Ухвала суду № 29644442, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К-22835/10

№ К-22835/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010

у справі № 2а-38404/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми (ТОВ) «Укренерготеплоремонт»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 000082310/2 від 29.04.2009 в частині основного платежу в сумі 57745,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28872,50 грн.;податкове повідомлення-рішення № 000092310/2 від 29.04.2009 в частині основного платежу в сумі 72183,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36091,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Зміївському районі Харківської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.01.2009 № 16/23/22703713, про порушення товариством норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 та підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/04-ВР) та підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР).

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.04.2009 № 0000092310/2 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 131736,00 грн. (у т.ч. 87824,00 грн. - основний платіж, 43912,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000082310/2 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 102007,50 грн.( у т.ч. 68005,00 грн. - основний платіж, 34002,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Тєліос»згідно умов договорів № 26/12 від 26.12.2005, № 20/01 від 20.01.2006 та № 24/02 від 24.02.2006 виконав для позивача роботи по ремонту електрообладнання на суму 346478,55 грн. (у тому числі ПДВ -57754,76 грн.). Суми витрат включено позивачем до складу валових витрат, а суми ПДВ в ціні робіт -до податкового кредиту за січень, лютий, березень 2006 року

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

Як на підставу нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Тєліос», відповідач посилається на те, що 16.08.2006 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2006 у справі № Б-48/41-06 про визнання юридичної особи банкрутом була проведена державна реєстрація припинення ТОВ «Тєліос».

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат за І квартал 2006 суму 346478,55 грн., до податкового кредиту за січень -березень 2006 року податок на додану вартість в загальній сумі 57754,76 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Тєліос»на поставку ремонтних робіт, оскільки відповідачем не надано жодних доказів , які б свідчили, що договори №26/12 від 26.12.2005, № 20/01 від 20.01.2006, № 24/02 від 24.02.2006 , укладені між позивачем та ТОВ «Тєліос»до дати припинення реєстрації ТОВ «Тєліос», суперечать інтересам держави та суспільства.

Витрати на придбання робіт позивач підтвердив актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про сплату вартості робіт.

Факт наявності у позивача обладнання, з приводу ремонту якого позивач сформував валові витрати та податковий кредит, ДПІ не оспорюється.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак