Ухвала суду № 29629041, 27.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2505/2223/2012 Провадження № 22-ц/795/263/2013 Головуючий у I інстанції -Соколов О.О. Доповідач - Бойко О. В.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.суддів:Шитченко Н.В., Висоцької Н.В.при секретарі:Зіньковець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк" на рішення Городнянського районного суду від 29 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Городнянського районного суду від 29 листопада 2012 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Приватбанк" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що строк позовної давності сплинув, адже не врахував положень ст. 599 ЦК України, якою передбачено, що зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а також положень ст. 631 ЦК України, в якій зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору. Оскільки, відповідачка не виконала умов кредитного договору, спірні правовідносини між сторонами досі тривають.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.08.2003 року сторони уклали кредитний договір № КР-610, відповідно до якого позивач надав відповідачці кредит в розмірі 30300 грн. на термін до 04.08.2006 року зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно п. 4.1, п.4.2, п.4.3 (а.с. 7-9). Кредитні кошти надавались для придбання автомобіля.

Відповідно до умов договору відповідачка зобов"язана була щомісяця, в строки, визначені договором, здійснювати погашення суми по кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитом.

У зв"язку з тим, що відповідачка порушила умови кредитного договору, перед ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк" виникла заборгованість в загальній сумі 67202 грн. 52 коп., яка складається із: заборгованості по кредиту в розмірі 11958 грн. 84 коп., заборгованості по відсотках в розмірі 23917 грн. 68 коп., заборгованості по пені в розмірі 31326 грн.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов"язання виконується належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відмовляючи у задоволенні позову на підставі ч.4 ст. 267 ЦК, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якої представник відповідачки заявив під час розгляду справи, а також виходив з того, що залишення позову без розгляду згідно ч.1 ст.265 ЦК України не зупиняє перебігу позовної давності (ухвалами Городнянського районного суду позовні вимоги ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк" за цим кредитним договором неодноразово залишались без розгляду).

Дослідивши матеріали даної цивільної справи та матеріали цивільної справи № 2-296/09 р. за позовом ЗАТ „Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором, за результатами якої Городнянський районний суд 10.08.2009 року постановив заочне рішення про задоволення позову, яке ухвалою суду від 26.03.2010 року було скасовано та призначено справу до розгляду, по якій ухвалою того ж суду від 26.05.2010 року позовна заява позивача на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України була залишена без розгляду, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно відмовив у позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи № 2-296/09 р., перебіг строку позовної давності позивачем був перерваний 24.04.2009 року (при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості), що відповідає положенням ч.2 ст.264 ЦК України, і лише після того, строк позовної давності розпочався заново.

Таким чином, звернувшись повторно до суду з позовними вимогами до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач пропустив строк позовної давності, адже подав позов 03.08.2012 року, тобто після спливу трирічного строку (строк закінчився 25.04.2012 року).

Виходячи з вищезазначеного, доводи апеляційної скарги про те, що зобов"язання за кредитним договором відповідачкою досі не виконані, в зв"язку з чим спірні правовідносини між сторонами продовжують тривати, не є підставою для скасування судового рішення та задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк" відхилити.

Рішення Городнянського районного суду від 29 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: