Постанова № 29648987, 26.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 27/5005/4158/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" на постановувід 27.11.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 27/5005/4158/2012 господарського суду Дніпропетровського суду за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227"до - Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ; - Дніпропетровської міської ради провизнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання зареєструвати і видати новий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог том 1 а.с. 23-24) про:

- визнання за ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" права постійного користування земельною ділянкою, яка визначена в Державному акті на право постійного користування землею серії ДПД69, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000170, 3 квітня 1995 року загальною площею 7,5863 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, по фактичному розміщенню;

- зобов'язання управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ зареєструвати та видати новий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 7,5863 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, по фактичному розміщенню, що знаходиться за адресою та видати його ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227".

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 141, 152 Земельного кодексу України, статтю 108 Цивільного кодексу України та статтю 59 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що Дніпропетровському автотранспортному підприємству 11227, правонаступником якого є ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227", було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 7,5863 га та виданий державний акт на право постійного користування землею серія ДПД 69, зареєстрований 03.04.1995 р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 000170.

Позивач зазначав, що в силу вимог статті 108 Цивільного кодексу України, до нього, як правонаступника, перейшло право постійного користування вказаною земельною ділянкою, згідно державного акта на землю, у зв'язку з чим товариство 12.03.2012 р. звернулось з листом до управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ з вимогою про вжиття заходів щодо внесення змін до державного акта на землю, проте, відповідач надав відповідь, з посиланням на частину 2 статті 92 Земельного кодексу України, що позивач не відноситься до суб'єктів, наведених у вказаній нормі та відсутність підстав для постійного користування землею.

Позивач зазначав, що при перетворенні Дніпропетровського автотранспортного підприємства 11227 у ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" у позивача залишився незмінним ідентифікаційний код правопопередника та адреса, що свідчить про те, що юридична особа в ході реорганізації фактично не змінилась і знаходиться на тій же земельній ділянці, яка надавалась правопопереднику у постійне користування для фактичного розміщення. При цьому, згідно вимог чинного законодавства, при перетворенні юридичної особи, права новоствореної особи не виникають знову, а переходять від правопопередника в тому стані, в якому існували, тобто позивач, як правонаступник Дніпропетровського автотранспортного підприємства 11227 набув права постійного користування земельною ділянкою, наданої у 1995 році попереднику.

Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на те, що статтею 92 Земельного кодексу України визначено суб'єктів, які набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, при цьому, ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" до визначених законодавством суб'єктів не відноситься, а відтак відсутні підстави для передання земельної ділянки товариству у постійне користування.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 р. залучено до участі в якості другого відповідача Дніпропетровську міську раду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2012 р. (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено, а саме:

- визнано за ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" право постійного користування земельною ділянкою, яка визначена в Державному акті на право постійного користування землею серії ДПД 69, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №000170 3 квітня 1995 року загальною площею 7,5863 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, по фактичному розміщенню;

- зобов'язано управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ зареєструвати та видати новий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 7,5863 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, по фактичному розміщенню, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 14 та видати його ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, зазначивши, що зміна позивачем організаційно-правової форми не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою позивача в розумінні статті 141 Земельного кодексу України, визнавши при цьому, помилковість посилань відповідача на приписи статті 92 вказаного Кодексу, оскільки вказаною нормою не обмежується і не скасовується право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р.

За апеляційною скаргою Дніпропетровської міської ради Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Білецька Л.М.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.11.2012 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законодавство України не передбачає автоматичну видачу нового державного акта на право постійного користування земельною ділянкою у разі зміни назви або організаційно-правової форми землекористувача, тобто орган, до якого звернувся землекористувач, повинен виконати дії, передбачені земельним законодавством України і які передують видачі акта на право постійного користування землею, у тому числі і вимоги статті 123 Земельного кодексу України.

При цьому, щодо вимог позивача про визнання за ним права користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції встановив, що таке право ніким не оспорюється.

ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 р., а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2012 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про необхідність виконання вимог статті 123 Земельного кодексу України, оскільки вказаною нормою встановлено порядок надання земельних ділянок у постійне користування за рішенням відповідного органу, проте, в даному випадку заміна державного акта на право постійного користування не передбачає прийняття рішення про надання земельних ділянок у постійне користування органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Скаржник зазначає, що земельна ділянка була передана Дніпропетровському автотранспортному підприємству 11227 рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 23.09.1992 р. № 34 та рішенням виконкому міської ради від 16.02.1995 р. № 185, і оскільки ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" є правонаступником Дніпропетровського автотранспортного підприємства 11227, прийняття рішення про надання земельної ділянки позивачу не потрібне, а відтак не підлягає застосуванню стаття 123 Земельного кодексу України.

Заявник касаційної скарги вважає, що управління Держкомзему у м. Дніпропетровську зобов'язане видати позивачу новий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002 р. "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою".

Скаржник також не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що право позивача на користування земельною ділянкою ніким не оспорюється, оскільки Дніпропетровською міською радою було подано апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається оспорювання міською радою права позивача на постійне користування земельною ділянкою, а відмова управління Держкомзему від заміни державного акта на право постійного користування землею фактично свідчить про те, що відповідач відмовляється визнавати це право за позивачем.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 23.09.1992 р. № 34 та рішення виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 16.02.1995 р. № 185, Дніпропетровському автотранспортному підприємству 11227, правонаступником якого є ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227", 03.04.1995 р. був виданий державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000170, згідно з яким підприємству було надано у постійне користування 7,5863 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для фактичного розміщення.

Судами зазначено, що відповідно до редакції Статуту ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227", затвердженої протоколом № 1 установчих зборів учасників від 05.03.2006 р. ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" було створено в процесі реорганізації ВАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" шляхом перетворення та зареєстровано як юридичну особу 22.03.2006 р.

Відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України, у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 передбачено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при перетворенні Дніпропетровського автотранспортного підприємства 11227 у ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" ідентифікаційний код підприємства 03113644 і його адреса: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 14 залишились незмінними.

12.03.2012 р. ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" листом № 79 звернулось до управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про внесення змін до Державного акта на право постійного користування землею, із зазначенням нового найменування користувача земельною ділянкою.

29.03.2012 р. листом № 7/7-218 Управління Держкомзему повідомило позивача, що товариство не відноситься до наведених у частині 2 статті 92 Земельного кодексу України суб'єктів, а отже у товариства відсутні підстави для постійного користування земельною ділянкою, що належить до земель державної або комунальної власності, і юридичній особі після зміни організаційно - правової форми необхідно замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо переоформлення державного акта на право постійного користування землею, виданого до реорганізації юридичної особи (а.с. 14-15).

За приписами статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 Земельного кодексу України.

Статтею 92 вказаного Кодексу передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Однак, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 у справі N 1-17/2005, ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р.

У вирішенні відповідних спорів необхідним є врахування, що земельні ділянки із земель державної або комунальної власності надаються у постійне користування безоплатно у порядку відведення. Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою, яка визначена в Державному акті на право постійного користування землею серії ДПД69, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000170, 3 квітня 1995 року загальною площею 7,5863 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, по фактичному розміщенню та зобов'язання управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ зареєструвати та видати новий державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою та видати його ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227", з посиланням на те, що управління Держкомзему у м. Дніпропетровську зобов'язане видати позивачу новий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002 р. "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою".

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

При цьому, звертаючись з позовом до суду з вимогою про визнання за ТОВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" право постійного користування земельною ділянкою, позивач в якості відповідача визначив управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем особа - яка повинна виконати зобов'язання та є учасником спірного матеріального правовідношення. Тобто, відповідач має бути такою особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, судом апеляційної інстанції було встановлено, що право позивача на користування земельною ділянкою ніким не оспорюється.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 р. у справі № 27/5005/4158/2012 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач