Ухвала суду № 29641713, 21.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р. Справа № 158506/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а/0370/2510/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вестпрод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Вестпрод» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 17.04.2012 року № 0002762301 та № 0002772301.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки про нікчемність правочину, укладеного із контрагентом є помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що правочин, вчинений між ПП «Вестпрод» та ТзОВ «ТД Камо» ніяким чином не порушує публічний порядок, оскільки не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, не спрямований на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, не спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним майном. Цей правочин не визнавався судом недійсними. Крім того, згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсність правочину має бути встановлена Законом, а не актом перевірки податкового органу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 17 квітня 2012 р. №0002762301 та №0002772301. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Вестпрод» судові витрати в сумі 2047,08 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, зокрема зазначив, що позивачем не було дотримано вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу. Просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «ТД Камо» за листопад 2011 року, про що складено акт від 03.03.2012 року №1625/23-2/34524128, яким встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Договір купівлі-продажу від 30.09.2011 року №54/11 між ТзОВ «ТД Камо» та ПП «Вестпрод», відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону; статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «ТД Камо» на загальну суму 71000,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року - 71000,00 грн.; встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів в жовтні 2011 року від ТзОВ «ТД Камо», які підпадають під визначення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1., 135.2. статті 135, пункту 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2011 року на суму 115958 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 03.03.2012 року №1625/23-2/34524128 Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань, що становлять предмет заперечення від 12.03.2012 року, за наслідками якої складено акт від 03.04.2012 року №518/22-1/34524128. В даному акті податковий орган виклав ті ж самі висновки про порушення позивачем вимог цивільного законодавства в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановивши нікчемність договору купівлі-продажу від 30.09.2011 року №54/1, укладеного між ПП «Вестпрод» та ТзОВ «ТД Камо», а також вимог податкового законодавства, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість та податок на прибуток по господарській операції із ТзОВ «ТД Камо» відповідно в сумі 71000,00 грн. та 115958,00 грн.

На підставі акту перевірки від 03.04.2012 року №518/22-1/34524128 Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0002762301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 115958,00 грн. та №0002772301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88750,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 71000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17750,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається? що 30.09.2011 року між ТзОВ «ТД Камо» (Продавець) та ПП «Вестпрод» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №54/11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець прийняти і оплатити відповідно до товаросупроводжувальних документів товар на умовах і в порядку, обумовлених в договорі. Асортимент, кількість та вартість товару, проданого Покупцю, вказується у товаросупроводжувальних документах (накладних). Оплата товару здійснюється Покупцем в безготівковій формі і (чи) готівковій формі розрахунку шляхом перерахування (сплати) грошової суми, зазначеної у накладній на користь Продавця. Покупець зобов'язується повністю оплатити отриманий за Договором товар не пізніше 30-ти календарних днів з дати його отримання.

На виконання вказаного договору ТзОВ «ТД Камо» здійснило за період з 01.10.2011 року по 15.10.2011 поставку позивачу скотчу пакувального прозорого, стрейч-плівки пакувальної та ящиків картонних на загальну суму 605000,00 грн., в тому числі ПДВ 100833,34 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця орендованим транспортним засобом, що підтверджується договором оренди транспортного засобу від 03.01.2011 року, укладеного між громадянином України ОСОБА_1 та ПП «Вестпрод», актом приймання передачі транспортного засобу до даного договору, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, посвідченнями про відрядження водія та звітами про використання коштів, виданих на відрядження.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТзОВ «ТД Камо» коштів за придбані пакувальні матеріли, що в свою чергу підтверджується платіжними дорученнями від 26.12.2011 року №2241 та від 16.01.2012 року №2277.

Крім цього, судом встановлено, що реалізація товару підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 284 пакувальні матеріали, з якого вбачається, що частина товару (пакувальних матеріалів) за 01.10.2011 року - 30.11.2011 року реалізована покупцям та актами на списання пакувальних матеріалів, відповідно до яких, пакувальні матеріали в загальній кількості 24610 шт. було використано в господарській діяльності для збереження продукції.

Судом також встановлено, що ПП «Вестпрод» є орендарем нерухомого майна у орендодавця ТзОВ «Торговий дім Любарт», що підтверджується договором оренди від 01.05.2011 року №14/11, додатком №1 від 08.05.2012 року та актом здачі-приймання робіт від 01.05.2011 року до вказаного договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ПП «Вестпрод» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації, а досліджені докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарської операції по придбанню у ТзОВ «ТД Камо» пакувальних матеріалів, отже валові витрати та податковий кредит ПП «Вестпрод» за наслідками цієї операції сформовані правомірно.

Що стосується посилань апелянта на ту обставину, що договір оренди транспортного засобу не посвідчений нотаріально, то колегія суддів зазначає, що дана обставина не має стосунку до предмету доказування у даній справі, вона стосується цивільних правовідносин, які виникають з договору оренди, в той час, як у даній справі спір виник у сфері податкових правовідносин, та відсутність нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу не впливає на податкові зобов'язання позивача.

Посилання представника відповідача на відсутність сертифікатів відповідності на товар не може свідчити про нікчемність правочинів.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем дотримані умови формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів (скотчу пакувального, стрейч-плівки пакувальної та ящиків картонних) у ТзОВ «ТД Камо».

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року у адміністративній справі 2а/0370/2510/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 26.02.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер