Рішення № 29634141, 28.02.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1074/13 Головуючий у 1 інстанції: Курдюков В.М.

2013 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„26" лютого 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Токмацького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2012 року у справі за позовом Токмацького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Токмацький міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

У позові зазначав, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Долинівської сільської ради Токмацького району, проведеної державним інспектором сільського господарства в Запорізькій області, був виявлений факт самовільного використання відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки площею 39 га сільськогосподарського призначення (рілля) із земель резервного фонду Долинівської сільської ради за межами населеного пункту.

Зазначена земельна ділянка була засіяна відповідачем пшеницею та соняшником, однак використовувалася ним без правовстановлюючих документів, про що 22.06.2012 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, розмір спричиненої шкоди складає 40 005 грн. 11 коп.

22.06.2012 року відповідачу було винесено припис про усунення порушень щодо самовільного зайняття земельної ділянки, на виконання якого ним будо укладено з Токмацькою районної державною адміністрацією договір оренди зазначеної земельної ділянки від 13.07.2012 року № 323-р.

Також державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель 27.06.2012 року був складений протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення у виді самовільного зайняття земельної ділянки, однак постановою від 04.07.2012 року провадження по зазначеній адміністративній справі було закрито з підстав виявлення у діянні ознак злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України.

Постановою Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області від 16.07.2012 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст.197-1 КК України було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України, оскільки на час винесення вказаної постанови розпорядженням голови Токмацької РДА від 13.07.2012 року № 323 ОСОБА_2 було надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 39,1406 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту Долинівської сільської ради Токмацького району Запорізької області строком на 49 років.

Після відмови у порушенні кримінальної справи 16.07.2012 року матеріали перевірки були повернуті до Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області для прийняття рішення відносно ОСОБА_2, однак, як встановлено прокурорською перевіркою, адміністративне стягнення на ОСОБА_2 у встановлений ст. 38 КУпА строк державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області ОСОБА_3 накладено не було .

За вказаним фактом постановою Токмацького міжрайонного прокурора від 31.08.2012 року відносно державного інспектора ОСОБА_3 було порушено дисциплінарне провадження.

Постановою головного спеціаліста управління з контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції в Запорізькій області від 08.11.2012 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за порушення вимог ст.ст.125-126 ЗК України було закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв"зку з закінченням на момент розгляду справи передбачених ст. 38 КУпАП строків притягнення його до адміністративної відповідальності.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Токмацької РДА Запорізької області шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 40 005 грн. 11 коп. та судові витрати.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 18 грудня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Токмацьку районну державну адміністрацію Запорізької області.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, Токмацький міжрайонний прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд послався на відсутність доказів на підтвердження факту самовільного використання ОСОБА_2 земельної ділянки, оскільки постанова про накладання на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки по справі про адміністративне правопорушення винесена не була, а тому матеріали цієї справи не можуть бути належними доказами на підтвердження вчинення порушення. Винесена ж головнним спеціалістом управління з контролю за використанням та охороною земель Дерсільгоспінспекції в Запорізькій області постанова від 08.11.2012 року про закриття адміністративної справи стосовно ОСОБА_2 у зв"язку із закінченням строків накладання на нього адміністративного стягнення була скасована постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 12.12.2012 року з підстав наявності постанови по закриття справи від 04.07.2012 року, яка неправомірно була скасована неповноважною особою.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи і не грунтуються на законі.

Відповідно до ст. 57, 64 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встанолює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встанолюються на підставі пояснень сторі, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

За положеннями ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 373 ЦК України, ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель визначені Законом України від 16.06.2003 року з подальшими змінами „Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року, організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань.

Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов"язкові для виконання приписи(розпорядження), а також подавати у встановленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до ст. 1 Закону „Про державний контроль за використанням та охороною земель" будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, вважаються самовільним зайняттям земельної ділянки.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі( на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону..

Судом встановлено, що розпорядженням голови Токмацької районної державної адміністрації № 182 від 13.04.2012 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для фермерьського господарства, орієнтованою площею 39 га за межами населеного пункту Долинської сільської ради(а.с.34).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.06.2012 року, складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель та з яким особисто був ознайомлений ОСОБА_2(а.с.24), на момент перевірки земельна ділянка площею 39 га сільськогосподарського призначення (рілля) із земель резервного фонду Долинівської сільської ради за межами населеного пункту, на якій відповідно до акту обстеження від 22.06.2012 року вирощувалися пшениця та соняшник, ОСОБА_2 використувалася без правовстановлюючих документів(а.с.23,24), враховуючи, що саме лише розпорядження про дозвіл на складання проекту землеустрою не є належним правовстановлюючим документом для правомірного користування землею у розумінні вимог земельного законодавства..

22.06.2012 року відносно ОСОБА_2 було видано припис № 31 з вимогою усунення порушення земельного законодавства(а.с.22), а 13.07.2012 року з Токмацькою районною державною адміністрацією ним був укладений договір оренди зазначеної земельної двлянки(а.с.36), розірваний за угодою сторін 22.10.2012 року(а.с.37-38).

Згідно п."б„ ч.1 ст. 211 ЗК України за порушення у виді самовільного зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до матеріалів справи, прокурор у позовній заяві просив відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір якої визначений та розрахований відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, а відповідно до п.3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування вказаної методики, затверджених наказом Державного агенства земельних ресурсів України та Держаної інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 110 від 12.09.2007 року у редакції від 27.08.2008 року, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок..., є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього порушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис ( з вимогою усунення порушення законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Вказаним документам, як доказам на підтвердження факту самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки площею 39 га, виявленого 22.06.2012 року, суд ніякої оцінки не надав, помилково прийшовши до висновку про їх недопустимість у розумінні ст. 59 ЦПК України.

У зв"язку з цим хибним слід визнати висновок суду про те, що відсутність постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідаьності за адміністративне правопорушення у виді самовільного зайняття земельної ділянки та відмова у порушенні щодо нього кримінальної справи, є безумовними підставами для звільнення його від цивільної відповідальності.

Судом не враховано, що за змістом наведених правових норм постанова про накладання адміністративного стягнення або обвинувальний вирок суду не є єдиними допустимими доказами для підтвердженням факту вчинення особою порушення земельного законодавства.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, ухвалене по справі рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обгрунтованим, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з підстав його доведеності, стягнувши з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної самовільнеим зайняттям земельної ділянки, 40005 гр. 11 коп.

На підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України судові витрати у сумі 229 гр. 40 коп. підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Токмацького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області задовольнити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2012 року по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

„Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Токмацької державної районної адміністрації( державний бюджет Долинівської сільської ради Токмацького району, код класифікації 24062100, ОКПО 37942194, банк одержувач УДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, р/р 33118331700306) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 40005(сорок тисяч п"ять) гр. 11 коп. та судові витрати у сумі 229 гр. 40 коп. в дохід держави."

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: