Постанова № 29675951, 27.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року Справа № 31849/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Савицької Н.В. та Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької обл. від 16.08.2010р. в адміністративній справі за позовами Закритого акціонерного товариства «Реммаш-Інвест» та Закритого акціонерного товариства «Агромаш» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.11.2007р. позивач Закрите акціонерне товариство /ЗАТ/ «Агромаш» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Хмельницькому № 0000842340/0/5505 від 12.07.2006р. та № 0000852340/0/5506 від 12.07.2006р., прийняті на підставі Акта перевірки № 79/23-05/23829557 від 25.06.2007р. (Т.1, а.с.4-17).

Також 29.03.2008р. позивач ЗАТ «Реммаш-Інвест» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому № 0000732301/0/2218 від 24.03.2008р. та № 0000742301/0/2219 від 24.03.2008р., прийняті на підставі Акта перевірки № 2014/23-4/22767280 від 17.03.2008р. (Т.1, а.с.4-17).

Ухвалою суду від 12.08.2009р. справи на вищевказаними позовами об'єднані в одне провадження для їх спільного розгляду і вирішення (Т.11, а.с.167).

Постановою господарського суду Хмельницької обл. від 16.08.2010р. заявлені позови задоволені, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому № 0000842340/0/5505 від 12.07.2006р. та № 0000852340/0/5506 від 12.07.2006р., № 0000732301/0/2218 від 24.03.2008р. та № 0000742301/0/2219 від 24.03.2008р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.16, а.с.162-169).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у м.Хмельницькому, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.16, а.с.173-175).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що в ході проведення перевірок позивачів було виявлено неправомірне віднесення до складу валових витрат вартості посередницьких послуг, які придбані останніми не для використання у власній господарській діяльності. При цьому, наведені послуги торкалися підприємств, з якими позивачі мали постійні господарські відносини, вартість посередницьких послуг значно перевищувала суму прибутку, отриманого за звітний період; оплата цих послуг проводилася незалежно від отримання прибутку від реалізації товарів. За таких обставин наведені операції були збитковими і доцільність придбання таких послуг є необґрунтованою.

Окрім цього, аналіз укладених договірних документів щодо придбання посередницьких послуг свідчить про те, що фактично вказані послуги не надавалися, а також останніми не підтверджується зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивачів.

Допитані в суді свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 заперечили свою причетність до укладення договорів із позивачами, їх підписання та виконання; судом не враховані обставини, які були з'ясовані під час розслідування кримінальної справи стосовно засновника і директора позивачів ОСОБА_7 про вчинення ним злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

При цьому, судом не надано жодної правової оцінки факту відсутності проведення ЗАТ «Агромаш» коригування суми податку на додану вартість /ПДВ/ у зв'язку із врегулюванням безнадійної заборгованості в сумі 87102 грн., яка виникла по розрахунках з ПП «Донметпром».

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як слідує з матеріалів справи, протягом 11.02.2008р.-07.03.2008р. працівниками ДПІ у м.Хмельницькому проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання ЗАТ «Реммаш-Інвест» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р., за результатами якої складено Акт перевірки № 2014/23-4/22767280 від 17.03.2008р. (Т.12, а.с.12-41).

Проведеною перевіркою встановлено недотримання вимог позивачем вимог пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: до складу валових витрат віднесено витрати по послугах на загальну суму 4441784 грн., придбання яких не пов'язано із веденням господарської діяльності позивача, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 1110446 грн.

Також під час перевірки виявлено недотримання ЗАТ «Реммаш-Інвест» вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», оскільки останнім до податкового кредиту звітних періодів були віднесені суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням послуг, які не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та не підтверджені документально, що призвело до заниження підприємством ПДВ на загальну суму 506316 грн.

На підставі цього Акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000732301/0/2218 від 24.03.2008р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1820057 грн., з яких 1110446 грн. за основним платежем та 709611 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.12, а.с.43);

№ 0000742301/0/2219 від 24.03.2008р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 759474 грн., з яких 506316 грн. за основним платежем та 253158 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.12, а.с.44).

Також впродовж 24.05.2007р.-19.06.2007р. працівниками ДПІ у м.Хмельницькому проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання ЗАТ «Агромаш» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р., за результатами якої складено Акт перевірки № 79/23-05/23829557 від 25.06.2007р. (Т.1, а.с.22-51).

Проведеною перевіркою встановлені порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягають у віднесенні підприємством до складу валових витрат вартість послуг на загальну суму 13223333 грн., придбання яких не пов'язане із веденням господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3305833 грн.

Крім того, перевіркою виявлено недотримання ЗАТ «Агромаш» приписів пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до податкового кредиту у звітних періодах позивачем були віднесені суми ПДВ, сплачені (нараховані) в зв'язку із придбанням послуг, які не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку та не підтверджені документально, що привело до заниження ПДВ на суму 1678284 грн.

На підставі цього Акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000842340/0/5505 від 12.07.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 6215076 грн., з яких 3305833 грн. за основним платежем та 2909243 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.20);

№ 0000852340/0/5506 від 12.07.2007р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 2517426 грн., з яких 1678284 грн. за основним платежем та 839142 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.21).

Задовольняючи заявлений позов і скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення позивачами до валових витрат сум коштів, сплачених як компенсація вартості посередницьких послуг, а також віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у зв'язку з придбання посередницьких послуг, є правомірним.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Матеріалами справи стверджується, що за результатами проведених перевірок позивачів виявлено порушення вимог пп.1.32 ст.1, пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, до складу валових витрат віднесено суми витрат, пов'язані із нарахуванням (виплатою) винагороди суб'єктам господарської діяльності за надання посередницьких послуг, які придбані позивачами не для подальшого їх використання у власній господарській діяльності: по пошуку покупців, реалізації товарів в асортименті та кількості, визначеному позивачами; в укладенні договорів купівлі-продажу між ними та контрагентами; по організації будівельно-монтажних робіт; по проведенню розрахунків з покупцями, замовниками та постачальниками за допомогою векселів; по поверненню векселів, емітентами яких є позивачі.

Окрім того, перевірками встановлені порушення позивачами вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до податкового кредиту звітних періодів позивачами віднесено суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням послуг, які не мали використовуватись у межах їх господарської діяльності.

Із змісту приписів пп.5.1.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідною умовою для віднесення до валових витрат суми коштів, сплачених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), є придбання їх для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також підставою віднесення сум до податкового кредиту звітних періодів сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в зв'язку з придбанням товарів (послуг), є їх придбання з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Разом з тим, аналіз актів виконаних робіт за договорами, що були укладені позивачами на придбання посередницьких послуг, свідчить, що покупці, знайдені за допомогою посередників, й раніше були постійними покупцями позивачів, а вартість послуг значно перевищувала суму прибутку, отриманого ними за вказаний звітний період і нараховувалась (виплачувалась) незалежно від того, чи отримували позивачі прибуток від реалізації товарів.

Окрім того, по більшості договорам (наприклад, по договору між позивачами безпосередньо, при цьому ЗАТ «Реммаш-Інвест» та ЗАТ «Агромаш» є пов'язаними особами) по наданню посередницьких послуг щодо організації виконання робіт, а також організації поставок та реалізації товарів, чітко прослідкується збитковість операцій по придбанню та подальшій реалізації товарів (відповідні розрахунки наявні в матеріалах справи).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затв. наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.1999р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під «доходами» розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Разом з тим, під час здійснення збиткових операцій не відбувається збільшення економічних вигод, оскільки відсутнє зростання власного капіталу, а навпаки, відбувається його зменшення.

Згідно з ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи не вбачається, що послуги, які надавались позивачам, були спрямовані на обслуговування їхньої господарської діяльності; останніми не доведено, що отримання розглядуваних послуг призвело до збільшення кількості покупців та постачальників продукції, розширення товарного асортименту, що вплинуло на збільшення прибутку підприємства.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з ПДВ - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Умовами договорів між позивачами та контрагентами не визначено порядок виконання своїх зобов'язань посередниками, їх функції, не обумовлено вартість послуг посередників в розрізі номенклатури, порядок відшкодування їх витрат та співвідношення із сумою винагороди, що має бути отримана за результатами виконання.

Документальні докази фактичного надання послуг посередниками та їх зв'язок із підготовкою, організацією продажу товарів, а також, що така діяльність направлена на отримання доходу підприємствами, позивачами не надавалися.

У актах виконаних робіт не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі; в позивачів відсутні документальні підтвердження участі посередників у організації поставок та реалізації товарів покупцям: калькуляції наданих послуг, звіти посередників про проведену роботу, товарно-транспортні накладні, що б підтверджували факт перевезення товару. Окрім того, позивачами не надані первинні документи, що підтверджують порядок зберігання товару, порядок передачі права власності на нього та участь у даних процесах посередників.

Отже, у позивачів були відсутні документальні докази про те, що послуги, які засвідченні актами виконаних робіт, проводились в дійсності, а також документи, що підтверджували б зв'язок понесених витрат із підготовкою, організацією продажу товарів.

За таких умов надані позивачами документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт), підтверджених такими актами, до складу валових витрат, оскільки в актах не розкритий зміст наданих послуг (виконаних робіт), із таких не можливо прослідкувати зв'язок між придбаними послугами та господарською діяльності позивачів.

У зв'язку з наведеним, проведеними перевірками встановлено завищення нарахованого податкового кредиту. Оскільки вказані посередницькі послуги не використані в господарській діяльності підприємств, тому в силу приписів Закону України «Про податок на додану вартість» позивачі не мали права відносити суми ПДВ по придбаних послугах до складу податкового кредиту.

Наявність у ЗАТ «Реммаш-Інвест» та ЗАТ «Агромаш» документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», необхідні для формування податкового кредиту, а саме виданих податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту в зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних, є недостатніми для підтвердження зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою згаданої статті, є нікчемним.

Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачами та їхніми контрагентами, які були спрямовані на надання посередницьких послуг, а саме:

по ЗАТ «Реммаш-Інвест» - № 5-229-01 від 16.08.2005р., № 5-286-1 від 03.11.2006р., № 5-276-01 від 25.07.2006р., № 5-283-01 від 28.12.2006р., № 4-233-01 від 01.10.2005р., № 5-281-01 від 01.09.2006р., № 5-280-01 від 01.09.2006р., № 5-231-01 від 01.10.2005р., № 5-232-01 від 01.10.2005р., № 5-262-01 від 01.04.2006р., № 5-293-001 від 01.07.2007р., № 5- 288-02 від 01.09.2007р., № 4-06302011 від 06.01.2006р.;

по ЗАТ «Агромаш» - № 4-372-02 від 01.04.2006р., № 4-407-01 від 16.08.2005р., № 4-395-02 від 01.04.2006р., № 4-471-01 від 03.11.2006р., № 4-447-01 від 01.04.2006р., № 4-460-01 від 25.07.2006р., № 4-469-01 від 03.11.2006р., № 4-448-01 від 01.04.2006р., № 4-424-01 від 01.10.2005р., № 4-463-01 від 01.09.2006р., № 4-464-01 від 01.09.2006р., № 4-425-01 від 01.10.2005р., № 4-456-01 від 01.04.2006р., № 4-458-01 від 03.04.2006р., № 4-287-20 від 04.01.2006р., № 4-06302011 від 06.01.2006р. (Т.1, а.с.85-146, Т.2, а.с.30-93, Т.12, а.с.83-124, Т.13, а.с.1-42, Т.15, а.с.37-41).

Вказані правочини не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, обумовленими ними, при цьому позивачі реально не отримували послуг від контрагентів за такими договорами, тому такі договори слід вважати нікчемними. Окрім того, виконання цих договорів представляло собою проведення збиткових операцій, укладення останніх не зумовлено будь-якою економічною доцільністю.

Також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, із якими позивачі нібито укладали договори на посередницькі послуги, заперечили свою причетність до укладання будь-яких договорів із позивачами, їх підписання та виконання, а також отримання коштів за такими угодами. Перебування зазначених осіб у трудових відносинах із позивачами надало можливість останнім скористатися можливістю оформити договори за підписами, що ідентифіковані прізвищами таких фізичних осіб (Т.11, а.с.128-138).

Згідно висновків почеркознавчих експертиз встановлено неналежність підписів контрагентів позивачів - реальним особам, прізвищами яких ідентифіковані підписи, наявні в договорах та інших первинних бухгалтерських і податкових документах (Т.16, а.с.24-63).

Окрім цього, підлягає врахуванню й та обставина, що відносно засновника та директора ЗАТ «Реммаш-Інвест» та ЗАТ «Агромаш» ОСОБА_7 була порушена кримінальна справа за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч.2 ст.366 КК України (Т.16, а.с.86-112); постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 15.01.2010р. провадження у вказаній кримінальній справі було закрито по причині звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію» (Т.16, 84-85).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Окрім цього, колегія суддів в порядку ч.5 ст.82 КАС України відхиляє висновки судово-економічних експертиз Київського НДІСЕ № 11352 від 24.12.2008р. та № 4813 від 24.12.2008р., оскільки результати дослідження та проведені розрахунки останніх ґрунтувалися на тлумаченні та аналізі правових норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». У розглядуваному спорі основним питанням предмету дослідження було підтвердження реальності наданих послуг, дійсного укладення таких правочинів та їх виконання, зв'язку останніх з господарською діяльністю підприємств; вказані питання не були предметом експертного дослідження (Т.11, а.с.56-67, Т.15, а.с.16-25).

Також проведеною перевіркою встановлено порушення ЗАТ «Агромаш» вимог пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок якого цим позивачем не проведено зменшення податкового кредиту на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товару, який не використано в господарській діяльності платника, за червень 2006 року на суму в розмірі 14517 грн.

Зокрема, у 2001 році у ЗАТ «Агромаш» виникла дебіторська заборгованість в сумі 87102 грн., у тому числі ПДВ, по розрахунках із ПП «Донметпром» в зв'язку із попередньою оплатою за природній газ, який підприємство фактично не отримало. На підставі наказу господарського суду Донецької обл. № 20/406 від 26.06.2002р. про стягнення суми заборгованості на користь даного позивача, ДВС у м.Єнакієво винесено постанову від 06.06.2006р. про неможливість стягнення боргу на користь ЗАТ «Агромаш» у зв'язку із відсутністю боржника (Т.2, а.с.94-96).

На підставі даної постанови позивач здійснив врегулювання безнадійної заборгованості з врахуванням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме зменшив витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та збільшив витрати по врегульованій безнадійній заборгованості в сумі 72585 грн., без врахування ПДВ, однак коригування податкового кредиту за відповідний період на суму 14517 грн. не провів.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачами вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, заявлені позови є безпідставними, через що задоволенню не підлягають.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому задоволити.

Постанову господарського суду Хмельницької обл. від 16.08.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовів Закритого акціонерного товариства «Реммаш-Інвест» та Закритого акціонерного товариства «Агромаш» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Савицька

А.М.Ліщинський