Відповідач частково повернув товар на суму 196,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ОПН-000158 від 11.12.2009 року та №ОПН-000137 від 06.11.2009 року (а.с.101-102); а також перерахував 400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.126-129). Із пояснень позивача вбачається, що із перерахованої суми 400,00 грн. в погашення заборгованості за отриманий товар згідно вищезазначених накладних зараховано 346,46 грн., оскільки сума 56,54 грн. зарахована в оплату раніше поставленої продукції.

В іншій частині відповідач розрахунків за отриманий товар не провів.

Актом звірки розрахунків (а.с. 64), який підписаний сторонами, відповідач визнав заборгованість за поставлену продукцію в сумі 8 590 грн. 34 коп.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару в сумі 8590,34 грн., позивач звернувся до господарського суду з позовом.

Відповідно до вимог ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами виникли господарські відносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля - продаж).

Частинами 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мала місце поставка за договором.

Таким чином зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції виникло після її прийняття.

Відповідач позов визнав частково, в частині стягнення заборгованості з поставлений товар по накладній № РН-0005223 від 02.11.2009 року на суму 512,50 грн.

До іншої частині позовних вимог відповідач просив господарський суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, за зобов'язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання (ч. 2 п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ста. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Підписання акту звірки розрахунків від 04.11.2009 р. свідчить про визнання боргу в сумі 8590,34 грн., а тому строк позовної давності за даними вимогами слід рахувати від 04.11.2009 р. Строк позовної давності закінчується 04.11.2012 р., позов подано 31.10.2012 р.; на час подання позову строк позовної давності не закінчився, а тому суд першої інстанції помилково зробив висновок, що строк позовної давності щодо оплати отриманого товару в період з 17.03.2008 р. по 19.10.2009 р. на суму 8 077 грн. 84 коп. закінчився 20.10.2012 р., а тому в цій частині рішення слід змінити, позов задовольнити повністю.

На підстав викладеного, керуючись ст. 103-105, 121, ч.3 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Толока" задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2012 р. у справі № 5013/1452/12 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ТОЛОКА"8 590 грн. 34 коп. боргу та судовий збір у сумі 2 415 грн. 50 коп., в т.ч. за подання апеляційної скарги.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Кіровоградської обл. від 02.01.2013 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О. Лотоцька

О.С. Євстигнеєв

Повний текст постанови виготовлено 28.02.2013 р.