Ухвала суду № 29644086, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/7550/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діорит» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року позивач, товариства з обмеженою відповідальністю «Діорит» (далі по тексту ТОВ «Діорит»), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кеменчуцької ОДПІ) від 22 листопада 2012 року № 0001432301/238, яким підприємству за порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року на 11.616,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених і акті перевірки від 30 жовтня 2012 року №4497/22-209/31529741 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Діорит» (код 31529741) по питанню взаємовідносин з ТОВ «Новатрейд-буд» (код 37231787) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року» (далі - Акт перевірки)

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Діорит» задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ТОВ «Діорит».

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ у період з 29 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Діорит» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Новатрейд-буд» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 30 жовтня 2012 року №4497/22-209/31529741 (а.с. 30-40).

За висновками, викладеними в Акті перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ «Діорит» п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на дану вартість в сумі 11.616 грн., в тому числі за серпень 2011 року у розмірі 11.616 грн.

Зазначений висновок ґрунтується на даних автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПС України та інформації, викладеної в акті Кіровоградської ОДПІ від 25 листопада 2011 року №153/2330/37231787 про результати перевірки ТОВ «Новатрейд-буд», за результатами дослідження якої відповідачем зроблено висновки про нікчемність договірних відносин та відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Новатрейд-буд».

Не погодившись з зазначеними висновками Акту перевірки від 30 жовтня 2012 року №4497/22-209/31529741, позивачем подано заперечення до Кременчуцької ОДПІ (а.с. 43-44).

За наслідками розгляду даного заперечення відповідачем складено відповідь від 19 листопада 2012 року №36419/10/22-209 (а.с. 45-51), у якій наведено зміст Акту перевірки та вказано на помилкове зазначення у висновку до Акту перевірки від 30 жовтня 2012 року №4497/22-209/31529741 посилання на заниження позивачем ПДВ за серпень 2011 року. Натомість відповідачем зазначено про завищення ТОВ «Діорит» від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 року на 11616,00 грн. (а.с. 51).

На підставі висновків Акту перевірки, з врахуванням відповіді на заперечення від 19 листопада 2012 року №36419/10/22-209, Кременчуцькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року №0001432301/238 (а.с. 41).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Дорит», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.1 - 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6. ст.198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач - ТОВ «Діорит» має документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Новатрейд-буд» в рамках укладеного договору купівлі-продажу від 01 травня 2011 року №11/07-162 (а.с. 12-14), що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкової накладної, рахунків фактур, видаткової та прибуткової накладної (а.с. 17-21), актів приймання-передачі товарів (28-29), копіями платіжних доручень (а.с. 79-80), подорожнім листом вантажного автомобіля (а.с. 22), акта списання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 81).

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача, що призвело до заниження податку на додану вартість, податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25 лютого 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова