Постанова № 2964793, 17.10.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-6714/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2008р.                                                                                                               м. Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді – Перцової Т.С., суддів – Чалого І.С., П’янової Я.В.

при секретарі – Ульященко Л.М. 

за участю представників сторін :

позивача –  Топчій Я.В.

відповідача – Онопрієнко Л.М., Сліденко А.В., Терещенко О.Ю.

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ТОВ „Блауграна” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

            Позивач, ТОВ «Блауграна» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати, як складені з порушенням діючого законодавства України податкове повідомлення –рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0001482302/0 від 26.06.08р. у частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємства у сумі 1298332 грн. ( у т.ч. загальний платіж 724077 грн., фінансова санкція 574255 грн.), податкове повідомлення –рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0001492302/0 від 26.06.08р. у частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість підприємства у сумі 868 895 грн. ( у т.ч. загальний платіж - 579263 грн., фінансова санкція - 289 632 грн.).

            Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позову посилається на ст.ст.626, 627, 638, 929 Цивільного кодексу України, п.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, п. 1.32 ст. 1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97р. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

            Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова у своїх запереченнях на адміністративний позов та її представники у судовому засіданні позовні вимоги не визнають, посилаючись на приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про транспортно експедиторську діяльність». В запереченнях вказують, що підставою для прийняття оскарженого рішення є висновки акту № 3463/235/33481843  від 19.06.2008р., складеного за результатами проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Блауграна» (ЄДРПОУ 33481843), яка проводилась з 13.05.2008р. по 18.06.2008р. державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова (надалі - акт перевірки від19.06.2008р.). За висновками вищезазначеного акту ДПІ у Київському районі м. Харкова винесла податкове повідомлення-рішення № 0001482302\0 від 26.06.08р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1 298 332 грн. (у т.ч. загальний платіж 724077 грн., фінансова санкція  574 255 грн.), і податкове повідомлення –рішення № 0001492302\0 від 26.06.08р. яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 868 895 грн. ( у т.ч. загальний платіж 579263 грн., фінансова санкція 289 632 грн.).

            Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

            Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Блауграна» зареєстровано виконкомом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації від  01.06.2005р. № 1480102 0000 010451. Товариство з обмеженою відповідальністю «Блауграна» взято на податковий облік 13.06.2005р. в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова за № 4969.

            Матеріалами справи підтверджено, що в період з 13.05.2008р. по 18.06.2008р. ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Блауграна» (скорочена назва ТОВ «Блауграна») (код ЄДРПОУ 33481843) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої був складений акт № 3463/235/33481843  від19.06.2008р.

            На підставі висновків вказаного акту винесені оскаржувані позивачем рішення ДПІ у Київському районі  м. Харкова від 26.06.2008р. №№0001482302/0, 0001492302/0, якими позивачу визначені суми податкового зобов’язання з податку на прибуток: у розмірі 1 317 369 грн. (у т.ч. за основним платежем - 739941 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -  574 428 грн.) та з податку на додану вартість: у розмірі 895 145 грн. ( у т.ч. за основним платежем - 596763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 298 382 грн.).

            Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 26.06.2008р. №№0001482302/0 у частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємства у сумі 1298332,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем – 724077 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 574255 грн.), а податкове повідомлення-рішення від 26.06.2008р. № 0001492302/0 у частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість підприємства у сумі 868895,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем – 579263 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 289 632 грн.).

            Як вбачається з висновків акту перевірки та оскаржуваногоподатковогоповідомлення-рішення № 0001482302/0 від 26.06.2008р. останнє винесеноза порушення позивачем при оприбутковуванні придбаних послуг транспортного експедирування від ТОВ “Моділ”, ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, ТОВ “Грондо”п.5.1., п.5.2.1, п.5.2. ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) (далі по тексту Закон №283/97).

            Позивач та його представник у судовому засіданні наполягають, що вищевказані придбані послуги транспортного експедирування були необхідні йому для  забезпечення відповідного виконання зобов’язань ТОВ «Блауграна» протягом перевіряємого періоду перед одержувачем вантажу та безпосередньо пов’язані з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №283/97-ВР господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

            Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

            До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

            На підтвердження обґрунтованості віднесення ТОВ «Блауграна» до складу валових витрат суми 2896307, 00 грн. позивачем при перевірці відповідачу та до суду були надані: договір транспортного експедирування  б/н від 01.06.2007р. з ТОВ “Фірма Титан ХХІ” (код за ЄДРПОУ 34468493), договір транспортного експедирування  б/н від 01.08.2006р. з ТОВ “Моділ” (код за ЄДРПОУ 34017551), договір транспортного експедирування  б/н від 01.10.2007р. з ТОВ “Грондо”, (код за ЄДРПОУ 34698652), акти виконаних робіт, квитанції про приймання вантажу, договір №393 від 24.11.2006 р. з ДП МОУ Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» на поставку гранітної продукції (щебеню), транспортування якої відбувалося, виписки з банку про оплату наданих у перевіряємому періоді послуг транспортного експедирування  фірмам-експедиторам: ТОВ “Моділ”, ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, ТОВ “Грондо”з розрахункового рахунку ТОВ «Блауграна».

            Крім того, як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договорів транспортного експедирування б/н від 01.06.2007р. з ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, б/н від 01.08.2007р. з ТОВ “Моділ”, б/н від 01.10.2006р. з ТОВ “Грондо”, фірмами експедиторами виписано наступніподаткові накладні №3105.011 від 31.05.07р. на суму 53600, 00 грн. (ПДВ 10720, 00 грн.), ТОВ “Моділ”; №2906.001 від 29.06.07р. на суму 603783, 00 грн. (ПДВ 120756, 60 грн.), ТОВ “Фірма

Титан ХХІ”; №3107.002 від 31.07.07р. на суму 66168, 00 грн. (ПДВ 13233, 60 грн.), ТОВ “Фірма Титан ХХІ”; №3108.012 від 31.08.07р. на суму 109005, 00 грн. (ПДВ 130806, 00 грн.). ТОВ “Фірма Титан ХХІ”; №2809.017 від 28.09.07р. на суму 888798, 00 грн. (ПДВ 177759, 00 грн.), ТОВ “Фірма Титан ХХІ”; №3110.008 від 31.10.07р. на суму 289040, 00 грн. (ПДВ 57808, 00 грн.), ТОВ “Грондо”; №3011.048 від 30.11.07р. на суму 509433, 00 грн. (ПДВ 101886, 60 грн.), ТОВ “Грондо”; №2812.038 від 28.12.07р. на суму 376480, 00 грн. (ПДВ 75296, 00 грн.), ТОВ “Грондо”.

          Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

        Відповідач не визнає правомірність включення валових витрат щодо придбання послуг транспортного експедирування на підставі укладених ТОВ «Блауграна» договорівтранспортного експедирування б/н від 01.06.2007р. з ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, б/н від 01.08.2006р. з ТОВ “Моділ”, б/н від 01.10.2007р. з ТОВ “Грондо” та вважає, що згідно наданих до перевірки документів неможливо встановити у чому саме полягали надані послуги транспортного експедирування ТОВ “Моділ”, ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, ТОВ “Грондо”.

Вказуєна те, що ТОВ “Блауграна” не надано до перевірки документального підтвердження взаємозв’язку отриманих, згідно актів виконаних робіт, послуг транспортного експедирування з господарською діяльністю підприємства. В обґрунтування такого свого висновку відповідач посилається на пп.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та стверджує, що ТОВ „Блауграна”, як  платник податку придбало нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, і сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням, не повинна включатисядо складу податкового кредитупозивача.

Позивач підкреслює, що відповідач не заперечує придбання послуг транспортного експедирування ТОВ “Блауграна”, але, начебто, не бачить взаємозв’язку витрат на придбання послуг транспортного експедирування з господарською діяльністю ТОВ “Блауграна”.

Поняття господарської діяльності визначено п.1.32 ст.1 Закону №283/97-ВР. Суд зазначає, що головним видом діяльності ТОВ «Блауграна» є оптова торгівля будівельними матеріалами згідно довідки із єдиного державного реєстру підприємств і організацій України № 5-748 від 21.06.2007р. КВЕД 51.53.2. Оптова торгівля щебенем для ТОВ «Блауграна» є основною підприємницькою діяльністю, що має регулярний постійний характер.

Щодо твердження позивачапро ненадання  відповідачем ані документального, а ні нормативного підтвердження припущення податкового органу про відсутність зв’язку придбаних послуг транспортного експедирування з господарською діяльністю ТОВ «Блауграна»та заперечення проти застосування до спірних правовідносин ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», на яку посилається відповідач, суд зазначає наступне.

           Представник відповідача з вказівкою на наведену норму права наголошував, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.Відсутність таких документів у позивача і свідчить на думку відповідача про відсутність взаємозв’язку витрат на придбання послуг транспортного експедирування з господарською діяльністю ТОВ “Блауграна”.    

   У відповідності до абз.9, 10ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Аналізуючи приписи ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»суд вважає вказаний висновок відповідача помилковим, так як посилаясь на положення ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»відповідач не звертає уваги на те, що вказана норма права регламентує правовідносини в випадках залучення експедитором до виконання його зобов’язань за договором транспортного експедирування іншої особи. Саме у відносинах з нею, експедитор, виступаючи від свого імені або від імені клієнта, підтверджує факт надання ним послуги при перевезенні єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.  

  З огляду на викладене, вказане посилання відповідачана ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» суд вважає недоречним.

            Суд зауважує, що як вбачається з положень п. 6 Загальних положень Статуту залізниць України,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N457 накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту залізниць України і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони— одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Відповідно до ст.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.

            Суд погоджується з твердженням позивача, що квітанція про приймання вантажу є зворотньою стороною накладної, яка в єдиному екземлярі осідає у одержувача вантажу, а підтвердженням приймання вантажу до перевезення є квітанція, що видавалася залізницею і копія якої, завіреная печаткою експедитора передавалася позивачу.

            За таких обставин, суд вважає, що позивачем письмовими доказами обгрунтовано доведено, що, договори транспортного експедирування було укладено і виконано сторонами, про що є документальні підтвердження: договір транспортного експедирування  б/н від 01.06.2007р. з ТОВ “Фірма Титан ХХІ” (код за ЄДРПОУ 34468493), договір транспортного експедирування  б/н від 01.08.2006р. з ТОВ “Моділ” (код за ЄДРПОУ 34017551), договір транспортного експедирування  б/н від 01.10.2007р. з ТОВ “Грондо”, (код за ЄДРПОУ 34698652), акти виконаних робіт, квитанції про приймання вантажу, договір №393 від 24.11.2006 р. з ДП МОУ Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» на поставку гранітної продукції (щебеню), транспортування якої відбувалося, виписки з банку про оплату наданих у перевіряємому періоді послуг транспортного експедирування фірмам-експедиторам: ТОВ “Моділ”, ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, ТОВ “Грондо”з розрахункового рахунку ТОВ «Блауграна».

            Посилання відповідача на лист ДПА у Полтавський області №90/7/35-210 від 29.05.2008р., отриманий на запит відповідача, де надається коментар пояснень економісту збуту ДП МОУ Кременчуцьке кар`єроуправління “Кварц” Сірика В.І.суд не приймає до уваги з наступних підстав.

            Згідно довідки із єдиного державного реєстру підприємств і організацій України № 5-748 від 21.06.2007р. КВЕД 51.53.2. головним видом діяльності позивача є оптова торгівля, у тому числі будівельними матеріалами (оптова торгівля будівельними матеріалами).

            Як свідчать матеріали справи позивачем з метою здійснення підприємницької діяльності було укладено договір №393 від 24.11.2006р. з ДП МОУ Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц»  (постачальник) на поставку гранітної продукції (щебеню).

Відповідно до п.3.4 договору №393 від 24.11.2006р., згідно якого доставка продукції здійснювалася на умовах FCA, місце відвантаження франко-перевізник ст. Кременчук, на  п.3.5 договору №393 від 24.11.2006р., згідно якого  продавець здійснює поставку продукції в момент передання продукції транспортній організації (Укрзалізниці), яка здійснює перевезення продукції на ст. Кременчук, на п.3.6. договору, де вказується що право власності переходить до покупця з моменту передачі продукції на ст. Кременчук, а відповідно і усі ризики випадкової загибелі товару з моменту поставки переходили до ТОВ «Блауграна», саме тому позивач звернувся до профільних організацій для здійснення транспортного експедирування вантажу, забезпечення відповідного виконання зобов’язань ТОВ «Блауграна» перед одержувачем вантажу.

           Відповідно до ст. 627 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV(надалі – ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

 Частина 1 ст. 638 ЦК Українивстановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

 Згідно ст. 929 ЦК Україниза договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

            Суд погоджується з посиланням позивача на ст. 509 ЦК України, як на підтвердження виконання спірних договорів транспортного експедирування виходячи з наступного. Згідно цієї статті зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникає у тому числі з договорів.Сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. Положеннями ч.3 ст. 510 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексуУкраїни  - боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання. Це приймання виконання зобов’язання і підтверджується актами виконаних робіт, підписаних сторонами і копіями виписок з банку про перерахування коштів за придбані послуги транспортного експедирування.

            Крім того, виходячи зі змісту п.3.7 спірних догорів транспортного експедирування, обов’язки по договору вважаються виконаними сторонами після оплати вантажовласником рахунків, виставлених експедитором, підписання сторонами, актів виконаних робіт, складених експедитором, підписання актів звірення розрахунків.

            Судом встановлено, що ці рахунки і акти виконаних робіт є невідємною частиною спірних договорів.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням зазначає, що в спірних правовідносинах організаціявиконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу було здійснено фірмамі - експедиторами вантажу.

Твердження відповідача, про те, що в суперечст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»між сторонами в спірних правовідносинах не було досягнуто згоди по усім істотним умовам договоруна думку судує помилковим.

Суд зазначає, що вказанепитання не є предметом данного позовутапідкреслює, що тлумачення положень договорів транспортного експедирування є втручанням відповідача у господарську діяльність позивача.

            Також відповідач у запереченнях проти адміністративного позову та його представники у судовому засіданні, посилаючись на вищенаведене пояснення економістазбуту ДП МОУ ККУ “Кварц” Сірика В.І., який  пояснив, що схема роботи щодо відвантаження щебеню з ДП МОУ ККУ “Кварц” полягає у отриманні ДП МОУ ККУ “Кварц” заявки покупця (ТОВ “Блауграна”) щодо асортименту та кількості поставки, а також реквізитів фактичного одержувача товару і що, на його думку, вантаж не передавався експедиторам для транспортної обробки, наполягають на тому, що перепродаж транспортних послуг перевізника експедиторами не здійснювався,оскільки організовувало та сплачувало транспортні послуги перевізника (Укрзалізниці) ДП МОУ ККУ “Кварц”.

           При дослідженні матеріалів справи судом встановлено,  що вантаж передавався відправником ДП МОУ ККУ “Кварц”перевізнику -Укрзалізнице, а покупцем (ТОВ “Блауграна”) вантаж передавався фірмі-експедиторові для транспортної обробки після поставки товару згідно п. 3.5. договору з ДП МОУ ККУ “Кварц” на ст. Кременчук.Згідно п. 3.4., 3.5., 3.6. Договору №293 від 24.11.06р.відправник вантажу  - ДП МОУ ККУ “Кварц” знімав с себе відповідальність за вантаж з моменту відвантаження, в зв’язку з чим позивач звернувся до послуг фірм-експедиторів для експедируванню вантажу, якіналежним чином виконали свої обов’язки, тим самим забезпечивши належне виконання обов’язків позивачем з іншими контрагентами.

            Як вбачається зі змісту п. 1.1. договора транспортного експедирування б/н від 01.08.2006р. з ТОВ “Моділ”, п.1.1. договору б/н від 01.06.2007р. з ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, п.1.1. договору транспортного експедирування  б/н від 01.10.2007р. з ТОВ “Грондо” експедитор надає послуги транспортного експедирування вантажу.Відповідно доп.1.2. договорів транспортного експедирування вантажовласник передає експедиторові вантаж для транспортной обробки. Експедитор розробляєоптимальний маршрут слідування вантажу(п. 2.1.1 вище зазначених договорів),забезпечуєвідповідність навантаження вантажу Статуту Укрзалізниці: “Технічним умовам навантаження та кріплення вантажів”, “Правилам перевозки вантажів” та іншим нормативним документам (п. 2.1.3),виконуєкомплекс інформаційних послуг (розшук та встановлення місцезнаходження вантажу, слідкування за просуванням вантажу від станції відправлення до станції призначення), гарантуєйого збереження при перевозці(п. 2.1.4).

З огляду на викладене, суд зазначає, що ризики випадкової загибелі вантажу після його відвантаження на ст. Кременчук переходили до позивача.

            Як свідчать матеріали справи, факт надання послуги транспортного експедирування підтверджується необхідними документами: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, які складені відповідно до п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6, 7.2. Закону України від 03.04.1997р. №168\97-ВР, копії квитанцій про приймання вантажу, а факт оплати позивачем наданих послуг транспортного експедирування за період з 1.04.07р. по 31.12.07р. підтверджується копіями банківських документів про перерахування коштів за надані послуги фірмам-експедиторам.

             Таким чином, суд дійшов висновку, що виконання умов договорів транспортного експедирування б/н від 01.06.2007р. з ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, б/н від 01.08.2006р. з ТОВ ТОВ “Моділ”, б/н від 01.10.2007р. з ТОВ “Грондо” здійснювалось з дотриманням вимог норм діючого законодавства України.

             Враховуюче викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача у розмірі 3 475 568,40грн. (у тому числі ПДВ - 579 261,40 грн.), які були здійснені шляхом перерахування грошових коштів на рахунки фірм-експедиторів: ТОВ “Моділ”, ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, ТОВ “Грондо” за придбаніпослуги транспортно-експедиційне обслуговуваннябули необхідні для ТОВ «Блауграна»,тісно пов’язані зосновноюгосподарською діяльністю позивача, яка є регулярноютапостійною. В наслідок цього,придбані послуги транспортного експедируванняправомірно віднесені ТОВ «Блаугранадо складу валових.

             Судом встановлено, що друге оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення №0001492302\0 від 26.06.2008р. винесене відповідачем, як зафіксовано в акті перевірки, за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4  п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями). Прийняття вказаного рішення відповідач обґрунтовує тим, що при перевірці господарської діяльності позивача не надається можливості здійснити зв'язок понесених витрат з здійсненням його господарської діяльності. В зв’язку з чим відповідач робить висновок, що підприємством в порушення  пп.7.4.1,  п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 579263 грн. по податковим накладним, виписаним при придбанні послуг транспортного експедирування від фірм - експедиторів: ТОВ “Моділ”, ТОВ “Фірма Титан ХХІ”, ТОВ “Грондо”.

            Суд відмічає, що позивачем відповідачу на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у травні, червні, липні, серпні,  вересні, жовтні,  листопаді,  грудні 2007р.  були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

             Підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) передбачено, щоподаткова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР).

             Пунктом 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями)  передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)— в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

  Крім того, п. 2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165\97, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер  платника податку на додану вартість. Податкова накладна є недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п.2 даного Порядку (п.5 Порядку).      

  Суд вважає правомірними та обґрунтованими доводи позивача про те, що всі податкові накладні виписані від імені підприємств, які зареєстровані як платники податку в податковому органі  і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а відповідачем не надано відомостей про те, що зазначені господарські операції позивачем не проводились.

  Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами і доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

  Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону № 168\97-ВР).

  Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону № 168\97-ВР, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

            Позивачем відповідачу на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у травні, червні, липні, серпні,  вересні, жовтні,  листопаді,  грудні 2007р. були надані акти виконаних робіт та податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

            Також позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані копії банківських документів, які засвідчують перерахування коштів в оплату вартості послуг транспортного експедирування.

  У в зв’язку з тим, що понесені витрати пов’язані з господарською діяльністю і цілком підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними і банківськими документами про перерахування коштів в оплату вартості послуг транспортного експедирування, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 579263 грн., а також про заниження податку на прибуток на суму 724077 грн. єбезпідставним.

  Згідно п.2. ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

  За таких обставин суд дійшов висновку про те,  що відповідач ні документально ні нормативно не довів правомірність прийнятих ним спірних рішень.

  На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0001482302/0 від 26.06.08р. у частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємства у сумі 1298332,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем – 724077 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 574255 грн.) та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0001492302/0 від 26.06.08р. у частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість підприємства у сумі 868895,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем – 579263 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 289 632 грн.) – скасуванню.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ТОВ „Блауграна” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про часткове скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати, як складені з порушенням діючого законодавства України податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0001482302/0 від 26.06.08р. у частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємства у сумі 1298332,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем – 724077 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 574255 грн.) та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0001492302/0 від 26.06.08р. у частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість підприємства у сумі 868895,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем – 579263 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 289 632 грн.).

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Блауграна” (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 74, кв. 19, код 33481843) державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 21.10.2008 року.

Головуючий суддя                             (підпис)                                              Т.С.Перцова

Суддя                                                 (підпис)                                               Я.В.П’янова

Суддя                                                       (підпис)                                        І.С.Чалий