Ухвала суду № 29690642, 01.03.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2013 р. Справа № 918/244/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ОАО) "Юго-Запад Транснефтепродукт" Російська Федерація, м.Самара, вул.Льва Толстого, 75

до відповідача Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс" Південно-західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів 33028, м.Рівне, вул.Котляревського, 18

про тлумачення правочину

Представники:

від позивача : представник Мазур В.О. (довіреність №01-15-4/13/40 від 15.02.2013 року);

від позивача : представник Анашкіна О.В. (довіреність №3-1604 від 28.10.2011 року);

від відповідача : представник Кушнір О.С. (довіреність №08/247 від 14.01.2013 року);

від відповідача : представник Дербеньова В.А. (довіреність №08/295 від 15.01.2013 року);

від відповідача : представник Попович Р.І. (довіреність №08/301 від 15.01.2013 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Юго-Запад Транснефтепродукт", як юридична особа, створена за законодавством Російської Федерації (надалі по тексту - позивач, товариство) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс" Південно-західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (надалі - відповідач, дочірнє підприємство), у якому просить розтлумачити зміст угоди від 09 грудня 2003 року, укладеної між товариством та дочірнім підприємством та визнати, що згідно пункту 1 цієї угоди, предметом договору є використання нафтопродукту в якості технологічного продукту, а не зберігання його в розумінні положення статті 963 Цивільного кодексу України.

Як стверджує позивач, позовні вимоги мотивовані тим, що сторони при укладенні угоди від 09 грудня 2003 року мали на меті визначити предметом договору саме використання нафтопродукту в якості технологічного продукту.

В обгрунтування позову позивач посилається також на ту обставину, що 16 січня 2013 року відповідач звернувся до позивача з листом, в якому пропонував виключити пункт 2.5. договору де вказано "Исполнитель обязуется принять все мери, необходимьіе для сохранности переданного нефтепродукта и использовать его только в качестве техиологического нефтепродукта". Такі зміни відповідач пропонував внести в зв'язку з тим, що трактує слово "сохранность", зазначене у пункті 2.5. договору, як слово "зберігання" і вважає, що договір від 09 грудня 2003 року є договором зберігання в розумінні статті 963 Цивільного кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

01.03.2013 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказує на такі ж обставини, які викладені в позовній заяві, та не заперечує проти розгляду судом спору про тлумачення договору від 09 грудня 2003 року, при цьому посилається на те, що під час виконання договору виникли розбіжності щодо розуміння пункту 2.5, а саме терміну "сохранность" і його перекладу українською мовою як "зберігання" чи "збереження", в результаті чого відповідач звернувся до позивача з листом, в якому пропонує виключити умови викладені в пункті 2.5. договору від 09 грудня 2003 року. Застосовуючи при перекладі даної Угоди термін "зберігання", у Відповідача виникає обов'язок нараховувати плату за надані послуги так як договір зберігання відповідно до статті 946 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України) є оплатним.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали обставини викладені в письмових поясненнях.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09 грудня 2003 року між позивачем, як власником та відповідачем, як виконавцем було укладено угоду (надалі - Угода), відповідно до пункту 1.1 якої позивач передає, а відповідач приймає нафтопродукт, що є власним нафтопродуктом позивача, знаходиться в системі магістральних нафтопродуктопроводів, технологічної обв'язки перекачувальних станцій, наливних пунктів, лінійних виробничо-диспетчерських станцій, технологічних і резервуарних ємностях відповідача для використання в якості технологічного нафтопродукту (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною цієї угоди). Після передачі нафтопродукту позивач залишається його власником.

Угоду укладено російською мовою. В оригіналі предметом договору є: "Владелец передает, а Исполнитель принимает нефтепродукт, являющийся собственным нефтепродуктом Владельца находящийся в системе магистральных нефтепродуктопроводов, технологической обвязке перекачивающих станций, наливных пунктов линейных производственно-диспетчерских станций; технологических и резервуарных емкостях Исполнителя для использования в качестве технологического нефтепродукта (Приложение №1, которое является неотъемлемой частью настоящего соглашения). После передачи нефтепродукта Владелец остается его собственником.".

09 грудня 2003 року між позиивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого позивач передав зі своїх ресурсів, а відповідач прийняв безпосередньо в магістральних нафтопродуктопроводах на дільницях № 42, № 43 для використання в якості технологічного нафтопродукту на теріторії Україні: дизпаливо Л-0 ,2-62ВС - 85354,721 тн. та автобензин А-76 н / пов - 128,040 тн. В оригіналі: "Владелец передал из своих ресурсов, а Исполнитель принял непосредственно в магистральных нефтепродуктопроводах на участках №42, №43 для использования в качестве технологического нефтепродукта на територии украины дизтопливо Л-0,2-62ВС - 85354,721 тн.; автобензин А-76 н/эт - 128,040 тн".

24 травня 2005 року між сторонами укладено додаткову угоду, предметом якої є:

п.1.1. З раніше переданого за угодою від 09.12.2003 р. автобензину А-76 н/пов в кількості 128,050 тн., за рахунок пересортиці віднесено на дизельне паливо Л-0 ,2-62ВС - 28,091 тн. (акт № 1 від 25.03.04г.).

Загальна кількість автобензину А-76 становить 99,94 тн.

Загальна кількість дизпалива Л-0 ,2-62ВС становить 85382,812 тн..

п.1.2. Вартість переданих відповідно до Угоди від 09.12.2003 року нафтопродуктів становить

- автобензин А-76 н/пов - 1155079,90 руб (1551,72 руб/тн. без ПДВ);

- дизпаливо Л-0 ,2-62ВС - 104520515,48 руб. (1224,14 руб/тн. без ПДВ);

п.1.3. Пункт 5.1 Угоди від 09.12.2003 року викласти в наступній редакції: "Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та може бути розірвана тільки після повернення технологічного палива".

п.1.4. Дана Додаткова Угода є невід'ємною частиною Угоди та набирає чинності з моменту її підписання.

Зміст додаткової угоди в оригіналі:

"п.1.1. Из ранее переданного по соглашению от 09.12.2003 г. автобензина А-76 н/эт в количестве 128,050 тн. за счет пересортици отнесено на дизельное топливо Л-0,2-62ВС - 28,091 тн. (акт№1 от 25.03.04г.)

общее количество автобензина А-76 составляет 99,94 тн.

общее количество дизтоплива Л-0,2-62ВС составляет 85382,812тн.

1.2. Стоимость переданного по Соглашению от 09.12.03г. нефтепродукта составляет:

- автобензин А-76 н/єт 1155079,90 руб (1551,72руб/тн. без НДС);

- дизтопливо Л-0 ,2-62ВС - 104520515,48 руб. (1224,14 руб/тн. без НДС);

1.3. П.5.1 Соглашения от 09.12.03 г. изложить в следующей редакции: "Соглашение вступает в силу с момента его подписания сторонами и может быть расторгнуто только после возврата технологического топлива"

1.4. Настоящее Дополнительное соглашение является неотъемлемой частью Соглашения от 09.12.03 г. и вступает в силу с момента его подписания."

16 січня 2013 року відповідач звернувся до позивача з листом, в якому пропонував виключити умову викладену в пункті 2.5. Угоди де вказано «Исполнитель обязуетея принять все мери, необходимьіе для сохранности переданного нефтепродукта и использовать его только в качестве техиологического нефтетодукта». Відповідач пропонував внести такі зміни в зв'язку з тим, що трактує слово «сохранность», зазначене в договорі, як слово "зберігання" і вважає, що Угода є договором зберігання в розумінні статті 963 ЦК України, де передбачено: "за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною ґі (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності" та статті 412 Цивільного кодексу УРСР , яка була чинною на момент укладення Угоди, "за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості".

08 лютого 2013 року позивач надав відповідачу відповідь, що підтверджується листом № 0101-16-37/2936, в якому зазначив мету передачі нафтопродукту, а саме: передача його як технологічного продукту для забезпечення діяльності нафтопродуктопроводу та з метою виконання вимог ст. 199 Митного кодексу України.

В нормах ЦК України термін "збереження" застосовується неодноразово, і не стосується договору зберігання. Це, зокрема, відповідальність опікуна за збереження майна підопічного (частина 1 статті 72), право фізичної особи на збереження у таємниці свого особистого життя (частина 3 статті 301); збереження секретності інформації, що складає комерційну таємницю (стаття 505); обов'язок володільця предмета застави вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави (частина 1 статті 587); обов'язок підрядника зберігати надане йому майно (стаття 841); відповідальність перевізника за збереження вантажу (стаття 924); обов'язок комісіонера вжити заходів, необхідних для збереження майна комітента (стаття 1026) та ін.

Таким чином, термін "збереження" застосовується в цивільному законодавстві України як необхідність (обов'язок) особи утримувати річ у належному стані щодо її кількості та якості при виконанні багатьох договорів, передбачених ЦК України і ніяким чином не передбачає наявності договору зберігання у цих правовідносинах.

Відповідно до "Російсько-українського словника юридичних термінів" під редакцією Ковальського В.С. (м.Київ, 1994 р.), слову "сохранение" російською мовою, відповідають такі слова української мови: "збереження", "зберігання".

В обгрунтування своїх доводів стосовно того, що у сторін не було волі на укладення договору зберігання, позивач посилається на висновки спеціалістів у галузі транспортування нафтопродуктів, зокрема на висновок Науково-дослідного інституту транспорта нафти та нафтопродуктів (м.Москва) (а.с.22-25), заступника завідуючого кафедрою технології переробки нафти Російського державного університету нафти і газу" Киташова Ю.В. (м.Москва) (а.с.27-30) в яких вказано, що зберігання нафтопродукту не може здійснюватись в нафтопродуктопроводі, а тільки у спеціальних резервуарах (а.с. 27-28).

Нормативні документи, що діють на території України, не передбачають можливості зберігання нафтопродуктів в тілі трубопроводу. Натомість, основною ємкістю для зберігання передбачаються резервуари. Про це вказано, зокрема, в Інструкції про порядок отримання, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на нафтобазах, наливних пунктах і автозаправних станціях системи Держкомнафтопродукту СРСР, затвердженої Держкомнафтопродуктом СРСР від 15 серпня 1985 р. N 06/21-8-446 :

" Розділ 4. Зберігання нафтопродуктів:

4.1. На усіх нафтобазах і в цехах, зайнятих перевалкою нафтопродуктів, щодня ведеться облік нафтопродуктів із записом в журналі вимірювання нафтопродуктів в резервуарах за формою N 17- НП (додаток 7) по кожному резервуару окремо з відображенням усіх операцій, що проводяться кожною зміною.

4.3. Нафтопродукти повинні зберігатися в резервуарах, металевою, дерев'яною і іншій тарі, що відповідає вимогам технічних умов і стандартів.

4.4. Для запобігання втратам при зберіганні нафтопродуктів має бути організоване спостереження за станом резервуарного парку. Контроль за збереженням нафтопродуктів в резервуарах і тарі здійснюється зовнішнім оглядом тари і виміром рівня в резервуарах.

4.5. У резервуарах, бочках, дрібній фасувальній тарі повинні зберігатися нафтопродукти, що належать тільки нафтобазі. Забороняється залишати на відповідальному зберіганні нафтопродукти, що належать споживачам."

Стаття 6 ЦК України чітко зазначає, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Подібний принцип був відображений і в статті 4 Цивільного кодексу УРСР - з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, тобто, як бачимо і законодавство, як було чинним на момент укладення договору і яке діє на даний момент, дає можливість укладати договори, які прямо не передбаченні нормами цивільного законодавства, але при цьому не порушуючи імперативних норм, фактично під час укладення договору між позивачем і відповідачем було застосовано даний принцип, однак останнє не свідчить про можливість трактування Угоди, як договору зберігання.

Крім того, по своїй суті у даному договорі відображено сам статус відповідача і майна, яке у нього знаходиться на праві господарського відання - стаття 136 Господарського Кодексу України (надалі - ГК України). Тобто наявність договору зберігання взагалі не можлива з точки зору юридичного статусу відповідача: дане підприємство є дочірнім підприємством позивача, а тому на нього розповсюджуються правила частини 4 статті 63 ГК України та статті 118 ЦК України.

Згідно з приписами статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до частин 1, 2 статті 213 ЦК Кодексу зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Частинами 3, 4 статті 213 ЦК України передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (частина 3 статті 213 ЦК України).

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір; тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу визначено, що договір є обов'язковим до виконання.

Дослідивши зміст Угоди, терміни, що вживаються у тексті Угоди, з'ясувавши загальноприйняте значення слів і понять, що застосовуються у правовідносинах у сфері транспортування нафтопродуктів, суд дійшов висновку, що згідно пункту 1 Угоди, предметом договору є використання нафтопродукту в якості технологічного продукту, а не зберігання його в розумінні положення статті 963 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Розтлумачити зміст Угоди від 09 грудня 2003 року, укладеної між Відкритим акціонерним товариством (ОАО) "Юго-Запад Транснефтепродукт" (Російська Федерація, м.Самара, вул.Льва Толстого, 75) та Дочірнім підприємством "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (Україна, м.Рівне, вул. Котляревського, 18).

3. Згідно пункту 1 Угоди від 09 грудня 2003 року, укладеної між Відкритим акціонерним товариством (ОАО) "Юго-Запад Транснефтепродукт" (Російська Федерація, м.Самара, вул.Льва Толстого, 75) та Дочірнім підприємством "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (Україна, м.Рівне, вул. Котляревського, 18), предметом договору є використання нафтопродукту в якості технологічного продукту, а не зберігання його в розумінні положення статті 963 ЦК України

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс" Південно-західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (33028, м.Рівне, вул.Котляревського, 18, код ЄДРПОУ 13990932) на користь Відкритого акціонерного товариства (ОАО) "Юго-Запад Транснефтепродукт" (Російська Федерація, м.Самара, вул.Льва Толстого, 75, код ЭДРПОУ 03467902) витрати на оплату судового збору в розмірі 1147,00 грн.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2013 року

Суддя Качур А.М.