Постанова № 29623736, 16.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16.01.2013 р. 12:11 Справа № 2а-5861/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСелянського фермерського господарства "Волощакевич", вул. Леніна 12, с.Широколанівка, Веселинівський район, Миколаївська область, 57063;доВознесенської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, пров. Бр.Іпатових 6, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500;проскасування податкового повідомлення - рішення від 29.10.12р. №0000222301 та Рішення № 1 (№ 2477) від 02.11.2012 р.;за участю представників:

Від позивача: Федорінський В.М, довіреність №б/н від 26.11.12р.;

Від позивача: Орел Р.Т., довіреність №б/н від 26.11.12р.;

Від відповідача: Мар'янко Н.І., довіреність №1/10/10-015 від 29.02.12р.;

Від відповідача: Панчук С.Ю., довіреність №3/10/10-015 від 29.02.12р.;

Селянським фермерським господарством "Волощакевич" пред'явлено (з урахуванням уточнення позовних вимог заявлених до початку розгляду справи по суті) позов до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 29.10.12р. №0000222301, а також визнати протиправним та скасувати рішення №1 від 02.11.12р. (№2477) про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, яким Селянське фермерське господарство "Волощакевич" виключено з реєстрів суб'єктів спеціального режиму оподаткування прийняте Комісією створеною відповідно до розпорядження Вознесенської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби відповідно до розпорядження "Про створення комісії, щодо забезпечення своєчасного відшкодування податку на додану вартість" від 19.10.2012р. №29-р.(т.1, а.с.69-74).

Позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та наданих доказах. Крім того, позивач послався на відповідну судову практику із зазначеного питання. (т.1, а.с.4-10, 69-74, 104-107).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення та зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 29.10.12р. №0000222301 (т.1, а.с.61) та Рішення №1 (№2477) від 02.11.12р. (т.1, а.с.75-76) прийняті у відповідності до законодавства (т.1, а.с.78-80, додаткові пояснення по справі т.1, а.с.157-158; т.5, а.с.111-112).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

Позивач, Селянське фермерське господарство "Волощакевич", зареєстроване 18.01.2002р. Веселинівською районною державною адміністрацією Миколаївської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 18.01.2002р. (а.с.66, т.1), знаходиться на податковому обліку у Веселинівській МДПІ, перебуває на спеціальному режимі оподаткування та є платником фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.13, т.1).

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10р. по 31.07.12р. та складено відповідний акт №130/22/31853167 від 12.10.12р. (т.1, а.с.11-60).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1 "а", п.198.6 ст.198, п.186.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.209.2, 209,3 п.209.6, п.209.11 ст.209, п.200.1 ст.200, п.201.6 ст.201 розділу 5 ПК України в результаті чого позивачем, на думку відповідача, за період з 01.10.10р. по 30.09.11р.:

- занижено податок на додану вартість на суму 786487,00грн. за квітень 2011р.;

- за період з 01.10.11р. по 31.07.12р. - занижено ПДВ на суму 6307223,00грн. в т.ч. по періодам: жовтень 2011р. на 448984,00грн., за листопад 2011р. на 265905,00грн., грудень 2011р. - 363839,00грн., за січень 2012р. на 69249,00грн., за лютий 2012р. на 499745,00грн., за березень 2012р. на 586056,00грн., за квітень 2012р. на 1560133,00грн., за червень 2012р. - 2381231,00грн., за липень 2012р. на 132081,00грн.

- встановлено завищення ПДВ за період з 01.05.11р. по 30.09.11р. на суму 890грн., в т.ч. за травень 2011р. на 178грн., за червень 2011 на 178грн., за серпень 2011 на суму 178грн., за вересень 2011р. на 178грн.,

- встановлено завищення ПДВ за період з 01.10.11р. по 31.07.12р. на суму 1780,00грн., в т.ч. за травень 2011р. на 178грн., за червень 2011р. на 178грн., за серпень 2011р. на суму 178грн., за вересень 2011р. на 178грн.,

- встановлено заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 загальної декларації) на суму 620607грн. в т.ч. за податкові періоди:

- за червень 2011р. на суму 31107,0грн., за липень 2011р. на суму 31107,0грн., за серпень 2011р. на суму 557696,0грн., за вересень 2011р. на суму 620607,0грн. (наростаючий підсумок);

- встановлено заниження від'ємного значення, (рядок 19 загальної декларації) на суму 161480грн. за вересень 2011р.

Відповідачем також було зазначено, що в порушення п.209.2 ст.209 р.5 ПКУ позивач безпідставно користувався пільгою за період 01.01.11р. по 30.06.11р. з ПДВ в сумі 961819грн. (ПДВ від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, код пільги - 14010450).

Відповідачем, на підставі акту позапланової виїзної перевірки, прийняте податкове повідомлення - рішення від 29.10.12р. №0000222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 9461344грн. 50коп., з яких основний платіж - 6307223,00грн., штрафні санкції - 3154121,5грн. (т.1 а.с.61).

Всі порушення, які мали місце, випливають з того, що на думку відповідача, позивач неправомірно перебував в режимі сплати фіксованого сільськогосподарського податку та на спеціальному режимі оподаткування ПДВ в період 01.04.2011р. по 30.09.2011р. у зв'язку з тим, що договори "Про спільний обробіток землі" не є договорами оренди землі, й у зв'язку із цим, позивачем порушено умови законів України "Про податок на додану вартість", "Про оренду землі" та вимоги ст.209 Податкового кодексу України, сільгосппродукція, яка вироблена позивачем на цих землях не є продукцією власного виробництва, а отже її слід виключити з обсягу питомої ваги вартості товарів вироблених (поставлених) позивачем, а його сільськогосподарське підприємство не має права на спеціальний режим оподаткування.

За період з 01.10.2011р. по 31.07.2012р. позивач не надав посадовим особам відповідача відповідні документи.

На підставі висновків акту перевірки від 12.10.12р №130/22/31853167 за період з 01.10.10р. по 31.07.12р., згідно п.6 статті 209 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято Рішення №1 (№2477) від 02.11.12р. про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування (т.1, а.с.75-76).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Так, Рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та висновок, щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України були вчинені відповідачем на підставі того, що на думку органу податкової служби, позивач не правомірно застосовував спеціальний режим оподаткування з ПДВ. Зокрема, відповідач вважає, що позивач не відповідає критеріям встановленим п.209.6 ст.209 Податкового кодексу для підприємств, які вважаються сільськогосподарськими та які можуть використовувати спеціальний режим оподаткування, але це не відповідає фактичним обставинам.

Згідно п.209.6 ст.209 ПКУ (в редакції яка діяла на момент здійснення операцій) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно п.209.1 ст.209 ПКУ резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п.209.6 (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Так, в акті перевірки (а.с.23, т.1) відповідач зазначив, що питома вага вартості продукції власного виробництва в загальної вартості реалізованої продукції за квітень 2011р. складає 58,53%. Відповідач дійшов висновку, що вироблення сільськогосподарських товарів здійснювалось позивачем не на власних, і не на орендованих виробничих потужностях.

Вказаний висновок податкового органу був зроблений виходячи з дослідження договорів про спільний обробіток землі від 04.08.09р. з в/ч А1890, від 01.11.10р. з в/ч А1890, №1 від 20.02.09р. з в/ч А1571, №31 від 04.03.11р. №34 від 20.10.10р. з ПТУ №34 та договором від 01.11.10р. із школою - інтернатом.

Судом було досліджено зазначені документи, а саме:

- зазначені договори про спільний обробіток землі з додатками (т.1, а.с.108- 142);

- Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.03.12р. по справі №5016/135/2012(8/13) та від 05.04.12р. по справі №5016/189/2012 (3/7) за позовами заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в особі Міністерства Оборони України до військових частин та до СФГ "Волощакевич" (т.1, а.с.143- 155) про визнання недійсними договорів про спільну діяльність (в позовах було відмовлено, рішення набрали законної сили а.с.156, т.1; т.5, а.с.113);

Також суду було надано позивачем копії первинних документів (податкові накладні, виписки по рахунках, видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, акти виконаних робіт) на підтвердження господарської діяльності на землях, які знаходились у користуванні позивача (т.2, а.с.1-274; т.3, а.с.1-303; т.4, а.с.1-251; т.5, а.с.1-108);

Судом було встановлено, що згідно умов зазначених договорів, сторони домовились про спільну діяльність і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які виділені в/ч А1890, в/ч А1890, ПТУ №34 та Широколанівській середній школі для досягнення загальних цілей, а саме вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх реалізації.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки, угоди укладені між позивачем та в/ч А1890, в/ч А1890, ПТУ №34, Широколанівській СЗОШ не визнанні судами недійсними, то ці угоди вважаються правомірними (доказів про інше відповідачем суду не надано).

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим с/г податком згідно з п.302.1 ст. 302 ПКУ є площа с/г угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Зі змісту наведених норм ПКУ випливає, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого с/г податку, є частка с/г товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75% загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Зокрема, підставою для скасування реєстрації платника фіксованого с/г податку відповідно до п.308.6 ст.308 є рішення органу ДПС, яке може бути постановлено в разі встановлення за результатами документальної перевірки порушення вимог ст.301 ПКУ.

У свою чергу, вимоги ст.301 ПКУ стосуються частки с/г товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75% загального обсягу доходів с/г товаровиробника.

Для визначення зазначеної частки враховується дохід від операцій з с/г продукцією.

Для цілей розрахунку частки с/г товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

Водночас ПКУ не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки с/г товаровиробництва для цілей справляння фіксованого с/г податку.

Таким чином, як випливає зі змісту п.308.4 ст.308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди (власності, користування) земельної ділянки, як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Крім того, слід зазначити, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення (на думку податкових органів) платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами ПК України.

Отже, податковими органами не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого с/г податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди (користування, власності тощо) земельних ділянок, які використовуються для вирощування с/г продукції рослинництва. Так само с/г продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого с/г податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, незалежно від стану державної реєстрації відповідних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого с/г податку.

Аналогічним чином, відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації (зазначене стосується податкового повідомлення - рішення від 29.10.12р. №0000222301 прийнятого відповідачем, на підставі акту позапланової виїзної перевірки, яким (рішенням) позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 9461344грн. 50коп., з яких основний платіж - 6307223,00грн., штрафні санкції - 3154121,5грн. (т.1 а.с.61).

Вказані висновки викладені у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.12р. №2614/12/13-12 прийнятому у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням норм ПКУ, які регулюють справляння фіксованого с/г податку та застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про протиправність Рішення відповідача №1 від 02.11.12р. (№2477) про виключення сільськогосподарського підприємства позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування прийнятого за наслідками документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.07.2012 року.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 29.10.12р. №0000222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 9461344грн. 50коп., з яких основний платіж - 6307223,00грн., штрафні санкції - 3154121,5грн. (т.1 а.с.61), то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПКУ про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення перевірки.

Згідно з п.78.5. допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПКУ.

Перед початком проведення документальної позапланової виїзної перевірки, позивачу було надано копію наказу від 21.09.12р. №756. Згідно з цим наказом, підставою для проведення позапланової перевірки є наказ ДПС в Миколаївської області №490 від 20.09.12р. та наказ відповідача №732 під 19.09.12р. "Про проведення службового розслідування" щодо працівників Веселинівського відділення Вознесенської ОДПІ, які вже проводили документальну перевірку позивача (акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період з 01.10.10р. по 30.09.11р. (т.1, а.с.163-204, з додатками та переліком документів які були надані для перевірки, т.1, а.с.205-218).

Так, судом було досліджено Наказ відповідача №756 від 21.09.12р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача (а.с.85-86, т.1) та Наказ №732 відповідача від 19.09.2012р . про проведення службового розслідування щодо осіб які проводили перевірку позивача (а.с.160, т.1) за період з 01.10.10р. по 30.09.11р.

Із змісту наданих Наказів вбачається, що підставою для проведення виїзної позапланової перевірки був Наказ відповідача №732 від 19.09.12р. "Про проведення службового розслідування" щодо раніше проведеної перевірки позивача за період з 01.10.10р. по 30.09.11р.

Згідно Наказу ДПС у Миколаївській області №490 від 20.09.2012р. було вказано провести перевірку саме для розгляду питань в процесі службового розслідування. В свою чергу, підставою для службового розслідування, стало саме встановлення наявності у позивача земельних ділянок по договорах оренди, які не пройшли державну реєстрацію та що питома вага цих земель становить більше як 25% від загальної площі. (а.с.159, т.1).

В той же час, фактично період перевірки був встановлений інший ніж той, щодо якого проводилось службове розслідування. Таким чином, податковий орган самостійно та безпідставно розширив період перевірки та включив до нього новий період, який раніше не перевірявся (з 01.10.2011р. по 31.07.2012р.). В той же час, обґрунтування перевірки додаткового періоду в Наказі жодним чином не обґрунтовано та не зазначено. (а.с.85-87, т.1).

Судом також було досліджено листування сторін перед початком перевірки (лист від відповідача позивачу від 04.09.2012р. (т.1, а.с.86-87), відповідь позивача відповідачу від 17.09.2012р. №28 (т.1, а.с.63-65), лист відповідача позивачу від 04.10.12р. про надання документів, лист позивача відповідачу від 10.10.12р. про відсутність підстав для надання додаткових документів (а.с91-92, т.1).

На підставі зазначених доказів суд дійшов висновку, що відповідачем фактично проводилось дві перевірки, а саме: за період з 01.10.10р. по 30.09.11р - "переперевірка", а за період з 01.10.2011р. по 31.07.2012р. - нова перевірка (а.с.79, т.1).

Таким чином, позивач фактично не допустив до проведення перевірки посадових осіб відповідача за період з 01.10.2011р. по 31.07.2012р. та правомірно не надав відповідні документи, а допустив представників відповідача тільки для проведення повторної перевірки (зазначене не спростовано поясненнями відповідача а.с.158, т.1).

Оскільки, проведення перевірки за період з 01.10.11р. по 31.07.12р. не відповідає приписам ПКУ та при проведенні цієї перевірки, відповідач вийшов за межі своєї компетенції, встановленої законом, тому позивач, як платник податків не був зобов'язаний надавати документи, так як відповідно до п.85.1. ст.85 ПКУ забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служб у випадках, не передбачених ПКУ.

Крім того, згідно положень статті 85.6. ПКУ у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідачем не надано суду відповідних доказів додержання вимог статті 85.6 ПКУ.

Суд також не погоджується із посиланням відповідача на єдину підставу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення саме ненадання позивачем необхідних документів для перевірки. Зазначена позиція відповідача спростовується наявністю в матеріалах справи Висновку про результати проведеного аналізу податкової звітності з ПДВ та фіксованого с/г податку за 2012р. від 19.09.12р. (т.1, а.с.83-84). Зазначений Висновок базується саме на аналізі юридичної природи договорів на право користування землею (на фактах наявності або відсутності державної реєстрації договорів користування землею).

Крім того, слід зазначити, що умови, за яких с/г підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ, встановлені п.209.11 ст.209 ПКУ. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

У зв'язку із зазначеним суд не погоджується із позицією відповідача щодо можливості застосування санкцій до позивача за період з 01.10.2011р. по 31.07.2012р. з огляду на відсутність достатнього періоду який має складатися із 12 послідовних звітних податкових періодів (а не з десяти місяців, як визначив відповідач).

Зазначене порушення є також додатковою підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.10.12р. №0000222301 (т.1, а.с.61).

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно - правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, відповідачем не наведено будь - яких доказів та ґрунтовних доводів на підтвердження правомірності прийнятих рішень, також не доведено наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 29.10.2012р. №0000222301.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення №1 від 02.11.2012р. (№2477) про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, яким Селянське фермерське господарство "Волощакевич" виключено з реєстрів суб'єктів спеціального режиму оподаткування прийняте Комісією створеною відповідно до розпорядження Вознесенської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби відповідно до розпорядження "Про створення комісії, щодо забезпечення своєчасного відшкодування податку на додану вартість" від 19.10.12р. №29-р.

4. Присудити на користь Селянського фермерського господарства "Волощакевич" (код ЄДРПОУ 31853167) судові витрати у розмірі 2146грн. (дві тисяч сто сорок шість грн.). Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 38109070).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 16.01.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 18.01.13р.