Ухвала суду № 29675944, 27.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року Справа № 16239/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Савицької Н.В. та Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської обл. на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2011р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Ліга-2» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.12.2010р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Ліга-2» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Підволочиському районі Тернопільської обл. № 0000272300/0 від 02.12.2010р. про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 24781 грн. 50 коп. (а.с.3-4, 94-95).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2011р. заявлений позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської обл. № 0000272300/0 від 02.12.2010р.; повернуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. судових витрат (а.с.122-124).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.127-130).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведення господарської операції з придбання у ТзОВ «ОГО-УкрЗапад» нафтопродуктів (оливи) не підтверджується належними первинними документами через відсутність товарно-транспортних накладних із реквізитами сторін; надані ж позивачем шляхові листи призначені для списання паливо-мастильних матеріалів, обліку їх переміщення тощо; також суду не представлено доказів приймання нафтопродуктів згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. спільним наказом № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998р.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 31.08.2010р.-16.11.2010р. відповідачем ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської обл. проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Ліга-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 821/23/25349880 від 19.11.2010р. (а.с.9-71).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20807 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272300/0 від 02.12.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 24781 грн. 50 коп., з яких 16521 грн. за основним платежем та 8260 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки про те, що господарські операції з контрагентом ТзОВ «ОГО-УкрЗапад» в рамках договору № 075/05-08 від 07.05.2008р. не підтверджені належно складеними товарно-транспортними накладними, які свідчать про фактичне перевезення вантажів, через що платник податку не мав підстав віднести вказані витрати до валових витрат.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що товарно-транспортні накладні оформляються лише у випадку залучення до транспортування товарів перевізника, який надає послуги з перевезення вантажним автомобільним транспортом; у випадку здійснення перевезень транспортом договірних сторін вказані накладні не складаються.

Окрім цього, покликання податкового органу на обов'язковість дотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. спільним наказом № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998р., є помилковим, оскільки така стосувалася проведення обліково-розрахункових операцій на підприємствах та організаціях, які займаються забезпеченням нафтопродуктами, також вимоги вказаної Інструкції не були використані під час складання Акта перевірки.

Таким чином, правомірність віднесення до валових витрат вартості придбаної у ТзОВ «ОГО-УкрЗапад» оливи підтверджується належно складеними первинними документами.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Окрім цього, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Матеріалами справи стверджується, що між позивачем та ТзОВ «ОГО-УкрЗапад» були укладені договори купівлі-продажу № 583/04-07 від 12.04.2007р., № 075/05-08 від 07.05.2008р. та додаткова угода № 1 від 07.05.2008р. до нього, предметом яких була поставка нафтопродуктів (оливи) (а.с.82-84).

На виконання договору № 583/04-07 від 12.04.2007р. позивачем перераховано на банківський рахунок постачальника 23.08.2007р. грошові кошти в сумі 10000 грн., 13.09.2007р. - 2000 грн., 16.10.2007р. - 4000 грн., 19.10.2007р. - 4570 грн.; факт поставки оливи у кількості 4404 кг засвідчується відпускною накладною № 47367 від 22.10.2007р. на суму 20570 грн. (в тому числі ПДВ).

На виконання договору № 583/04-07 від 12.04.2007р. позивачем перераховано на банківський рахунок постачальника 04.12.2007р. грошові кошти в сумі 5000 грн., 24.12.2007р. - 7496 грн.; факт поставки оливи у кількості 905 кг засвідчується відпускною накладною № 47764 від 04.12.2007р. на суму 4400 грн. (в тому числі ПДВ), а також рахунками на оплату в сумі 8096 грн. (1840 л оливи) та № 26 від 10.12.2007р.

На виконання договору № 075/05-08 від 07.05.2008р. і додаткової угоди № 1 від 07.05.2008р. позивачем перераховано на банківський рахунок постачальника 08.05.2008р. грошові кошти в сумі 14000 грн., 30.05.2008р. - 6000 грн., 03.07.2008р. - 4000 грн., 17.07.2008р. - 2132 грн., 23.10.2008р. - 6000 грн., 11.11.2008р. - 4000 грн., 24.11.2008р. - 3000 грн., 01.12.2008р. - 2860 грн.; факт поставки оливи у кількості 4341 кг засвідчується відпускними накладними № 1116 від 07.05.2008р. на суму 27132 грн. (в тому числі ПДВ), № б/н від 08.05.2008р. на 4760 л оливи, № 3768 від 20.10.2008р. (2196 кг) на суму 15860 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с.86, 103-117).

У підтвердження транспортування наведених товарів позивачем надані шляхові листи щодо використання власного автотранспорту (а.с.97-101); також з метою звірення розрахунків договірними сторонами складено Акт звірки від 30.09.2008р. (а.с.102).

Таким чином, між позивачем та його контрагентом в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків. Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Системний аналіз вищезазначених норм, наявних в матеріалах справи договорів, податкових та видаткових накладних свідчить про те, що документи, які позивач відобразив в бухгалтерському та податковому обліках, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування валових доходів є правомірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем документи містять інформацію щодо змісту поставок товарів у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача вимог, обумовлених названими договорами.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагента, зокрема щодо створення його з протиправною метою і несплати ним податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Стосовно доводів про відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування ТМЦ колегія суддів виходить з того, що перевезення товарів у рамках розглядуваних господарських операцій здійснювалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується шляховими листами.

Щодо відсутності актів прийому-передачі, які встановлені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. спільним наказом № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998р., то такі не являються первинними документами і не відображаються в податковому та бухгалтерському обліках платника податку.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до валових витрат, а також безпідставність визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської обл. на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2011р. в адміністративній справі № 2а-4127/10/1970 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Савицька

А.М.Ліщинський