Рішення № 29640327, 22.02.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 лютого 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.,

суддів - Куштана Б.П., Кожух О.А.

при секретарі - Пудак О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту в розмірі 85491,63 грн. за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Іршавського районного суду від 22 жовтня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

24 квітня 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Позивач зазначав, що у відповідності до кредитного договору № МКА0SЕ00000046 від 7 квітня 2006 року Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 15000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік з кінцевим терміном погашення 7 квітня 2009 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконала, у зв'язку з чим станом на 30 березня 2012 року виникла заборгованість у сумі 85491,63 грн., що складається із суми заборгованості по кредиту - 10425,88 грн., суми заборгованості по відсотках за користування кредитом - 38088,26 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 450,00 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 36527,49 грн., позивач просив задовольнити позовні вимоги та вирішити питання по судових витратах.

Рішенням Іршавського районного суду від 22 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» порушується питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Межі доводів апеляційної скарги - строк дії договору встановлений до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, з розрахунку банку вбачається, що заборгованість відповідачкою не була погашена повністю, тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позову.

Представник Банку Гриниха Т.Ю. підтримала апеляційну скаргу і пояснила, що надана відповідачкою квитанція від 7 квітня 2009 року про погашення кредиту на суму 15000 грн. містить підробку року здійснення фінансової операції, згідно квитанції ОСОБА_1 значиться отримувачем 15000 грн., а не платником і така сума від відповідачки не поступала на рахунок «Приватбанку».

ОСОБА_1 вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, оскільки свої кредитні зобов'язання за договором від 7 квітня 2007 року виконала, в тому числі шляхом сплати 15 000 грн. по квитанції від 7 квітня 2009 року і надала суду довідку від 4 квітня 2012 року №295400 про погашення за кредитним договором №MKA0SE00000046 від 7 квітня 2006 року, підписану головним бухгалтером ПАТ КБ «Приватбанк» Коротіною Л.І.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 7 квітня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно якого вона отримала кредит у сумі 15000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку, з кінцевим терміном повернення 7 квітня 2009 року.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.2. Договору кредиту № МКА0SЕ00000046 від 7 квітня 2006 року передбачено, що для погашення заборгованості за цим договором, яка складається із заборгованості за кредитом, відсоткам, комісією за користування кредитом, починальник повинен щомісяця у період з 02 по 07 число надавати банку щомісячний платіж в сумі 816,12 грн., що за період з 7 квітня 2006 року по 7 квітня 2009 року повинно скласти суму 29380,32 грн..

Відповідно до п. 1.1 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки у розмірі 2,00 % в місяць на суму залишку заборгованості по Кредиту і комісію у розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту.

Відповідно до п. 3.2 Договору, при порушенні Позичальником терміну повернення кредиту, вказаного в п.1.1 Договору, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 8,29 % в місяць від суми залишку непогашеного кредиту

Встановлено, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором виконувала недобросовісно, внески носили мінливий характер та сплачувалися несвоєчасно, внаслідок чого станом на 30 березня 2012 року утворилася заборгованість перед Банком на суму 85491.63 грн., що складається з наступного: 10425,88 грн. - заборгованість за кредитом; 38088,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 450.00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 36527,49 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка надала квитанції на суму 37782,49 грн. і стверджує, що боргові зобов'язання по кредитному договору від 7 квітня 2006 року виконала, що Банк не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог і враховуючи положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» прийшов до висновку про застосування позовної давності.

З таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Встановлено, що у відповідності до Договору кредиту № МКА0SЕ00000046 від 7 квітня 2006 року відповідачкою ОСОБА_1 від Банку було отримано споживчий кредит в сумі 15 000 грн., який вона повинна була щомісяця у період з 02 по 07 число надавати банку щомісячний платіж в сумі 816,12 грн., що за період з 7 квітня 2006 року по 7 квітня 2009 року повинно скласти суму 29380,32 грн..

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом відповідачка сплачувала внески несвоєчасно, а з січня 2007 року по листопад 2007 року щомісячні платежі Банку не надавалися.

Розрахунок заборгованості Банком було проведено станом на 30 березня 2012 року, отже визначена сума 85491.63 грн. сумнівів не викликає та підтверджена належними доказами.

Надані відповідачкою квитанції про погашення заборгованості за кредитним договором підтверджують, що з травня 2006 року по квітень 2009 року ОСОБА_1 сплатила Банку 22782 грн. 49 коп. грн., за рахунок яких відповідно до умов договору здійснювалося погашення заборгованості.

Колегія суддів не може прийняти до уваги квитанцію від 7 квітня 2009 року, якою відповідачка підтверджує факт сплати Банку 15000 грн. заборгованості за кредитним договором, оскільки згідно вказаної квитанції ОСОБА_1 значиться отримувачем 15000 грн., а не платником і така сума від відповідачки не поступала на відкритий позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, як це передбачено п. 1.2 Договору.

Надана відповідачкою довідка від 4 квітня 2012 року №295400 про погашення за кредитним договором №MKA0SE00000046 від 7 квітня 2006 року, яка підписана головним бухгалтером ПАТ КБ «Приватбанк» Коротіною Л.І., і на думку ОСОБА_1 є доказом повного погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором, не заслуговує на увагу, оскільки не містить чіткої інформації щодо повернення кредиту. Відповідачка не змогла надати суду оригінал вказаної довідки, а представник Банку Гриниха Т.Ю. пояснила, що Коротіна Л.І. дійсно працює головним бухгалтером в центральному офісі ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Дніпропетровськ і не може мати будь-якого відношення до видачі вказаної довідки.

Висновок суду, що з врахуванням положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» слід застосувати позовну давність суперечить п. 7.1 кредитного договору, яким передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір пені слід зменшити з 36527,49 грн. до 10000 грн., оскільки відповідачка має на утриманні четверо дітей, в тому числі сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда з дитинства 2 групи, що вбачається з копії посвідчення НОМЕР_2, виданого 7 липня 2009 року.

З огляду на викладене та на підставі ст. 309 ЦПК України судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне та необгрунтоване і необхідно ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити частково, стягнути із відповідачки ОСОБА_1 на користь Банку суму заборгованості за договором кредиту № МКА0SЕ00000046 від 7 квітня 2006 року 10425 грн. 88 коп. - заборгованість за кредитом; 38088 грн. 26 коп. - заборгованість по процентам за кредитом; 450 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 10000 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а всього 58964 грн. 14 коп..

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Банку слід присудити понесені та документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, який становить 69 %, в сумі 885 грн..

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду від 22 жовтня 2012 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 7 квітня 2006 року 10425 грн. 88 коп. - заборгованість за кредитом; 38088 грн. 26 коп. - заборгованість по процентам за кредитом; 450 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 10000 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а всього 58964 грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по оплаті судового в сумі 885 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: