Рішення № 29639558, 07.02.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 2-4525/12

РІШЕННЯ

іменем України

07.02.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської областів складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

при секретарі Дідур М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошнського районного суду Київської області з вище зазначеним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що вироком Києво-Святошинського районного суду від 14.07.2004 року позивачка була визнана винною у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та засуджена до 3-х років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке було її індивідуальною власністю.

14.07.2004 року Києво-Святошинським районним судом виписано виконавчий лист за 3 № 1-341 та направлено на виконання до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ.

Постановою ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 13.01.2005 року накладено на арешт на ? частину будинку, що розташований в АДРЕСА_1, який являється індивідуальною власністю позивачки.

13.05.2005 року постановою державного виконавця ВДВС Чижиком А.П. повернуто виконавчий документ, так як дане майно не підлягає конфіскації згідно норм чинного законодавства України.

В 2009 році позивачка звернулась до ВДВС з заявою про зняття арешту з майна. В зв'язку з цим начальник ВДВС О.В. Лисенко направила до БТІ Києво-Святошинського листа за № 9-09 від 28.05.2009 року з проханням зняти заборону з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1,так як виконавче провадження закінчено.

Однак, в кінці 2011 року позивачці стало відомо, що арешт на майно до цих пір не знято, про свідчить Витяг з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.09.2011 року за № 32904620, так як 29.05.2009 року повторно накладено арешт на майно на підставі постанови ВДВС від 13.01.2005 року.

Позивачка знову звернулась з заявою до ВДВС про зняття арешту з майна. Однак, 06.07.2012 року за № 6278 отримала відповідь, що виконавчі документи щодо боржника ОСОБА_1 станом на 02.07.2012 року на виконанні у відділі не перебувають.

Просила звільнити майно, ? частину будинку в АДРЕСА_1, що належить на праві індивідуальної власності ОСОБА_1, з-під арешту, накладеного постановою ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 13.01.2005 року.

Позивач в судове засідання з'явилась. Позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши думку позивача, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивачці ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить ? домоволодіння за адресою АДРЕСА_1

Вироком Києво-Святошинського районного суду від 14.07.2004 року позивачка була визнана винною у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та засуджена до 3-х років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке було її індивідуальною власністю.

Постановою ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 13.01.2005 року накладено на арешт на ? частину будинку, що розташований в АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачці.

13.05.2005 року постановою державного виконавця ВДВС Чижиком А.П. повернуто виконавчий документ, так як дане майно не підлягає конфіскації згідно норм чинного законодавства України.

Проте, як вбачається з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 29.05.2009 р. за № 8759226 Київською обласною філією держаного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було накладено арешт на ? частини будинку що розташований в АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», вимоги осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. ст. 6, 11, 54, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження»та керуючись ст.ст. 3, 11, 57, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з його оголошення.

Суддя: Дубас Т.В.