Ухвала суду № 29624110, 09.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. справа № 2а-0870/11625/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Сколишеві О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року у справі № 2а-0870/11625/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкун»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкун»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2011 року № 0003712302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 624 717 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, помилковістю висновків, викладених в акті перевірки щодо нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року позов задоволений, а спірне повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Суд дійшов висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності угод, є необґрунтованими.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договорів між позивачем та ПП ВКФ «Ост Гранд»і ТОВ «Транс Нафта»без мети настання реальних наслідків.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя належним чином повідомлена про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 24.04.2012 р. та 06.07.2012 р. у судові засідання, призначені на 19.06.2012 р. та 09.10.2012 р. уповноваженого представника не направила, про причини неприбуття не повідомила.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і оскаржене рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач припускається необґрунтованих обвинувачень позивача, які не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін та пояснив, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП ВКФ «Ост Гранд»і ТОВ «Транс Нафта»і висновки, викладені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях. Податковим органом взагалі проігноровані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт виконання будівельних робіт за угодою, укладеною з ПП ВКФ «Ост Гранд»на об'єкті, який прийнятий та експлуатується ПАТ «МОТОР СІЧ». Щодо угоди, укладеною з ТОВ «Транс Нафта», під час перевірки залишено поза увагою та обставина, що товар (ГСМ) в подальшому був реалізований ПАТ «МОТОР СІЧ», яким безпосередньо отримувався цей товар, що підтверджено належними доказами.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.

Так, судом встановлено, що в період з 22.07.2011 р. по 28.07.2011 р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Юкун»з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період квітень 2011 року, за результатами якої складений Акт № 173/23-2/32585126 (т. 1 а.с.64-83). Згідно Акту перевіркою встановлені порушення п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в частині заниження підприємством позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 624 717 грн. та, відповідно, занижено суму ПДВ. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя дійшла висновку про нікчемність (удаваність) правочину, укладеного ТОВ «Юкун»з ТОВ «Транс Нафта»з огляду на відсутність факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, що свідчить про ненастання реальних правових наслідків (а.с.79). Також, Акт перевірки містить висновки і щодо недійсності угоди між ТОВ «Юкун»з ПП ВКФ «Ост Гранд»як такої, що укладена з метою формування податкового кредиту та заниження об'єкту оподаткування у зв'язку з неможливістю встановлення факту виконання послуг з будування та ремонту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із правомірності декларування позивачем податкового кредиту у порядку та у розмірі, передбаченому чинним законодавством, на підтвердження чого ним були надані усі необхідні первинні документи (акти приймання-передачі робіт, довідки про вартість робіт, розрахункові документи, податкові накладні).

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо недійсності та нікчемності угод, укладених з ПП ВКФ «Ост Гранд»та ТОВ «Транс Нафта», які, нібито не спричинили настання реальних наслідків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) -ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договорів сторонами не виконувались.

Щодо правомірності нарахування віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 цієї ж статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної, а відтак - позивач правомірно сформував податковий кредит по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт отримання послуг за договором.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року у справі № 2а-0870/11625/11 -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова