Ухвала суду № 29649199, 02.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р.

справа № 2а-16888/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі № 2а-16888/09/0470 за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Центр Компані»про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою,-

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою від повільністю «Веста-Центр Компані»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит»грошові кошти у розмірі 37 672 124, 70 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит»грошові кошти у розмірі 37 672 124, 70 грн. на користь державного бюджету. Позовні вимоги обґрунтовані висновками щодо нікчемності угод, укладених між відповідачами, які викладені в акті, складеному за результатами перевірки ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у зв’язку з відсутністю підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки у встановленому законом порядку позивачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Не погодившись із рішенням суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, яка є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На його думку, судом не враховані докази укладення між сторонами угод з метою ухилення від сплати податків і зборів. Так, відповідно до податкової звітності та наявної у податкових органів інформації, у ТОВ «Веста-Центр Компані»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного довідкою ЄДРПОУ –посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди і обладнання. Крім того, це підприємство відсутнє за вказаним ним місцем знаходження, що є додатковим аргументом доводів позивача. У судовому засіданні представник апелянта просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «М’ясна фабрика «Фаворит»у поданих до суду письмових запереченнях зазначило про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, які ґрунтуються на припущеннях. На думку відповідача, суд першої інстанції повно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню. У судовому засіданні представник просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-Центр Компані»про день, місце і час розгляду справи повідомлялось судом за адресою, зазначеною апелянтом, проте до суду його уповноважена особа не прибула.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і пред’явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, у період з 26.08.2009 р. по 22.09.2009 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську проведено планову виїзну перевірку ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р., за наслідками якої складений акт № 1607/-8-03/2-13451782 від 13.10.2009 р. (т. 1 а.с. 9-54). Цей акт містить висновки щодо нікчемності 19-ти договорів суборенди виробничого обладнання, укладених між ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит»та ТОВ «Вест-Центр Компані»з огляду на наявність ознак фіктивності в діяльності останнього. Такий висновок ґрунтується на відсутності ТОВ «Вест-Центр Компані»за вказаним ним місцем знаходження, відсутністю трудових та виробничих ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також можливістю ТОВ «М’ясна фабрика «Фаворит»укладати прямі договори оренди майна без участі посередника.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно статті 207 Господарського кодексу України та статті 228 Цивільного кодексу України є доведення факту наявності між сторонами мети укладання завідомо суперечної інтересам держави та суспільства угоди, а також наявність вини у формі умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних негативних наслідків. При цьому, для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про укладення угоди з метою,яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі ( усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що позивач, звертаючись до суду, обґрунтував свої вимоги приписами статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Так, статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) –ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених відповідачами, з огляду на відсутність факту доведення умислу у сторін на укладення угод, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також не доведеніть фіктивності первинних документів, що містяться у матеріалах справи.

Суд першої інстанції також належним чином надав і оцінку доводам позивача щодо застосування відповідачами схем мінімізації оподаткування за рахунок поглинання прибутку в ланцюгах посередників. Безпідставність цих доводів полягає у відсутності доказів на їх підтвердження. Суд правильно зазначив в оскарженому рішенні, що ухилення від оподаткування за рахунок різниці в сумі надання в оренду (суборенду) обладнання є питанням визначення звичайної ціни орендної операції, а не фіктивності правочину. Не підтверджені матеріалами справи і розмір адміністративно-господарської санкції, на застосуванні якої наполягав позивач, про що також відображено у постанові суду.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів апеляційної скарги. Проте, апеляційна скарга не містить обґрунтувань помилковості зазначених вище висновків суду першої інстанції.

За приписами статті 200 цього ж Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв’язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби –залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі № 2а-16888/09/0470 –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова