Ухвала суду № 29659898, 12.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12247/12/0170/2

12.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 19.11.12 у справі № 2а-12247/12/0170/2

за позовом Державного підприємства "Айвазовське" (вул.Васильченко, буд.1-А, смт.Партеніт, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98542)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2012 року позовні вимоги Державного підприємства "Айвазовське" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби №0000302200 від 17.09.2012 р.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби, на користь Державного підприємства «Айвазовське» 111,80 грн. судового збору.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 12.02.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012 р., за результатами якої 16.07.2012 р. був складений акт № 592/23/04792883. У зазначеному Акті перевірки зафіксовано, зокрема, порушення позивачем ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, порушення п.п. 139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1825 грн. за 2 кв. 2011р., заниження податку на прибуток в сумі 4693грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем, 25.07.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 009362301, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 4693грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 1173,25 грн.

Позивач оскаржив вказане повідомлення - рішення до ДПС в АРК ДПС України. За результатами розгляду скарг позивача ДПС України прийняти рішення про відмову у задоволенні їх.

Відповідачем 17.09.2012 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №000302200, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 4693грн.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств.

У пункті 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено, що розділ ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за жовтень 2010 р. - березень 2012р., суд вважає, що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону (п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті № 592/23/04792883 від 16.07.2012 р. зазначив, що до складу витрат, понесених платником податків в період часу, що перевірявся, ним безпідставно включені сплачені суми вартості товарів, придбаних у ПП «Команд».

До матеріалів справи залучена копія договору купівлі-продажу № 217, укладеного 04.05.2011 р. з ПП «Комманд», предметом якого було постачання останнім товару на адресу позивача.

Факт постачання ПП «Комманд» на адресу позивача добрив, підтверджено оформленими останнім видатковими накладними №185 від 01.06.2011 р. (на суму 2190 грн., в тому числі 365грн. ПДВ), №97 від 05.08.2011 р. (на суму 2610,30 грн., в тому числі ПДВ 435,5грн.), №122 від 18.08.2011р. (на суму 6400 грн., в тому числі ПДВ 1066,67грн.), №163 від 27.08.2011р. (на суму 13285 грн., в тому числі ПДВ 2214,17грн.), рахунками-фактурами №174 від 12.05.2011 р., №179 від 26.09.2011 р., податковими накладними № 185 від 31.05.2011р., №97 від 15.08.2011 р., №122 від 18.08.2011р., №153 від 27.09.2011 р.

Позивачем надані копії платіжних доручень № 261 від 31.05.2011р., №439 від 15.08.2011 р., №448 від 18.08.2011р., № 532 від 27.08.2011р., які свідчать про перерахування ПП «Комманд» вартості придбаних у нього добрив по договору купівлі-продажу № 217 від 04.05.2011 р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями частини 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність в матеріалах перевірки доказів встановлення факту неотримання позивачем добрив, тому висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат, який зроблений в акті перевірки № 592/23/04792883 від 16.07.2012 р. не відповідає фактичним обставинам, отже податкове повідомлення-рішення №000302200 від 17.09.2012р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладені обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 19.11.12 у справі № 2а-12247/12/0170/2- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 19.11.12 у справі № 2а-12247/12/0170/2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян