Ухвала суду № 29644488, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К-27995/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Констянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Констянтинівська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010

у справі № 2-а-8646/08/0570

за позовом відкритого акціонерного товариства «Констянтинівський металургійний завод»(далі -Товариство)

до Констянтинівської ОДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача - Фатьянова Р.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010, позов задоволено; визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 30.11.2007 № 0001422342/0/29517, від 13.02.2008 № 0000112342/1-4629 та від 30.11.2007 № 0001432342/0/29518.

На вказані судові акти Констянтинівською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Констянтинівською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2007, оформлену актом від 09.11.2007 № 862/23-2-00191141. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7 653 810 грн. (у тому числі 5 101 298 грн. за основним платежем та 2 552 512 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.11.2007 № 0001422342/0/29517 та податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43 311 грн. (у тому числі 28874 грн. за основним платежем та 14437 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 30.11.2007 № 0001432342/0/2958. За наслідками оскарження Товариством зазначених донарахувань в адміністративному порядку Констянтинівською ОДПІ було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок визначення позивачеві 7 649 992 грн. з цього податку (у тому числі 5 098 748 грн. за основним платежем та 2 551 244 грн. за штрафними санкціями).

Однією з підстав для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток став висновок Констянтинівської ОДПІ про штучне заниження позивачем валового доходу внаслідок продажу належних йому акцій закритого акціонерного товариства «Констянтинівський металургійний завод»(далі -ЗАТ «КМЗ») пов'язаній особі за ціною нижчою, ніж звичайна, що, на думку відповідача, призвело до невірного визначення фінансового результату від операцій з цінними паперами та негативно вплинуло на стан розрахунків позивача з бюджетом.

Відхиляючи вказані доводи податкового органу як неспроможні, суди послалися на те, що спірні акції було відчужено позивачем на виконання плану санації Товариства у процедурі його санації з використанням конкурсу, проведеного Агентством з питань банкрутства в Донецькій області, а відтак з ціна продажу цінних паперів на конкурсних засадах і є звичайною ціною.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (до яких належать і цінні папери), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари, які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі-продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, підпунктом 1.20.4 пункту 1.20 статті 1 названого Закону встановлено спеціальне правило, за яким звичайною визнається ціна, отримана при такому продажу.

Керуючись наведеними нормами Закону, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про штучне заниження позивачем фінансового результату від операцій з відчуження спірних акцій, проданих за конкурсом у процедурі санації, внаслідок порушення правил застосування звичайних цін.

Облік фінансових результатів операцій з придбання та погашення акцій здійснюється в порядку пункту 7.6 статті 7 зазначеного Закону, яким передбачено ведення окремого податкового обліку таких фінансових результатів. При цьому фінансовий результат від продажу акцій визначається співвідношенням витрат та доходів платника податку за операціями з цінними паперами. Для цілей цієї норми під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості (підпункт 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

А відтак суди обґрунтовано визнали витратами позивача, що підлягають врахуванню під час визначення фінансового результату від продажу спірних акцій ЗАТ «КМЗ», вартість майна, переданого Товариством до статутного фонду ЗАТ «КМЗ»в обмін на отримані акції.

Встановивши ж, що операції з продажу цих акцій були збитковими, позаяк отриманий від такого продажу дохід був меншим за витрати Товариства на придбання таких акцій, суди з огляду на приписи абзаців другого, третього підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»правомірно підтримали правову позицію позивача у справі щодо необхідності перенесення від'ємного фінансового результату на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами та, відповідно, відсутності підстав для збільшення валового доходу Товариства на суму доходу від продажу цінних паперів, у зв'язку з його відсутністю.

Водночас у висновку щодо відсутності підстав для кваліфікації кредиторської заборгованості позивача перед постачальниками (що виникла у січні 2002 року та не була погашена станом на січень 2005 року) як безповоротну фінансову допомогу, суди помилково ототожнили мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства, введений ухвалою господарського суду Донецької області від 05.04.2004 у зв'язку з порушенням справи про його банкрутство, з мораторієм, який зупиняє перебіг позовної давності за пунктом 2 статті 263 Цивільного кодексу України. Так, у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів визначено як зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. У той же час мораторій у розумінні пункту 2 статті 263 Цивільного кодексу України є відстроченням виконання зобов'язання на підставах, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У той же час оскільки судами під час розгляду цієї справи не встановлено обставин, за яких вимоги спірних кредиторів з урахуванням положень частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважаються погашеними, то відсутні підстави кваліфікувати отримані позивачем товари від цих постачальників безоплатно наданими, що виключає обов'язок Товариства відобразити їх у складі валових доходів на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно визнали незаконним донарахування позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань та правомірно задовольнили позов.

А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваних судових актів зі спору відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Констянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 у справі № 2-а-8646/08/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько