Постанова № 29689428, 24.10.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/8676/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретарі Сенькову О.О. за участі:представника позивача Собецької Г.В. представників відповідача Наліжити О.С., Маланчій О.І. та Гуцал Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Цембудресурс" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000212341 та № 0000222341 від 29.06.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000222341 від 29.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 284594,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 245177,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 39417,0 грн., та № 0000212341 від 29.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 307313,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 267728,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 39585,0 грн., прийняті на підставі акту перевірки № 296/23/32523101 від 14.06.2011 року. На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій щодо придбання ПВХ мембрани від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» та будівельних робіт від ТОВ «Інсатбуд».

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене законами України «Про податок та додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем законів України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з придбання ПВХ мембрани від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» та будівельних робіт від ТОВ «Інсатбуд», які не мали реальних наслідків, встановлений під час перевірки, зафіксований в акті перевірки № 296/23/32523101 від 14.06.2011 року та не спростований позивачем.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід залишити без задоволення з урахуванням викладеного.

Суд встановив, що позивач - приватне підприємство "Цембудресурс» 23.07.2003 року зареєстроване Хмельницькою районною державною адміністрацією. З 29.12.2004 року перебуває на обліку Городоцькій МДПІ як платник податків, з 17.03.2005 року - як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини і будівництво будівель.

В травні-червні 2011 року на підставі направлень від 17.10.2011 року №№19-21 відповідно до наказів №323 від 06.05.2011 року «Про проведення документальної планової перевірки приватного підприємства «Цембудресурс»» та №369 від 30.05.2011 року «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства «Цембудресурс»» працівниками Городоцької МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлені актом № 296/23/32523101 від 14.06.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000222341 від 29.06.2011 року та № 0000212341 від 29.06.2011 року, з позовом про оскарження яких позивач звернувся до суду.

Податкове повідомлення-рішення № 0000212341 від 29.06.2011 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 307313,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 267728,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 39585,0 грн., базується на викладених в акті перевірки № 296/23/32523101 від 14.06.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 і п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 267728,0 грн. у зв'язку з завищенням валових витрат по операціях з придбання ПВХ мембрани від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» та будівельних робіт від ТОВ «Інсатбуд», які не мали реальних наслідків.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закону №334/94-ВР) який діяв на час існування спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

З урахуванням положень Закону №334/94-ВР та Податкового кодексу України необхідною умовою для включення платником податку до валових витрат відповідного звітного періоду витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

В свою чергу згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, який діє з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення і повинні мати такі обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, належать: дата і місце складання; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704, наявність обов'язкових реквізитів первинних документів є визначальною для надання їм юридичної сили і доказовості.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток витрати платника податку мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операціі, яка є підставою для формування валових витрат такого платника податків.

Досліджуючи правомірність включення позивачем до валових витрат звітних періодів витрат на придбання ПВХ мембрани від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» та будівельних робіт від ТОВ «Інсатбуд», суд встановив наведене нижче.

У 3- у кварталі 2010 року на підставі оформлених ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» видаткової накладної №250808 від 25.08.2010 року та податкової накладної №250808 від 25.08.2010 року на суму 185976,0 грн., в тому числі ПДВ 30996,0 грн., позивач включив до валових витрат витрати в сумі 154980,0 грн. на оплату ПВХ мембрани в кількості 2800 кв. м. від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006».

В супереч вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зазначена видаткова накладна №250808 від 25.08.2010 року не містить особистого підпису особи, яка відвантажила (передала) ПВХ мембрану представникові позивача, її посади, прізвища та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені контрагента позивача, а також місця передачі товару.

Водночас, Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» анульоване 25.03.2011 року у зв'язку з поданням декларацій, які свідчать про відсутність оподатковуваних операцій протягом попередніх 12 звітних періодів. Станом на час судового розгляду спору зазначене товариство відсутнє за місцезнаходження, що підтверджується витягом з ЄДР, а відтак суд не має можливості залучити вказане товариство до участі у справі як третю особу та отримати відповідні пояснення.

Тому, суд вважає, що видаткова накладна №250808 від 25.08.2010 року, не відповідає вимогам до первинного документу, а відтак не може слугувати підставою для включення до валових витрат вартості зазначеного в цій накладній товару.

При цьому, зазначена видаткова накладна є єдиним документом, який засвідчує передачу товару.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що будь-які інші документи, в тому числі договір купівлі-продажу ПВХ мембрани в кількості 2800 кв. м., позивачем та його контрагентом не оформлялись. Тому, суд позбавлений можливості встановити визначені сторонами усного договору умови щодо місця поставки товару та його перевізника.

В процесі судового розгляду справи представник позивача не надав жодного доказу, який би підтверджував його усні пояснення стосовно особи, яка відвантажила товару від імені продавця, місця передачі товару (м. Луганськ), фактичного оприбуткування цього товару позивачем в складському (а не тільки в бухгалтерському) обліку, його перевезення від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» до м. Хмельницького та зберігання позивачем з серпня 2010 року, враховуючи відсутність у позивача складських приміщень.

Наданий позивачем акт списання ПВХ мембрани в кількості 1300,0 кв.м суд не вважає належним доказом реального здійснення операції з придбання позивачем ПВХ мембрани в кількості 2800 кв. м. від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006», оскільки не містить вказівки щодо постачальника цього товару, а її придання від цього контрагента не підтверджується жодними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Тому, придбання товару, його перевезення на будь-яких умовах поставки та зберігання після придбання не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством, відсутність таких документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Таким чином, зазначені в видатковій накладній №250808 від 25.08.2010 року, яка не відповідає вимогам до первинного документу, відомості щодо придбання ПВХ мембрани в кількості 2800 кв. м. від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» не підтверджені в судовому засіданні жодними іншими належними доказами. Відтак, суд вважає, що зазначена накладна не може слугувати підставою для включення вартості вказаного в ній товару до валових витрат.

У 4- у кварталі 2010 року - 1 кварталі 2011 року позивач включив до валових витрат витрати в загальній сумі 1070909,14 грн. на оплату будівельно-монтажних робіт, виконаних ТОВ «Інсатбуд».

Відповідно до договору підряду №6С/201 року від 10.11.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Інсатбуд», останнє зобов'язалось виконувати будівельні роботи на об'єктах замовника, які вказуються в актах виконаних робіт, на свій ризик, якісно і у визначені замовником строки (р.1 договору), оплата яких здійснюється замовником поетапно за фактично виконаний обсяг робіт на підставі підписаних сторонами актів здачі приймання виконаних робіт на протязі місяця з дня їх підписання, за умови, що роботу виконано належним чином (р.2 договору). Зазначеним договором передбачено, що підрядник виконує роботи, визначені у договорі, своїми силами та з матеріалів замовника і зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником (р.1 договору).

Підписавши договір підряду, в рахунок оплати передбачених договором робіт позивач платіжними дорученнями від 24.11.2010 року, від 02.12.2010 року, від 03.12.2010 року, від 10.12.2010 року, від 16.12.2010 року, від 01.04.2011 року перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Інсатбуд» кошти в загальній сумі 1232009,0 грн.

Виконання договору підряду №6С/201 року від 10.11.2010 року оформлене актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року - березень 2011 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт і виписаними ТОВ «Інсатбуд» податковими накладними від 16.12.2010 року №16127 і від 31.03.2011 року № № 3113 - 3116.

Зазначені документи слугували підставою для включення позивачем вартості будівельно-монтажних робіт з будівництва школи-інтернату для дітей сиріт по вул. Озерній, 14 в м. Хмельницькому до валових витрат відповідних звітних періодів.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат по вказаній операції суд встановив викладене нижче.

Надані позивачем під час перевірки акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року - березень 2011 року не відповідають вимогам до первинного документу, оскільки, всупереч п. п. 2.4 і 2.5 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку і ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містять підписів посадових осіб позивача і його контрагента та печаток цих господарюючих суб'єктів. Відсутність підписів та печаток на актах виконаних робіт на час проведення перевірки, крім завірених позивачем копій цих актів, підтверджується також актом перевірки.

За змістом ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

В силу ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, акти, виконаних робіт, не підписані обома сторонами договору підряду (замовником будівництва та підрядником) свідчать лише про одне - про те, що зазначені в цих актах будівельні роботи не виконувались.

Суд не бере до уваги як такі, що не відповідають вимогам ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, надані позивачем до суду зазначені вище акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року - березень 2011 року, скріплені підписами та печатками позивача та його контрагента, з урахуванням наведеного нижче.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний надавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю).

Пунктом 85.2 ст.85 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податків щодо надання посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В силу п.44.6 та п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду спору на вимогу суду позивач не надав документи, які підтверджують виконання позивачем р.1 договору підряду та передачі субпідряднику (ТОВ «Інсабуд») матеріалів, необхідних для виконання субпідрядних робіт.

Натомість, директор позивача в письмових поясненнях під час перевірки та представник позивача в судовому засіданні пояснили, що будівельні матеріали не передавались ТОВ «Інсатбуд», оскільки зазначені в актах виконаних робіт будівельно-монтажні роботи виконувались одночасно працівниками позивача та ТОВ «Інсатбуд», не конкретизувавши при цьому, які саме роботи виконувались працівниками кожного з них.

Суд враховує, що відповідно до договору підряду на виконання робіт з будівництва №2/01-33 від 10.08.2010 року, укладеного між позивачем та управлянням регіонального розвитку, містобудування, архітектури та будівництва Хмельницької облдержадміністрації будівництва школи-інтернату для дітей сиріт по вул. Озерній, 14 в м. Хмельницькому, виконавцем цих робіт визначений позивач. Зазначеним договором передбачене право підрядника залучати до виконання робіт субпідрядників за погодженням з замовником, яке відбувається за 5 днів до початку виконання субпідрядником відповідних робіт (п.п.23-24 договору). Пунктом 22 договору визначені вимоги замовника будівництва до субпідрядника, до яких зокрема, належать: наявність відповідної ліцензії, матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, достатніх для виконання робіт, та досвіду виконання аналогічних робіт.

Вимогу суду щодо надання доказів наявності згоди замовника будівництва на залучення ТОВ «Інсадбуд» як субпідрядника будівельно-монтажних робіт, а також доказів наявності у ТОВ «Інсатбуд» матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, достатніх для виконання будівельно-монтажних робіт в обсягах, відображених в актах виконаних робіт, позивач не виконав.

Разом з тим, згідно до інформації центральної бази даних ДПА України у 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 29011 року ТОВ «Інсатбуд» не відобразило в бухгалтерському та податковому обліку операції з виконання для позивача будівельних робіт, кількість працюючих у ТОВ «Інсатбуд» - одна особа, відсутні матеріальні ресурси та основні засоби.

Станом на 15.09.2011 року відповідно до Витягу з ЄДР ТОВ «Інсадбуд» відсутнє за місцезнаходженням і перебуває в стані припинення, відтак, суд позбавлений можливості отримати будь-яку інформацію від вказаного товариства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що акти приймання виконаних робіт не відповідають вимогам до первинного документу, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не можуть слугувати підставою для формування валових витрат.

Таким чином, що наявні у позивача видаткова накладна на придбання ПВХ мембрани від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» та акти приймання виконаних будівельних робіт ТОВ «Інсатбуд», є неналежними доказами придбання товару та виконання будівельних робіт.

За змістом частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тому, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат по операції з придбання ПВХ мембрани від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» та будівельних робіт від ТОВ «Інсатбуд», відтак податкове повідомлення-рішення № 0000212341 від 29.06.2011 року не підлягає скасуванню.

Спірне податкове повідомлення-рішення № 0000222341 від 29.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 284594,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 245177,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 39417,0 грн., базується на викладених в акті перевірки від 14.06.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі - Закону №168/97-ВР), в редакції, яка діяла на час існування спірних відносин, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України і заниження податку на додану вартість на 245177,0 грн., у зв'язку з безпідставним включенням до податкового кредиту з ПДВ податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» і ТОВ «Інсатбуд» по операціях з придбання ПВХ мембрани та будівельних робіт відповідно.

Досліджуючи правомірність формування податкового кредиту по вказаних операціях, суд враховує наведене нижче.

В силу підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України визначено,що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності.

Крім того, з 01.01.2011 року обов'язковою умовою для включення сплаченого в ціні товарів (робіт) податку на додану вартість до податкового кредиту є одночасне включення зазначеного податку до податкових зобов'язань.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні умови вимоги щодо підтвердження правомірності включення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних товарів (робіт), до податкового кредиту, закладені у п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд вважає наявні у позивача податкові накладні по господарських операціях з придбання ПВХ мембрани від ТОВ «Торгово-комерційний союз - 2006» і будівельних робіт від ТОВ «Інсатбуд», оформлені зазначеними контрагентами, недостатніми підставами для включення вказаних в них сум ПДВ до податкового кредиту відповідних звітних періодів, оскільки, викладені в них відомості щодо поставки товарів (робіт) не відповідають дійсності.

До того ж контрагент позивача у березі 2011 року не відобразив податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 87514,0 грн. по операції з поставки будівельних робіт, включені позивачем до податкового кредиту у вказаному звітному періоді.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги про їх скасування не підлягають до задоволення.

Керуючись Податковим кодексом України, законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», та ст.ст. 11, ст.158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Цембудресурс" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2011 року №0000212341 та №0000222341 залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2011 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук