Ухвала суду № 29644480, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-30576/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.09.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010

у справі №2а-4094/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

про визнання неправомірною позапланової перевірки, скасування акту перевірки, скасування рішення про результати розгляду первинної скарги, скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010, позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2009 №0004772220/0/1 на суму 19776,00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо визнання неправомірною позапланової перевірки, скасування акта перевірки від 17.12.2008 №333/22-216/34478187, скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.03.2009 №12408/10/252011 та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2008 №0004772220/0 та від 23.03.2009 №0004772220/0/1 на суму 19776,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2008 №0004772220/0 на суму 19776,00 грн. стали висновки акта перевірки від 17.12.2008 №333/22-2/34478187 про порушення позивачем Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, Указу Президента України «Про врегулювання порядку додержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»від 27.06.1999 №734 та п. 1.7 «Положення про порядок отримання резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентами»затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за №885/9484, при розрахунках з нерезидентом за Договором позики від 24.07.2006 № 1 та Додаткової угоди від 25.10.2006 до даного Договору, у зв'язку з відсутністю реєстраційного свідоцтва НБУ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Агро Інвест Україна»(Позичальник) уклало договір позики від 24.07.2006 № 1 з компанією Holding AG (Швейцарія), Позикодавець. Предметом договору є отримання позики в сумі 4000000,00 євро зі сплатою 3% річних на поповнення обігових коштів.

Відповідно до вимог п. 1.7 «Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за №885/9484 (далі -Положення №270), передбачено, що договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитів, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком України.

На виконання вимог закону позивачем отримано Реєстраційне свідоцтво № 5665 від 27.07.2006, видане Головним Управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області по договору позики від 24.07.2006 № 1 на суму 4000000,00 євро.

З наданих позивачем до перевірки виписок банку, за період з 01.08.2006 по 24.10.2006, по кредитному договору № 1 від 24.07.2006, ТОВ «Агро Інвест Україна»отримано кредитні кошти від компанії Holding AG(Швейцарія) в сумі 4000000,00 євро.

25.10.2006 між позивачем та компанією i Holding AG була підписана Додаткова угода № 1 до договору позики від 24.07.2006 № 1 про збільшення суми позики до 4300000,00 євро.

Відповідно до умов вказаної додаткової угоди, відсотки по кредиту нараховуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору та отримання першого траншу позики і сплачуються починаючи з серпня 2007 року. В п. 4 угоди зазначено, що 08.09.2006 Позичальник (ТОВ «Агро Інвест Україна») повернув позикодавцю 500000,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 07.09.2006 № 4 та випискою з банківського рахунку за період з 05.09.2006 по 08.09.2006. Таким чином, станом на 25.10.2006 борг позивача складає 3500000,00 євро.

На виконання вимог Положення №270 позивачем отримано додаток до реєстраційного свідоцтва № 5665 від 27.07.2006, виданий Головним Управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області на суму договору 4300000,00 євро, 13.03.2007.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, Указу Президента України «Про врегулювання порядку додержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»від 27.06.1999 №734 та п. 1.7 «Положення про порядок отримання резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентами», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за №885/9484 при розрахунках з нерезидентом за Договором позики від 24.07.2006 № 1 та Додаткової угоди від 25.10.2006 до даного Договору, оскільки матеріалами справи підтверджено що позивачем отримані свідоцтва Національного банку України на суму 4300000,00 євро. Загальна сума отриманого позивачем кредиту за Договором позики складає 3800000,00 євро, тобто, вказаний у свідоцтвах ліміт не перевищено.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не виконано покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення та не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук