Ухвала суду № 29640799, 26.02.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2602/4086/12

провадження № 4-с/753/39/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. 26 лютого 2013 року суддя Дарницького районного суду м.Києва Басалаєва А.В. при секретарі Деак Ю.В. за участю представника скаржника ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» Осипенко О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції Єрмакової О.А. про визнання дій неправомірними

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла скарга ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції Єрмакової О.А. про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Єрмакової О.А. по зверненню стягнення на транспортний засіб Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності та перебуває у заставі за договором застави автомобіля від 10 липня 2008 року, за виконавчими провадженнями № 33948775, № 33948681 про стягнення суми заборгованості.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що дії державного виконавця суперечать вимогам статей 24-28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Заявник вважає, що для того щоб звернути стягнення на майно необхідно дотриматись процедури реєстрації таких відомостей в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на автомобіль. Лише за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_1, державний виконавець вправі проводити примусові дії з опису, арешту, вилучення та реалізації даного автомобіля.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи заперечувала проти задоволення скарги, вказавши, що державним виконавцем дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи за наступного.

Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника регламентовано статтею 52 Закону.

Частиною першою цієї статті Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону. Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на грошові кошти боржника; звернення стягнення на інші види майна боржника тощо.

Порядок звернення стягнення нас заставлене майно регламентовано пунктом 5 цієї Інструкції. Так, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу".

У разі, якщо коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 6 частини першої статті 40 Закону.

Для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає державному виконавцю договір застави, кредитний договір або інший договір, який підтверджує основне зобов'язання, документи, які підтверджують виконання боржником зобов'язань перед заставодержателем (платіжне доручення, квитанція тощо про сплату відповідних сум), розрахунки, які підтверджують вимоги заставодержателя, та інші документи на підтвердження таких вимог.

Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, установленому пунктом 5.12 цієї Інструкції (реалізація арештованого майна).

Інструкцією також передбачено право державного виконавця отримати відомості про заставу рухомого майна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця по зверненню стягнення на заставлене майно не протирічать положенням Закону України «Про виконавче провадження» та відповідають Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

На підставі викладеного та беручи до уваги положення Законом України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, а також керуючись ст.ст. 386-387 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВОЇ