Рішення № 29627778, 20.02.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Винту Ю.М., Заводян К.І.,

секретар Ковальчук Н.О.

за участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом госпрозрахункового промислово-торговельного приватного малого підприємства «Кодумаа» до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_7, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_11, та ОСОБА_3, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2012 року госпрозрахункове промислово-торговельне приватне мале підприємство «Кодумаа» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Посилалось на те, що 27 липня 2009 р. між ГПТМП «Кодумаа» та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 3809. Згідно умов вказаного договору дарування позивач безоплатно передав у власність відповідачу ОСОБА_3 26/100 ідеальних часток будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Також 27 липня 2009 р. між ГПТМП «Кодумаа» та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, котрий посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 3811. Згідно умов вказаного договору дарування позивач безоплатно передав у власність відповідачу 9/100 ідеальних часток будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2

______________

справа №22ц-297/13р. Головуючий у І інстанції Чебан В.М.

категорія 19/21 Доповідач Лисак І.Н.

Вважає, що ОСОБА_9, яка діяла на підставі рішення №25 від 26.02.2009 року та рішення №26 від 05.07.2009 року засновника ГПТМП «Кодумаа» - ОСОБА_8 не мала достатніх повноважень на укладання та підписання зазначених договорів дарування від імені позивача, незаконно та поза волею власника відчужила ОСОБА_3 нерухоме майно, котре належить позивачу.

Крім того, оскільки в подальшому відповідач ОСОБА_3 відчужив набуте їм майно ОСОБА_7 та ОСОБА_1, просило визнати недійсним договір дарування нерухомого майна, що укладений 27 липня 2009 року між ГПТМП «Кодумаа» та ОСОБА_3 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 26/100 ідеальних часток будинку, що знаходиться в м. АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування нерухомого майна, що укладений 27 липня 2009 року між ГПТМП «Кодумаа» та ОСОБА_3 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 9/100 ідеальних часток будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нерухоме майно - приміщення магазину, які розташовані в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 на користь ГПТМП «Кодумаа»; а також визнати за ГПТМП «Кодумаа» право власності на зазначені об'єкти.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 грудня 2012 року позов ГПТМП «Кодумаа» задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування нерухомого майна, що укладений 27 липня 2009 року між ГПТМП «Кодумаа» та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним номером 3809 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 26/100 ідеальних часток будинку, що знаходиться в м. АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір дарування нерухомого майна, що укладений 27липня 2009 року між ГПТМП «Кодумаа» та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округо ОСОБА_5 за реєстровим номером 3811 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 9/100 ідеальних часток будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з магазину 5-1 площею 30,50 кв.м., магазину 5-2 площею 19,30 кв.м, підвалу ІІ площею 17,40 кв.м., загальною площею 67,20 кв.м. на користь ГПТМП «Кодумаа».

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нерухоме майно - приміщення магазину, загальною площею 132,30 кв.м., у тому числі торговий зал 4a-l площею 76 кв.м., підсобне приміщення 4а-2 площею 44,80 кв.м., кабінет 4а-3 площею 6,40 кв.м., вбиральня 4а-4 площею 1,10 кв.м., комора 4а-5 площею 4 кв.м., які розташовані в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 на користь ГПТМП « Кодумаа».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ГПТМП «Кодумаа» у задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування нерухомого майна від 27.07.2009 року між ГПТПМП «Кодумаа» та ОСОБА_3 про передачу 9/100 ідеальних часток будинку по АДРЕСА_2 та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 приміщення магазину площею 132,3 кв.м.

Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що на момент укладення оспорюваного провочину особою, що має право без довіреності представляти інтереси позивача, була ОСОБА_9 як уповноважена особа ГПТПМП «Кодумаа». Такі відомості щодо ОСОБА_9 не скасовані та не виключені і на даний момент з Єдиного державного реєстру України. Вважає, що недійсність рішення про обрання керівника юридичної особи не є підставою для визнання недійсними правочинів, а рішення власника підприємства щодо призначення директора чи надання дозволу на вчинення правочину не потребувало нотаріального посвідчення. Крім того, на даний момент майна, яке він, ОСОБА_1 придбав не існує, оскільки це вже окремо виділене приміщення загальною площею 143,8 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_4, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 грудня 2012 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову в частині визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна.

Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 15.05.2012 року визнані недійсними рішення власника ГПТПМП «Кодумаа» №№5,6 з підстав, що вони не наведені в переліку документів, підпис яких засвідчується начальником СІЗО. Проте, даним рішенням не з'ясовувався факт особистого підписання чи не підписання рішень №№5,6 ОСОБА_8 Вважає, що оскільки і по даний час запис в Єдиному державному реєстрі щодо ОСОБА_9 як керівника ГПТПМП «Кодумаа» не скасований та з реєстру не виключений, вона мала право на підписання оскаржуваних договорів. Крім того, недійсність рішення про обрання керівника юридичної особи не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цим керівником від імені підприємства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_11, просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 грудня 2012 року скасувати в частині визнання недійсним договору дарування нерухомого майна від 27.07.2009 року між ГПТПМП «Кодумаа» та ОСОБА_3 щодо 26/100 ідеальних часток будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ГПТПМП «Кодумаа» вказаного нежитлового приміщення, та відмовити у задоволені позову в цій частині.

Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а в висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достатніми і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Оскільки на момент ухвалення судового рішення ОСОБА_9 не була виключена з Єдиного державного реєстру, то висновки суду щодо відсутності повноважень у ОСОБА_9 на право підпису договорів не відповідають дійсності. ОСОБА_7 придбав спірне приміщення за відплатним договором купівлі-продажу, будь-яких даних про те, що продавець цього майна не мав права його відчужувати не існувало. Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 15.05.2012 року визнані недійсними рішення власника ГПТПМП «Кодумаа» №№5,6 з підстав, що вони не наведені в переліку документів, підпис яких засвідчується начальником СІЗО. Даним рішенням суду не з'ясовувався факт особистого підписання чи не підписання рішень №№5,6 ОСОБА_8

В запереченнях на апеляційній скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ГПТПМП «Кодумаа» просить апеляційній скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В своїх запереченнях ОСОБА_8 просить апеляційні скарги ОСОБА_3, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_4, та ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що судом всебічно, повно досліджено обставини справи, дотримано норми матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового по суті вимог, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановивши обставини переходу права власності на спірне нерухоме майно, які сторонами визнаються, припустився помилки в оцінці доказів, безпідставно вважав доведеним порушення права позивача, що давало підстави для звернення до суду із вимогою про визнання угод недійсними та задоволення віндикаційного позову.

Стаття 16 ЦК України гарантує кожному право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, визначений частиною 2 цієї статті. Стаття 3 ЦПК України надає право кожній особі в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно нової редакції Статуту ГПТПМП «Кодумаа» (а.с.51-56,т.1), державну реєстрацію змін до якого проведено 28 серпня 2007 року, і яка діяла на момент оспорюваних правочинів по відчуженню майна підприємства ОСОБА_3 27 липня 2009 року, засновником підприємства на основі права власності відповідно до п.1.1 був ОСОБА_8, а в силу п.4.1 майно підприємства складалося із основних фондів та оборотних коштів, вартість яких відображалася на самостійному балансі підприємства.

Згідно нової редакції Статуту ГПТПМП «Кодумаа» (а.с.13-18,т.1), державну реєстрацію змін до якого проведено 23 червня 2011 року, засновником підприємства відповідно до п.1.2 стала ОСОБА_12, а майно цього підприємства відповідно до п.5.1 належить засновнику на праві власності. Отже, враховуючи вимоги ч.5 ст. 89 ЦК України у зв'язку із зміною засновника (власника) підприємства з 23 червня 2011 року ОСОБА_12 набула право власності на майно підприємства, вартість якого на підставі Статуту та ст. 66 ГК України була відображена на самостійному балансі підприємства.

Оскільки при зміні власника 23 червня 2011 року рішень про визнання угод по відчуженню спірного нерухомого майна від 27 липня 2009 року недійсними не існувало, то на балансі підприємства, про який ОСОБА_8 та ОСОБА_12 на момент переходу права власності повинно було бути відомо, спірне нерухоме майно та його вартість не відображалися. Таким чином, набуваючи право власності на майно підприємства від 23 червня 2011 року ОСОБА_12 як його засновник та одноосібний власник майна підприємства права власності на предмети оспорюваних договорів дарування від 27 липня 2009 року не набувала, отже її заявлені права на це майно необґрунтовані й захисту за таких обставин на підставі ст.ст.16, 203, 215, 720 ЦК України не підлягають. Оскільки юридичною особою володіє фізична особа одноособово, повноваження засновника по захисту інтересів підприємства стосуються приватної власності, отже обмежується часом, з якого ОСОБА_12 набула право власності на його майно, що не дає прав на заявлення віндикаційного позову щодо майна, яке їй не належало і не могло належати.

Також суд при застосуванні ст. 388 ЦК України та задоволенні віндикаційного позову припустився помилки при оцінці доказів, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи положення ст. 330 ЦК України, відповідно до якої на майно, відчужене особою, яка не мала на це право, набуває право власності добросовісний набувач, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього. Зокрема, відповідно до ст. 388 ЦК України набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, отже не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

За змістом ч.5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, задовольняючи віндикаційний позов на підставі доказів позивача суд повинен був спростувати добросовісність набувача спірного майна, або встановити обставини, за якими власник в будь-якому випадку має право витребувати майно, передбачені ч.1 ст.388 ЦК України. Єдиною з цих обставин, яку суд вважав встановленою, були висновки суду про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з його волі іншим шляхом.

Аналізуючи вказану норму воля власника на відчуження майна може відображатися як в діях, так і в бездіяльності щодо усвідомлення необхідності захисту від порушеного права. Тобто, обізнаність про порушення права власності та невжиття дій по його захисту можуть свідчити про ухвалення дій особи, що посягає на право, з боку власника (мовчазна згода).

Суд першої інстанції не надав оцінку тій обставині, що відчуження нерухомого майна за договорами дарування відбулося 27 липня 2009 року, а на той час власник підприємства ОСОБА_8 в момент зміни засновника (відчуження підприємства та його майна 23 серпня 2011 року), повинен був знати про залишок вартості та обсягу фондів підприємства на самостійному балансі, й не тільки не вжив заходів по захисту порушеного права, а навпаки, вийшов зі складу засновників, прийнявши рішення про входження до складу засновників ОСОБА_12, таким чином передавши останній у власність майно підприємства без наявного спірного нерухомого майна. Такі дії ОСОБА_8 свідчать про схвалення дій в.о. генерального директора ОСОБА_9 по відчуженню майна на підставі ст. 241 ЦК України, отже спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність його волі на це.

Саме по собі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2012 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 30 січня 2013 року, якими визнано недійсними рішення № 5 від 26 лютого 2009 року та № 6 від 25 липня 2009 року про призначення виконуючої обов'язки генерального директора підприємства ОСОБА_9 та надання їй повноважень, з урахуванням вимог ч.3 ст. 92 ЦК України та ч.3 ст. 215 ЦК України не можуть обмежувати повноважень представництва юридичної особи у відносинах з третіми особами, отже не мають юридичної сили і не тягнуть юридичних наслідків, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Враховуючи відсутність відомостей з Єдиного державного реєстру України щодо скасованих або обмежених повноважень ОСОБА_9 на момент укладення угод по відчуження майна підприємства, ОСОБА_3 (обдарований) відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» мав достовірні відомості щодо наявності правомочностей ОСОБА_9 по розпорядженню майном та з дотриманням форми і порядку реєстрації правочинів набув у власність спірне майно.

Таким чином, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи, порушив ст.213 ЦПК України та ухвалив незаконне рішення, яке в силу пп.1-3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

З підстав недоведеності права власності у ОСОБА_12 як засновника підприємства на спірне майно, отже на захист нею майнових інтересів ГПТПМП «Кодумаа» до 23 червня 2011 року, відсутності доказів на спростування презумпції добросовісності набувача та на підставі ст. 241 ЦК України схвалення дій керівника підприємства власником, обґрунтування чого міститься вище, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав задовольняти вимоги в частині визнання угод від 27 липня 2009 року недійсними та витребування майна, і як наслідок, задоволення інших взаємопов'язаних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні вимог судові витрати, понесені апелянтами при подачі апеляційних скарг, на підставі ст.88 ЦПК України слід віднести за рахунок позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 лютого 2012 року у вказаній цивільній справі були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно. В силу ч.6 ст.154 ЦПК України суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Враховуючи думку колегії щодо відсутності підстав для задоволення позову та набрання рішенням апеляційного суду законної сили з моменту проголошення, перестали існувати обставини для дії забезпечення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст.ст. 16, 241, 330, 388 ЦК України, ст.ст. 3, 88, 154, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_7, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_11, та ОСОБА_3, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2012 року за позовом госпрозрахункового промислово-торговельного приватного малого підприємства «Кодумаа» до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати.

У задоволенні позовних вимог госпрозрахункового промислово-торговельного приватного малого підприємства «Кодумаа» відмовити.

Стягнути з госпрозрахункового промислово-торговельного приватного малого підприємства «Кодумаа» понесені апелянтами судові витрати на користь ОСОБА_1 в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 47 коп., на користь ОСОБА_3 1562 (одну тисячу п'ятсот шістдесят дві) грн. 47 коп., на користь ОСОБА_7 1250 (одну тисячу двісті п'ятдесят) грн.

Вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 лютого 2012 року по цивільній справі №2-496/12р. заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на нежитлові приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, - скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 (двадцяти) днів.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно: