Постанова № 29689419, 10.10.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2270/8119/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівКовальчук О.К. Фелонюк Д.Л. Лабань Г.В. при секретарі за участі: Бесарабі І.А. представників сторін та третьої особи розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю "Анне-ЛТД", третя особа на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Ремако", про стягнення коштів отриманих без встановлених законом підстав,

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові на підставі ст. ст. 215, 216 і 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207-208 Господарського кодексу України та п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» просить стягнути з відповідача в дохід держави кошти в сумі 6239521,0 грн., безпідставно отримані ним в період з 12.10.2010 року по 25.01.2011 року відповідно до нікчемного правочину - генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року, укладеного між ТОВ «Анне -ЛТД» і ТОВ «Ремако» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Вказує, що про нікчемність генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року, на його думку, свідчить наступне:

відправником (постачальником) товару відповідно до залізничних накладних є ПП «Батерфляй ЛТД», свідоцтво платника ПДВ якого анульоване 24.11.2010 року, і ПАТ «Пласке», які не є стороною генерального договору;

товарно-транспортні накладні на перевезення пального не оформлені належним чином;

відсутні сертифікати відповідності на дизпаливо за жовтень-грудень 2010 року;

акти приймання-передачі, видаткові та податкові накладні про поставку пального від ТОВ «Ремако» є неналежними первинними документами, оскільки вказане товариство операції з поставки нафтопродуктів фактично не здійснювало, його фінансово - господарська діяльність відбувається поза межами правового поля;

ТОВ «Ремако» не мало можливості поставляти нафтопродукти у зв»язку з відсутністю трудових ресурсів, виробничих, складських приміщень та майна, які економічно необхідні для виконання постачання нафтопродуктів або здійснення господарської операції;

фінансово - господарські взаємовідносини між відповідачем та ТОВ «Ремако» здійснювались шляхом обміну документами, та перерахування коштів, без реального здійснення поставок пального, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлювались генеральним договором.

Одночасно позивач вказує, оскільки недійсний генеральний договір, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, вчинений за наявності умислу у однієї його сторони - ТОВ «Ремако», яка фактично не здійснювала та не могла здійснювати поставку нафтопродуктів на користь відповідача, то усе одержане ним за договором поставки повинно бути повернено другій стороні (відповідачеві), а одержане останньою або належне їй до відшкодування виконаного стягується в доход держави, даному випадку стяганню підлягає вартість отриманого відповідачем пального в сумі 6239521,0 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають висновки позивача щодо нікчемності укладеного між ТОВ «Анне-ЛТД» і ТОВ «Ремако» генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року безпідставними, оскільки:

спірний правочин відповідає встановленим Цивільним кодексом вимогам щодо змісту (наявності всіх істотних умов) та форми (нотаріально посвідчені) і спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків - поставка нафтопродуктів;

сторонами цих правочинів дотримані всі встановлені цивільним законодавством вимоги, які є необхідними для чинності правочину, зокрема, виконані зобов'язання щодо передачі майна у власність покупця, та його оплати покупцем;

сторони правочину відображали операції з поставки нафтопродуктів в бухгалтерському та податковому обліку, при цьому позивачем не встановлено порушень у відображенні вказаних даних;

висновки щодо нікчемності генерального договору сформовані в акті перевірки без належного дослідження всіх наявних у позивача первинних документів, які свідчать про фактичне здійснення операцій з поставки нафтопродуктів від ТОВ «Ремако», його перевезення залізничним та автомобільним транспортом, фактичне отримання та оплату;

викладені в акті перевірки відомості про відсутність у відповідача та ТОВ «Ремако» трудових ресурсів, технічного персоналу, майна і складських приміщень не відповідають дійсності;

відсутнє рішення суду про визнання генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року недійсним, як того вимагає ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Представник третьої особи на стороні відповідача (ТОВ «Ремако»), залученої до участі у справі ухвалою суду від 22.06.2011 року, також вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки ці вимоги базуються на надуманих висновках щодо нікчемності генерального договору поставки, не грунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам справи, спростовується наявними в матеріалах справи доказами (видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, угодами, вантажними митними деклараціями, товарно-транспортними накладними тощо), а відтак не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами нереальності та фіктивності спірних господарських операцій за генеральним договором.

Господарська діяльність ТОВ «Ремако» спрямована на настання певних та реальних результатів, які обумовлені укладеними договорами, здійснюється виключно у межах правового поля та у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства. Будь-яких доказів, які б спростовували наведене, позивачем не надано, а його твердження, про відсутність у третьої особи трудових ресурсів та технічної можливості здійснення поставок, які містяться у позовній заяві є лише його припущеннями, які не грунтуються ані на нормах чинного законодавства, ані на фактичних даних.

Вказує, що ТОВ «Ремако», код ЄДРПОУ 36470848, здійснює свою господарську діяльність на ринку нафтопродуктів з квітня 2009 року, в червні 2009 р. було зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100239109), а також не міститься у базі сумнівних платників податків ДПАУ. На підприємстві працює 14 осіб, а укладені договори із контрагентами, зокрема, із постачальниками нафтопродуктів, транспортними та експедиторськими компаніями, а також з одержувачами нафтопродуктами, свідчать про те, що ТОВ «Ремако» є компанією, діяльність якої спрямована на настання реальних результатів господарської діяльності, яка своєчасно нараховує та сплачує заробітну плату, всі податки та збори у відповідності до чинного законодавства України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з урахуванням наведеного нижче.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Анне-ЛТД» 03.07.1996 року зареєстроване Хмельницькою районною державної адміністрацією. З 22.02.2002 року перебуває на обліку як платник податків в Хмельницькій МДПІ.

Основними видами діяльності відповідача є оптова торгівля паливом та внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.

В травні 2011 року відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на підставі наказу Хмельницької МДПІ від 12.05.2011 року і направлення №300 від 13.05.2011 року працівниками Хмельницької МДПІ проведена виїзна позапланова перевірка відповідача з питань достовірності декларування податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Ремако». Результати оформлені актом від 26.05.2011 року №770/230/14159997, в якому відображені висновки про нікчемність генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року, укладеного ТОВ «Анне-ЛТД» і ТОВ «Ремако», спрямованого не на реальне настання правових наслідків, які ним передбачені, а на заниження податкового зобов'язання відповідача з ПДВ, що за своєю сутністю є заволодінням майном держави, а відтак відповідно до ст. 215, ст. 203 ЦК України є нікчемним, при чому його недійсність прямо передбачена законом, зокрема п. 1, 2 ст. 215 ЦК України, а тому визнання його недійсним судом не вимагається.

Суд встановив, що відповідно до генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року ТОВ «Ремако» зобов»язалось передати у власність покупця (позивача) нафтопродукти за цінами і в кількості, вказаних у додаткових угодах до цього договору, які є його невід»ємною частиною і укладаються на підставі письмових заявок покупця; в додаткових угодах вказуються вид продукції, її кількість, ціна, місце призначення та відвантажувальні реквізити (п.1.1 договору). Загальна вартість продукції відповідно до цього договору складається з суми всіх додаткових угод і/або виставлених рахунків (п.2.1 договору); оплата поставленої продукції здійснюється покупцем на підставі рахунків постачальника відповідно до додаткових угод (п.2.2 договору). Відповідно до п.3.1 договору продукція може поставлятись покупцю на умовах EXW склад постачальника і/або FCA склад постачальника, і/або CРT пункт призначення, і/або DDR склад покупця в редакції Інкотермс 2000 року; умови конкретної поставки визначаються сторонами у відповідних додаткових угодах до договору. Поставка партії вважається узгодженою, а заявка прийнятою постачальником до виконання з дати підписання сторонами додаткової угоди до договору, в якій вказується обсяг заявки, найменування продукції та її кількість (п.3.2 договору). За змістом п. 3.3 договору поставка продукції вважається виконаною з моменту передачі продукції представнику покупця або транспортній організації в залежності від умов поставки, визначених у додаткових угодах; факт передачі продукції підтверджується відповідним актом приймання-передачі продукції і /або накладною; право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки, якою вважається дата, вказана в акті приймання-передачі і /або накладній. Загальна кількість поставленої продукції може відрізнятись від кількості, вказаної у відповідних додаткових угодах до цього договору, в залежності від типу цистерн, які використовуються для поставки і їх технологічної загрузки, але не більше ніж 5% (п.3.7 договору). Строк дії генерального договору поставки - 31.12.2010 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання; у випадку, якщо за 1 місяць до закінчення строку дїї договору одна із сторін не попередить іншу про його розірвання, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.7.1 договору).

На виконання генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року за період з 12.10.2010 року по 25.01.2011 року ТОВ «Ремако» поставило відповідачеві нафтопродукти загальною вартістю 6 281915,27 грн.

Поставка нафтопродуктів здійснювалась залізничним та автомобільним транспортом.

Умови поставки кожної партії нафтопродуктів залізничним транспортом, їх вид, обсяги, ціна, станція призначення та номер цистерни визначені сторонами в додаткових угодах до генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року, укладених після надіслання відповідачем на адресу ТОВ «Ремако» письмових заявок, що підтверджується наявними в матеріалах справи додатковими угодами №6 і №7 від 27.10.2010 року, №8 від 15.12.2010 року, №9 від 18.12.2010 року, № 1 від 28.01.2010 року. письмовими заявками відповідача, журналом реєстрації вихідної кореспонденції.

Додатковими угодами №6 і №7 від 27.10.2010 року, №8 від 15.12.2010 року, №9 від 18.12.2010 року, № 1 від 28.01.2010 року передбачено, підписаними позивачем та його контрагентом, передбачено, що нафтопродукти поставляються на умовах CРT - станція призначення - ст.Гречани м.Хмельницький.

Поставка товару в період з 01.10.2010 року по 25.01.2011 року, залізничним транспортом від станції відправлення (ст.Коростень») до зазначеної вище станції призначення, вказаної позивачем у заявках на поставку продукції, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковими накладними № РН-0001039 від 28.10.2010 року, № РН-0001040 від 28.10.2010 року, № РН-0001337 від 15.12.2010 року і № РН-0000046 від 18.01.2011 року; відповідними податковими накладними № 1052 і №1053 від 28.10.10 року , журналом реєстрації виданих позивачем довіреностей за 2010-2011 роки, актами приймання-передачі пального № 7 і №6 від 28.10.2010 року, актами приймання нафтопродуктів за кількістю, журналом обліку нафтопродуктів, копіями доручень на отримання товару та залізничними накладними.

Суд встановив, що на кожну отриману залізничним транспортом партію нафтопродуктів позивач отримав від постачальника (ТОВ «Ремако») видаткову накладну, податкову накладну, акт приймання-передачі нафтопродуктів, сертифікат відповідності та паспорт якості, а від вантажовідправників (ПАТ «Пласке» та ПП «Батерфляй ЛТД») - залізничну накладну. Придбаний товар, позивач оплатив шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (ТОВ «Ремако»). Факт оплати підтверджений виписаними ТОВ «Ремако» рахунками на оплату товару, платіжними дорученнями та поясненнями представників позивача і відповідача в судовому засіданні.

Досліджуючи наявність повноважень ПАТ «Пласке» та ПП «Батерфляй ЛТД» щодо відправки позивачеві нафтопродуктів, постачальником яких є ТОВ «Ремако», суд встановив викладене нижче

Відповідно до умов укладеного між відповідачем та ПП «Батерфляй ЛТД» договору надання послуг № 1Б-Р від 01.10.2010 року, останнє зобов'язалось забезпечити проведення розкредитування приймання по ст. Коростень ПЗЗ (код.ст.346308) вагоно-цистерн з нафтопродуктами, що належать ТОВ «Ремако», оформлення документів на вагоно-цистерни з нафтопродуктами ТОВ «Ремако», що придбані ним у третіх осіб на умовах поставки СРТ або РСА ст. Коростень ПЗЗ. При цьому в товарно-супровідних документах зазначається відправником ПП «Батерфляй ЛТД», код відправника 6323, а право власності на вантаж до нього не переходить (п.1.1 договору № 1Б-Р), оскільки залишається за ТОВ «Ремако». На виконання укладеного договору ПП «Батерфляй ЛТД» 28.10.2010 року на замовлення ТОВ «Ремако» поставило на адресу відповідача дизельне пальне у вагонах №№ 51464923, 79492856 (залізнична накладна від 28.10.2010 року із проставленим штампом «Переадресація») та дизельне пальне у вагоно-цистерні за № 54074984 (залізнична накладна від 15.12.2010 року із проставленим штампом «Переадресація»).

Відповідно до умов укладених між відповідачем та ПАТ «Пласке» договорів транспортного експедирування № РІП 0.05/002-001/101964 від 05.03.2010 року та № 980/6340/0701003-0003 від 01.01.2011 року останнє, як експедитор/транспортний експедитор, здійснює транспортне експедирування зовнішньоторговельних, транзитних та внутрішніх вантажів, що належать ТОВ «Ремако». На виконання договорів ПАТ «Пласке» відправило дизельне пальне у вагоно-цистерні за № 51460939 на станцію залізниці Гречани Ю-Зап.Ж.Д., на адресу відповідача (Квитанція про приймання вантажу № 32087638 від 18.01.2011 року).

Поставлене відповідачеві дизельне пальне ТОВ «Ремако» придбало відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, розрахунки за якими здійснювались в іноземній валюті, придбаній товариством у АБ «Південий», зокрема:

генерального договору № 22-10-10 від 22.10.2010 року із ТОВ «Сан Тревел» та додаткової угоди № 1 від 28.10.2010 року до цього договору про поставку на користь ТОВ «Ремако» дизельного пального ЕН 590 сорт С вид 1 загальною кількістю 971,650 тон (159 тон з яких 28.10.2010р. було поставлено відповідачеві), на загальну суму 7 329 049,07 грн., станція призначення Коростень ЮЗЖД;

контракту № 01-11-10/1 від 01.11.2010 року з компанією «Ельпероза комерсьаль ЛТД» (Еірегога соттегсіаі ІЛд), о.Кіпр, та додаткової угоди № 2 від 27.12.2010 року, відповдно до ких поставка товару здійснюється на умовах БАР українсько - білоруський кордон (у відповідності Інкотермс - 2000). При цьому вантажовідправником по даної поставки є РУП «ПО Белоруснефть», ПУ «Белорусьнефть-Мозірьнефтепоставка» РУП «ПО Белорусьнефть» або ВАТ «Мозирський НПЗ, Белорусія», а вантажоодержувачем - ПП «Батерфляй ЛТД», ст. Коростень ЮЗЖД код 346308, код отримувача 6323. 15.12.2010 року. Вказане підтверджується ВМД № 124000314/2010/143936, згідно з якою вантажовідправником ПУ «Белорусьнефть-Мозірьнефтепоставка» РУП «ПО Белорусьнефть», вантажоодержувачем є ПП «Батерфляй ЛТД», ст. Коростень ЮЗЖД код 346308, код одержувача 6323, при цьому особою, відповідальною за фінансове врегулювання (власником товару), згідно ВМД було та залишалося ТОВ «Ремако».

05.01.2011 року сторонами контракту № 01-11-10/1 від 01.11.2010 року складена специфікація № 8 на поставку дизельного пального ЕН 590 на умовах поставки БАР українсько - білоруський кордон. При цьому вантажовідправником по даної поставки є РУП «ПО Белоруснефть», ПУ «Белорусьнефть-Мозірьнефтепоставка» РУП «ПО Белорусьнефть» або ВАТ «Мозирський НПЗ, Белорусія». Вантажоодержувачем є ПАТ «Пласке», ст. Коростень ЮЗЖД код 346308, код одержувача7760. 18.01.2011 року була оформлена ВМД № 101030001/2011/000332, згідно з якою вантажовідправником ПУ «Белорусьнефть-Мозірьнефтепоставка» РУП «ПО Белорусьнефть» на адресу вантажоодержувача є ПАТ «Пласке», ст. Коростень ЮЗЖД код 346308, код одержувача7760 були направлені нафтопродукти, визначені ВМД (дизельне пальне ЕН 590), при цьому особою, відповідальною за фінансове врегулювання, згідно ВМД, визначено ТОВ «Ремако» (графа 9 ВМД).

На прохання позивача, частина нафтопродуктів відповідно до генерального договору поставки №21/07/10 від 21.07.2010 року, поставлена на замовлення та за рахунок ТОВ «Ремако» автомобільним транспортом відповідно до укладених останнім договору про надання транспортних послуг № 194/1*0 від 01.07.2010 року з ТОВ «Торгівельний дім «ТЕК ОЙЛ» (перевізник); договору з ТОВ «Олентранс» (перевізник) № 111 від 26.07.2010 року на міські і міжміські перевезення вантажів автотранспортом; договору № 49 від 12.08.2010 року із СПД Синько на транспортне обслуговування (перевізник) та договору № 26/11/10 від 26.11.2010 року з СПД Матьошко (перевізник) про надання послуг з перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом.

У відповідності до вказаних договорів прийом перевізником нафтопродуктів до транспортування, і також передача нафтопродуктів відповідачеві підтверджується видатковими документами на перевезення вантажу (товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі вантажу від відправника до перевізника, та від перевізника до одержувача вантажу, актами приймання нафтопродуктів за кількістю).

Транспортування нафтопродуктів автомобільним транспортом від їх постачальника ТОВ «Ремако» до відповідача підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, зокрема від 18.10.2010 року (перевізник автопідприємство «Лукойл Україна») дизельне пальне обсягом 39235 л.; від 02.11.2010 року та 13.11.2010 року (автопідприємство ТОВ «Олентранс») дизельне пальне обсягом 46360 л. та 36500 л. відповідно; від 21.12.2010 року та 13.01.2011 року (перевізник ПП Синько) бензин А-95 ШЕВРО обсягом 38170 л. та бензин АИ-92-50 обсягом 38170 л. відповідно, від 24.12.2010 року (перевізник ПП Пархоменко) бензин А-95 ШЕВРО обсягом 41240 л.; від 12.01.2011 року та 17.01.2011 року (перевізник ПП Матьошко) бензин АИ-92-50 обсягом 36780 л. та бензин А-95 обсягом 36780 л. відповідно; від 17.01.2011 року (перевізник ТОВ ТД «ТЕК-Ойл») бензин А-95 обсягом 35985 л., а також актами здачі прийняття наданих послуг з перевезення вантажу, підписаних ТОВ «Ремако» та кожним з перевізників, в яких вказуються місце маршрут перевезення вантажу, місце навантаження та відвантаження і вартість послуг з перевезення.

При цьому належність зазначених у цих товарно-транспортних накладних автомобілів перевізникам нафтопродуктів підтверджується копіями реєстраційних карток на транспортні засоби, використані для перевезення, надісланих на запит позивача Управлінням державної автомобільної інспекції УМВС України в Хмельницькій області супровідним листом від 16.05.2011 року №5/7568.

Поставка нафтопродуктів відповідачеві від ТОВ «Ремако» на виконання генерального договору за період з 12.10.2010 року по 25.01.2011 року автомобільним транспортом підтверджується видатковими накладними № РН-0000924 від 12.10.2010 року, № РН-0000950 від 16.10.2010 року, № РН-0001005 від 26.10.2010 року, № РН-0001060 від 02.11.2010 року, № РН-0001086 від 06.11.2010 року, № РН-0001119 від 12.11.2010 року, , № РН-0001371 від 21.12.2010 року, № РН-0001388 від 24.12.2010 року, № РН-0000020 від 12.01.2011 року, № РН-0000021 від 13.01.2011 року, № РН-0000039 від 17.01.2011 року, актами прийняття нафтопродуктів на зберігання в ємності позивача.

Суд встановив, що на кожну отриману автомобільним транспортом партію нафтопродуктів позивач отримав від постачальника (ТОВ «Ремако») видаткову накладну, податкову накладну, акт приймання-передачі нафтопродуктів, сертифікат відповідності та паспорт якості, а від автомобільних перевізників - товарно-транспортну накладну. Придбаний товар, позивач оприбуткував в бухгалтерському обліку та оплатив шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (ТОВ «Ремако»). Факт оплати підтверджений виписаними ТОВ «Ремако» рахунками на оплату товару, платіжними дорученнями та поясненнями представників позивача і відповідача в судовому засіданні.

За поставлені залізничним та автомобільним транспортом нафтопродукти за період з 12.10.2010 року по 25.01.2011 року відповідач сплатив на розрахунковий рахунок ТОВ «Ремако» грошові кошти у загальній сумі 6281915,27 грн., в тому числі ПДВ 1046985,87 грн.

Станом на дату проведення Позивачем виїзної позапланової перевірки розрахунки між сторонами генерального договору здійснені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 12.10.2010 року по 25.01.2011 року.

На кожну поставку пального ТОВ «Ремако» оформило та видало відповідачеві податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 046 985,87 грн., відображені відповідачем та його контрагентом (ТОВ «Ремако») в податковому обліку.

Досліджуючи обґрунтованість висновків позивача щодо нікчемності генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року, укладеного між відповідачем та ТОВ «Ремако», суд враховує наведене нижче.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В силу ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено позивачем невідповідності змісту генерального договору поставки №21/07/10 від 21.07.2010 року, укладеного між відповідачем і ТОВ «Ремако», вимогам цивільного законодавства.

Ані генеральний договір поставки нафтопродуктів, укладений між відповідачем та ТОВ «Ремако», ані договори надання експедиційних послуг, укладені останнім з ПАТ «Пласке» і ПП «Батерфляй ЛТД», зовнішньоекономічні договори поставки нафтопродуктів та договори на перевезення пального автомобільним транспортом не суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки їх укладання не заборонене законом.

Судом також не встановлено та не доведено позивачем, що укладаючи договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Всебічно оцінюючи пояснення відповідача та третьої особи щодо мети укладання спірних договорів, суд вважає, що найбільш достовірним відображенням мети укладення спірних договорів є дії цих підприємств як до так і після укладення цих договорів, а також економічний ефект, отриманий ними від здійснення вказаних господарських операцій.

Досягнення економічних і соціальних результатів, а також мети одержання прибутку, визначених частиною 2 ст. 3 ГК України є визначальними характеристиками підприємництва, передбачає розсудливість у визначенні розміру витрат при здійсненні господарської операції у їх співвідношенні з очікуваним доходом. Отримання відповідачем та його контрагентом доходу від спірних операцій не заперечується позивачем.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: відповідач та його контрагент - ТОВ «Ремако» не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про отримання позивачем нафтопродуктів, постачальником яких було ТОВ «Ремако», а вантажовідправниками - ТОВ «Ремако» (у випадках поставки автомобільним транспортом), ПАТ «Пласке» і ПП «Батерфляй ЛТД» (у випадках поставки залізничним транспортом). Отримавши від ТОВ «Ремако» пальне, відповідач здійснив розрахунок в повному обсязі, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок постачальника, а отримавши податкову накладну, відніс суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, до податкового кредиту звітного періоду.

Операції з поставки відображені відповідачем та його контрагентом - ТОВ «Ремако» не тільки в податковому, а й в бухгалтерському обліку.

Суд вважає безпідставним послання позивача як на підставу недійсності генерального договору доставки, на відсутність у ТОВ «Ремако» технічного персоналу та складських приміщень, необхідних для здійснення цих операцій.

Відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Таким чином, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що відповідно до договору №3 від 23.07.2010 року ТОВ «Ремако» для зберігання частини поставлених автомобільним транспортом нафтопродуктів використовував складське приміщення в м.Херсоні по вул.Р.Люксембург, 6, яке належить ПП «Нафтовий союз». Нафтопродукти, поставлені залізничним транспортом, ТОВ «Ремако» відповідно до зовнішньоекономічних контрактів отримало на ст. Коростень і відвантажило з цієї ж станції на адресу відповідача.

Суд також встановив, що доводи позивача стосовно відсутності у ТОВ «Ремако» достатньої кількості працівників спростовуються наявними в матеріалах справи звітами 1ДФ зазначеного товариства та штатними розписами.

Суд не бере до уваги посилання позивача, як на одну з підстав недійсності генерального договору, на анулювання 24.11.2010 року свідоцтва платника ПДВ ПП «Батерфляй ЛТД», яке є одним з вантаржовідправників пального залізничним транспортом, оскільки цивільним законодавством не заборонене здійснення господарської діяльності господарюючим суб"єктом, не зареєстрованим платником ПДВ. Вказана обставина впливає лише на формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Ремако", яке оплатило послуги ПП «Батерфляй ЛТД», і жодним чином не стосується прав та обов"язків відповідача як сторони генерального договору.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності спростовують доводи відповідача щодо нікчемності генерального договору поставки нафтопродуктів, укладеного відповідачем з ТОВ «Ремако».

Нікчемність генерального договору спростовується самим позивачем, який за результатами перевірки відповідача за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року (довідка від 20.07.2011 року №655/230/14159997) в процесі якої досліджувались поставки нафтопродуктів відповідачеві від ТОВ «Ремако» залізничним транспортом (вантажовідправники ПАТ «Пласке» та ПП «Батерфляй») та автомобільним транспортом на замовлення ТОВ «Ремако» на виконання генерального договору поставки №21/07/10 від 21.07.2010 року прийшов до висновку про відсутність будь-яких порушень законодавства як в процесі укладання вказаного договору, так і його виконання.

Частиною 3 ст.228 ЦК України в редакції Закону України від 02.12.2010 р. N 2756-VI у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням.

Таким чином, обов»язковою умовою для застосування передбачених зазначеними нормами наслідків недійсності правочину, укладеного з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність рішення суду про визнання такого правочину нікчемним.

В силу ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби наділені повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про визнання угод недійсними.

Проте, позивачем не надано суду рішення суду про визнання генерального договору поставки нафтопродуктів недійсним №21/07/10 від 21.07.2010 року.

З огляду на викладене позивачем не доведена та не встановлена судом наявність підстав для стягнення з відповідача в дохід держави коштів в розмірі 6239521,0 грн. як наслідку недійсності генерального договору поставки нафтопродуктів недійсним №21/07/10 від 21.07.2010 року.

З урахуванням викладеного вище, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні, ст.ст. 11, 69, 70, 99, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю "Анне-ЛТД" про стягнення в дохід держави коштів в розмірі 6239521,0 грн. залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2011 року

Головуючий суддя судді О.К. Ковальчук Д.Л. Фелонюк Г.В. Лабань