Ухвала суду № 29638886, 28.02.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1817/3159/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко Олександр АнатолійовичНомер провадження 11/788/98/13 Суддя-доповідач - Ященко В. А. Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ященка В. А.,

суддів - Демченка М. О., Філонової Ю. О.,

з участю прокурора Пирлик Н.В.

засуджених ОСОБА_3 ОСОБА_4

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

законних представників ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі на вирок Сумського районного суду від 22 листопада 2012 року, яким,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимий 31.08.2012 року за ст.185 ч.2 ККУ на 2 роки позбавлення

волі і на підставі ст.75 ККУ звільнений від відбування покарання з

випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше судимий 31.08.2012 року за ст.185 ч.2 ККУ на 2 роки позбавлення

волі і на підставі ст.ст.75 та 104 ККУ звільнений від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

раніше не судимий,

засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

раніше судимий:

- 31.08.2012 року за ст.ст.185 ч.2 ККУ на 2 роки позбавлення волі і відповідно до ст.ст.75 та 104 ККУ звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

- 18.09.2012 року за ст.ст.185 ч.3,70 ч.4 ККУ на 3 роки позбавлення волі і відповідно до ст.ст.75,104 ККУ звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.75 та 104 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

раніше не судима,

засуджена за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до вимог ст.76 КК України на засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покладені обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по 35 грн.28 коп. та по 117 грн.70 коп. в доход держави, за проведені по справі експертні дослідження.

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнані винним та засуджені за те, що 28 червня 2012 року, близько 2-ї години, попередньо домовившись між собою та розподіливши ролі, зламавши запори т проникли до торгівельного кіоску, який належить ФОП «ОСОБА_11» і який розташований у АДРЕСА_1 та вкрали звідти гроші і різне майно на загальну суму 6 143 грн. 46 коп.

Окрім цього, ОСОБА_3, 22 червня 2012 року, близько 24 години, вибивши скло, таємно проник до кіоску, який належить ОСОБА_12 і який розташований на АДРЕСА_2, та вкрав з цього кіоску різне майно на загальну суму 209 грн.5 коп.

Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок по справі не погоджуючись з вироком суду подав апеляцію у якій вказує, що засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суд призначив покарання з порушенням закону і посилаючись на п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», вважає що суд не мав права застосовувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і висловлює думку про те, що у даному випадку, вироки відносно вказаних у апеляції засуджених, повинні виконуватись самостійно, а тому прокурор просить вирок суду відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 скасувати, а справу відносно цих осіб направити на новий судовий розгляд.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який у повному обсязі підтримав подану апеляцію і просив скасувати вирок суду відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а справу направити на новий судовий розгляд, думку засуджених та їх законних представників, які просили вирок суду залишити без змін та відмовити у задоволенні апеляції прокурора, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації дій засуджених за ст.185 ч.3 КК України у поданій апеляції під сумнів не ставляться.

Що стосується призначення покарання засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішуючи це питання не допустив порушень вимог діючого законодавства. Так, з матеріалів кримінальної справи випливає, що зазначені вище особи дійсно були засуджені до позбавлення волі і відповідно до ст.75 КК України були звільнені від відбування покарання з випробуванням. Судом також було встановлено, що злочини за які вказані особи були засуджені цим вироком, вони вчинили до постановлення вироків відносно цих осіб. Отже, в даному випадку, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 необхідно було призначати покарання за сукупністю злочинів, як це і передбачено ст.70 ч.4 КК України, що судом першої інстанції і було зроблено. Про те, що вказаним особам необхідно призначати покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 ч.4 КК України, не заперечує у своїй апеляції і прокурор. В той же час, колегія суддів констатує, що відповідно до ст.70 ч.4 КК України, суд має право при призначенні покарання за сукупністю злочинів, визначити остаточне покарання застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, або повне чи часткове складання покарань, які входять у сукупність. По даній справі суд призначаючи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. У зв'язку з цим посилання прокурора у своїй апеляції на неправильне застосування судом ст.70 ч.4 КК України є необґрунтованим, адже суд при призначенні покарання вказаним засудженим будь якого порушення закону не допустив.

Колегія суддів вважає, що прокурор не вірно витлумачив у своїй апеляції і п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання». Прокурор вважає, що у даному випадку суд повинен був ухвалити рішення, яким зазначити, що призначене судом покарання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, і попереднє покарання від відбування якого ці особи були звільнені з випробуванням, необхідно було виконувати самостійно. Колегія зазначає, що такий варіант призначення покарання дійсно можливий, але при умові, що суд першої інстанції при вирішенні питання про призначення покарання засудженим прийде до висновку, що відносно осіб які раніше були засуджені до покарання та звільнені від його відбування з випробуванням, покарання за злочин вчинений до постановлення першого вироку належить відбувати реально, то даному випадку дійсно кожний вирок необхідно виконувати самостійно. Що стосується призначення покарання засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд ні у мотивувальній ні у резолютивній частині вироку не вказував, що покарання за злочин за який вказані особи засуджуються цим вироком належить відбувати реально. Натомість, суд у вироку навів мотиви щодо необхідності звільнення від відбування покарання цих засуджених від покарання, яке їм призначається за сукупністю злочинів. Таким чином суд жодних порушень закону при значенні покарання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не допустив. При цьому колегія суддів виходить з того, що прокурор у своїй апеляції просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним на його думку застосуванням кримінального закону при призначенні засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 покарання, тобто у зв'язку з тим, що судом порушено принципи призначення засудженим покарання за сукупністю злочинів і будь яких інших підстав прокурор у своїй апеляції не зазначає.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора є необґрунтованою і передбачених законом підстав для задоволення та скасування вироку суду відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, немає, а тому керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, 1960 року, а також п.п.11 і 15 розділу 11 Перехідних положень КПК України, 2012 року, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду від 22 листопада 2012 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі - без задоволення.

СУДДІ:

Ященко В. А. Демченко М. О. Філонова Ю. О.