Ухвала суду № 29624108, 07.08.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. справа № 2а-0870/3744/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі № 2а-0870/3744/11 за адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Запорожпак»до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Запорожпак»звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області № 0000342303/0 від 19 жовтня 2010 року та № 0000342303/1 від 23 грудня 2010 року, якими позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 066 534, 45 грн. та 619 167,13 грн. відповідно. В обґрунтування позову зазначено про помилковість висновків податкового органу щодо наявності порушень позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині нарахування амортизаційних відрахувань. Позивач вважає, що ним правильно визначена балансова вартість основних фондів, дотриманий порядок введення їх в експлуатацію, вірно нараховані амортизаційні відрахування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року позовні вимоги задоволені. Суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, які були прийняті відповідачем без врахування відсутності у законодавстві можливості об'єднання податкового обліку основних фондів різних груп та однакового нарахування на них амортизаційних відрахувань.

Не погодившись із рішенням суду, Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, суд не врахував тієї обставини, що позивачем не надано доказів установки, монтажу обладнання у будь-якому приміщенні, що унеможливлює введення його в експлуатацію та використання у виробничій діяльності. Лише після завершення реконструкції будівлі цеху, монтажу в ньому виробничої лінії (обладнання), введення об'єкту в експлуатацію у позивача виникло право на нарахування амортизаційних відрахувань.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Запорожпак»просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки № 1112/23/34067314 від 06.10.2010 року за порушення п.п. 8.3.2 п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Запорожпак»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств: податковим повідомленням -рішенням № 0000392303/0 від 19.10.2010 року за основним платежем -367 052 грн., за штрафними санкціями - 699 482,45 грн., податковим повідомленням -рішенням № 0000342303/1 від 23.12.2010 року -за основним платежем - 367 052 грн., за штрафними санкціями -252 115,13 грн.(а.с.9,10). Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року встановлено їх завищення на загальну суму 1 917 206 грн. та заниження амортизаційних відрахувань за 1 півріччя 2010 року на загальну суму 225 082 грн. Порушення відбулись внаслідок того, що підприємством введено в експлуатацію основні засоби у сумі 6157,205 тисяч гривень у 2 кварталі 2008 року, нарахування амортизаційних відрахувань розпочато у 3 кварталі 2008 року, а акт готовності об'єкта до експлуатації затверджено 01.12.2009 року, тобто у 4 кварталі 2009 року.

Відповідач стверджує, що за наведених обставин право на нарахування амортизаційних відрахувань виникло у підприємства, починаючи з 1 кварталу 2010 року. Крім того, позивачем не правильно визначена балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового кварталу.

Обставини щодо проведення перевірки, наявності акту перевірки, в якому викладені перелічені вище порушення, сторонами не заперечуються.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно здійснював нарахування амортизації устаткування -автоматичної лінії CNC-EF-P15, монтаж якої і введення в експлуатацію були здійснені відповідно до інвестиційного контракту № АТ0309 від 03 вересня 2007 року, укладеного між ТОВ «ВКП Запорожпак»та його засновником -нерезидентом України Asten Technologies Limited.

Колегія суддів погоджується з такими висновками і зазначає, що відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку з метою отримання доходу протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Амортизацією основних фондів і матеріальних активів є поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Пунктом 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»визначено, що первісною вартістю об'єктів основних засобів, які внесено до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Оскільки в податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання, то у цілях оподаткування ПБО 7 застосовуються в частині порядку формування первісної балансової вартості основних фондів, що складається з витрат, безпосередньо пов'язаних з їх придбанням та доведенням до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Таким чином, при внесенні майна ( в тому числі основних засобів) учасниками (засновниками) господарського товариства до його статутного капіталу відбувається передача прав власності на таке майно за компенсацію у вигляді корпоративних прав. Отже, первісною балансовою вартістю основних засобів, що внесені до статутного фонду підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Розмір амортизаційних відрахувань звітного періоду за такими активами визначається в порядку, встановленому пп.8.3.1 п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.8.3.4. п.8.3 ст. 8 Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи. Згідно пп.8.3.5 п.8.3 цієї ж статті облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 та 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. Підпунктом 8.3.1 п.8.3 ст. 8 Закону зазначено, що сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, встановлених п.8.6 ст. 8 цього Закону, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 та 4 -з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем отримане за інвестиційним контрактом устаткування (група 2 основних фондів) введено в експлуатацію та фактично почало використовуватись у 2 кварталі 2008 року, тому нарахування амортизаційних відрахувань правомірно здійснювалось з 3 кварталу 2008 року. Виробничий цех (група 1 основних фондів) після завершення реконструкції введено в експлуатацію у 4 кварталі 2009 року, нарахування амортизаційних відрахувань здійснювалось з 1 кварталу 2010 року.

Доводи апелянта щодо неможливості використання устаткування без введення в експлуатацію будівлі цеху не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а оскаржене рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі № 2а-0870/3744/11 -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова