Ухвала суду № 29644492, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К-25201/10

К-25201/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі № 2а-4007/10/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) «Коммунтранс»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (ДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000162302/0/5034 від 04.02.2010; стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Коммунтранс»3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Краматорську просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки акту перевірки від 25.01.2010 № 85/23-2-32026358 про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), а саме: позивачем занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2009 року на загальну суму 52513,00 грн. Вказані порушення, на думку податкового органу, стали наслідком того, що позивачем у податковому обліку до валових витрат віднесено суму поворотної фінансової допомоги (210050,00 грн.) фізичній особі ОСОБА_4, стосовно якої під час перевірки не були надані відповідні документи.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.02.2010 № 0000162302/0/5034 про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 63015,60 грн. (у тому числі за основний платіж -52513,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -10502,60 грн.).

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 цього пункту визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як на виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_4 надає ЗАТ «Коммунтранс»грошові кошти у сумі 305676,00 грн., а ЗАТ «Коммунтранс»зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Строк, на який надається позика, відповідно до пункту 2.2 договору складає 12 місяців з моменту внесення грошових коштів до каси підприємства.

ЗАТ «Коммунтранс»отримало від фізичної особи ОСОБА_4 поворотну фінансову допомогу у сумі 305676,00 грн. та віднесло цю суму до складу валового доходу за 2 квартал 2009 року, що підтверджується наявними у справі копіями акту перевірки (а.с 10-11) та декларацією з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2009 року від 29.07.2009 (а.с 99-100). У ІІІ кварталі 2009 року позивач повернув ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 305676,00 грн. та відніс цю суму до валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2009 року.

Прибутковим касовим ордером від 09.07.2009 № 38 та касовою книгою підтверджено надходження в касу ЗАТ «Комммунтранс»09.07.2009 готівки в сумі 229310,00 грн., яка отримана підприємством з розрахункового рахунку № 26002400022000 в АК «Донгорбанк». З цієї суми 210050,00 грн. позивач видатковим касовим ордером № 39 від 09.07.2009 повернуті як позика громадянину ОСОБА_4 Разом із видатковим касовим ордером від 22.07.2009 на суму 95626,00 грн., наданим позивачем під час перевірки, вище вказані докази підтверджують повернення позивачем позики в сумі 305676,00 грн. в ІІІ кварталі 2009 року.

Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 04.02.2010 № 0000162302/0/5034 про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 63015,60 грн., з приводу якого виник спір, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та правильному застосуванню наведених норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак