Ухвала суду № 29644490, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2013 р. м. Київ К-28924/10

К-28924/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Дзержинську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010

у справі № 2а-8865/10/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2010 року, залишеною без зміну ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року, адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року №0000271700/0 на загальну суму 27121,23грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що списання позивачем заборгованості громадян за надані комунальні послуги у зв'язку із збігом строку позовної давності на стягнення цієї заборгованості не означає, що позивач здійснив дарунок на користь цих громадян, оскільки таке списання мало місце на підставі рішення суду про відмову в позові про стягнення заборгованості; позивач не є податковим агентом щодо оподаткування суми моральної шкоди, виплаченої громадянці ОСОБА_4 на виконання рішення суду.

Не погоджуючись з постановленими по справі судовими рішеннями, ДПІ у м. Дзержинську Донецької області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористувався наданим йому Кодексом адміністративного судочинства України (КАС) правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 859-23/31217526 від 13 листопада 2009 року.

Контролюючим органом зроблено висновок про порушення підприємством пунктів 1.1, 1.3., 1.15 ст.1, пункту 3.4. ст.3, підпункту 4.2.1., підпункту 4.2.3., абзаців «г»і «є» підпункту 4.2.9, підпунктів 4.2.10 та 4.2.11. пункту 4.2. ст. 4, пункту 7.1 ст.7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що виразилось у тому, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 9040, 41 грн., а саме: із вартості наданих громадянам комунальних послуг, заборгованість за якими була списана в І півріччі 2009 року, з виплаченої моральної шкоди у сумі 1000 грн. громадянці ОСОБА_4 відповідно до рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 25 червня 2008 року.

За результатами перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000271700/0 на суму 27121,23 грн., тому числі, за основним платежем -9040,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -18080,82 грн.

Дзержинським комунальним підприємством «Дзержинськжитлосервіс»відповідно до рішень Дзержинського міського суду списано у І півріччі 2009 року заборгованість квартиронаймачів за надані комунальні послуги на загальну суму 8890 грн. 41 коп., щодо стягнення якої в судовому порядку збіг строк позовної давності.

Дзержинським міським судом ухвалено рішення про стягнення з Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс»на користь громадянки ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн., яке було виконано позивачем.

Згідно з пунктом 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

До складу доходу включаються, зокрема додаткові блага, якими за визначенням пункту 1.1 цієї ж статті є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Відповідно до підпунктів 4.2.10 та 4.2.11 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в редакції, чинній до 24.11.2009, до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, а також сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності.

Отже, вартість наданих позивачем послуг, які не були оплачені громадянами, так само, як і сума, виплачена на відшкодування моральної шкоди, входять до оподатковуваного доходу громадян, які отримали послуги чи відшкодування моральної шкоди.

За визначенням пункту 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Порядок утримання та перерахування податку з виплаченого доходу податковим агентом встановлений підпунктами 8.1.1 та 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 цього Закону, згідно з якими податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Списання заборгованості за надані послуги, у стягненні якої відмовлено судовим рішенням, не тотожне нарахуванню (виплаті) доходу. В цьому випадку виключається утримання суми податку за рахунок виплаченого доходу, що має місце при виплаті доходу податковим агентом. Це ж саме стосується і суми відшкодування моральної шкоди, виплаченої на виконання рішення суду, оскільки судове рішення повинно бути виконане відповідно до змісту його резолютивної частини.

Підсумовуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення є правильним, безвідносно до мотивів, яким цей висновок обґрунтований.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного судом першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, які не підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак