Ухвала суду № 29645838, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/72881/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Чубенко В. В. Михалевич М. М. Худис І. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство»на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 рокуу справі№ 2а-2766/10/0370 за позовомПрокурора Ратнівського району Волинської області в інтересах держави в особі Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекціїдо Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство»простягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2010 року у справі № 2а-2766/10/0370 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 року апеляційну скаргу Прокурора Ратнівського району Волинської області задоволено. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2010 року у справі № 2а-2766/10/0370 скасовано. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство»508 382,42 грн. податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції . Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 8, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Ратнівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт № 169/23-00991503 від 08.07.2010 року, яким встановлено факт не перерахування податку з доходів фізичних осіб станом на 01.04.2010 року, який утримано у період з липня 2008 року по березень 2010 року, в розмірі 508 382,42 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки податковим органом не доведено існування податкового боргу у відповідача з податку доходів фізичних осіб в розмірі 508 382,42 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»вказаний податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, отже даний розрахунок не ототожнюється з поняттям «декларація»в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також судом зазначено, що податок з доходів фізичних осіб, який було утримано відповідачем з фізичних осіб - працівників, не потребує узгодження самостійно (після подачі розрахунку).

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 цього Закону у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Вирішуючи спір, суди не звернули увагу на те, що в акті перевірки податковий орган стверджує про існування заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 508 382,42 грн., що утворилась станом на 01.04.2010 року. Проте за період, що перевірявся, позивачем самостійно нараховано 326477,34 грн., перераховано до бюджету 92745,2 грн. Як вбачається з розрахунку, наведеного в таблиці на стор. 41 акта перевірки, при обчисленні заборгованості станом на 01.04.2010 року враховувалася заборгованість по цьому податку станом на 01.07.2007 року в сумі 274650,28 грн. Неподання позивачем документів про час виникнення зазначеної заборгованості унеможливило перевірку доводів відповідача про застосування строків давності стягнення податкового боргу, передбаченого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити час податкові періоди, за який виник спірний податковий борг, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство»задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 року у справі № 2а-2766/10/0370 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В.Вербицька

Н. Є. Маринчак