Постанова № 29648983, 28.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5019/1541/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргиРівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону Українина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р.у справі господарського суду№5019/1541/12 Рівненської області за позовомприватного Вищого навчального закладу "Європейський університет" в особі відокремленого підрозділу Рівненської філіїдо1) Міністерства оборони України 2) квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівнетретя особа за участюКабінет Міністрів України Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону Українипро за участю прокуратури - представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2- третьої особи - визнання права власності 14.02.2013 - ст. прок. відділу ГПУ Рубан Д.В. 28.02.2013 - прок. Відділу ГПУ Яговдік С.М. Дяденчук А.І.дов. № 199/1132 від 28.09.2012 Чуклін Л.Л. дов.№ 220/7/д від 04.01.2013 Павлов С.О. дов. № 390 від 22.02.2013 Ковтун А.М. дов. № 9.1-22/1557 від 28.12.2012 В судовому засіданні 14.02.2013 в порядку ст.77 ГПК України колегією суддів Вищого господарського суду України було закінчено розгляд касаційної скарги та оголошено перерву до 28.02.2013 для прийняття резолютивної частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року приватний Вищий навчальний заклад "Європейський університет" в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України про визнання права спільної часткової власності переобладнаних приміщень загальною площею 762,8м2, з часткою власності 84,4%, які знаходяться за адресою: місто Рівне, вул. Шевченка, 67-А.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.11.2012р. (суддя Павленко Є.В.) припинено провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Ухвала господарського суду була вмотивована тим, що у справі №5019/1541/12 позивач на підставі ст.778 ЦК України просив суд визнати його співвласником приміщень загальною площею 762,8 кв. м, розташованих на території військового містечка № 41 в гарнізоні міста Рівного за адресою: місто Рівне, вул. Шевченка, 67-А, які позивач реконструював на підставі дозволу ГоловКЕВ Міністерства оборони України на проведення капітального ремонту спірних приміщень за рахунок власних коштів на суму 107000 грн., а позивач провів роботи на вказаних об'єктах на загальну суму 203238 грн.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивач вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами, позовні вимоги були розглянуті по суті та рішенням господарського суду Рівненської області від 16.08.2010р. у справі № 14/298 в позові було відмовлено. Місцевий господарський суд зазначив, що рішенням у справі №14/298 вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Докази зміни чи скасування вказаного рішення відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний Вищий навчальний заклад "Європейський університет" в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.11.2012, а справу направити на розгляд по суті до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір у справі № 5019/1541/12 обґрунтований іншими підставами, ніж спір у справі № 14/298.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. (судді Тимошенко О.М., Коломис В.В., Огороднік К.М.), ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.11.2012 скасовано, а справу направлено на розгляд до господарського суду Рівненської області, посилаючись на те, що об'єкт спору той самий, однак підстави позовних вимог (фактичні обставини) у справах №14/298 та № 019/1541/12 є різними та суттєво впливають на вирішення спору з огляду на приписи ст.778 ЦК України, а суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.11.2012 залишити в силі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для застосування приписів п.2 ч.1 ст.80 ГПК України необхідно встановити наявність таких обставин: наявність вирішеного спору господарським судом або іншим компетентним органом, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір; спір має бути вирішений між тими ж сторонами; предмет вирішеного спору повинен бути ідентичний новому спору; вирішений спір повинен мати ідентичні підстави, які наявні в новому позові.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів справи № 5019/1541/12 позивач в обґрунтування позовних вимог про визнання права спільної часткової власності на приміщення вказував про створення на орендованих об'єктах за рахунок власних коштів нового об'єкту іншого функціонального призначення - вищого навчального закладу.

В підтвердження цієї підстави позову позивачем було долучено звіт по технічному огляду та обстеженню технічного стану готовності спірних приміщень учбового корпусу "Рівненської філії" ПВНЗ "Європейський університет", складеного 02.07.2012 товариством з обмеженою відповідальністю "КОРС-БУД-ПРОЕКТ". Згідно висновку даного звіту об'єкт завершений повністю та придатний до експлуатації. Приміщення учбового корпусу відповідають вимогам державних будівельних, санітарних та протипожежних норм.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі №14/298 позивач обґрунтовував свої вимоги фактичним створенням нової речі, при цьому не вказував на створення нової речі, як цього вимагає ст.778 ЦК України для можливості визнати право спільної часткової власності, а лише зазначав про її фактичне існування. В процесі розгляду цієї справи 14.05.2008р. було проведено судову будівельно-технічну експертизу, згідно висновку якої на запитання суду: "чи є в наслідок проведених позивачем поліпшень будівель комплексу дитячого садка створеною нова річ?", експертом дана відповідь, що нова річ створюється.

Тобто, зазначеним висновком судового експерта підтверджено відсутність такої обставини (підстави позовних вимог), як завершене створення нової речі, що стало підставою для відмови в позові.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави позовних вимог (фактичні обставини) у справах №14/298 та №5019/1541/12 є різними та суттєво впливають на вирішення спору з огляду на приписи ст.778 ЦК України, а тому ухвала господарського суду Рівненської області від 29.11.2012р. у справі № 5019/1541/12 скасована судом апеляційної інстанції, а справа направлена на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів, а встановлення обставин справи та визначення тотожності або різності підстав позовних вимог не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України як суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. у справі №5019/1541/12 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

О. Яценко