Ухвала суду № 29621336, 26.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2510/1818/2012 Провадження № 22-ц/795/562/2013 Головуючий у I інстанції -Корх О.І. Доповідач - Ішутко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіІШУТКО В.М.суддів:ІВАНЕНКО Л.В., ХАРЕЧКО Л.К.,при секретарі:Биховець Н.М.за участю: Прокурора Оліфір А.В., представника позивача Спускан Т.М., представника відповідачки ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2012 року у справі за позовною заявою прокурора Корюківського району Чернігівської області в інтересах Корюківської районної державної адміністрації до ОСОБА_6 про стягнення вартості за навчання,

в с т а н о в и в:

Рішенням Корюківського районного суду від 21 листопада 2012 року позов прокурора Корюківського району в інтересах Корюківської районної державної адміністрації до ОСОБА_6 про стягнення вартості за навчання задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України вартість за навчання в Харківській національній академії міського господарства 44369 грн. 87 коп., з перерахуванням коштів на рахунок державного бюджету Корюківського району, код ЄДРПОУ 37750065, р/р 31114115700235 ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592 та на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові прокурора в інтересах Корюківської районної державної адміністрації відмовити.

Апелянт зазначає, що дане рішення викладено з неправильним застосуванням норм матеріального права виходячи з наступних підстав. Зазначає, що п. 2 ст. 56 ЗУ «Про вищу освіту» та ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про освіту» не містить норм про те, що випускник зобов'язаний відшкодувати до державного бюджету вартість навчання. Зазначає, що прокурор в позовній заяві здійснюючи посилання на п. 14 постанови КМУ № 992 від 22.08.1996 р., не проаналізував інші положення даного порядку та не звернув увагу, що дані норми вищезазначеного Порядку на відповідача не поширюються.

Зазначає, що договір № 7 - 120102/125 від 25.02.2011 р., на який робить посилання суд у своєму рішенні, не містить жодних підстав та положень стосовно відповідальності за порушення його умов, зокрема які б зобов'язували відшкодувати вартість навчання у разу порушення, чи конкретного розміру даного відшкодування.

На думку апелянта, суд першої інстанції при прийнятті рішення поверхнево оцінив факти та докази по справі, припустився порушень, як процесуального закону - ст.ст. 60, 179, 212 - 214 ЦПК України не взявши до уваги докази так і не дав оцінки доводам відповідача, а віддав перевагу доводам позивача.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора в інтересах Корюківської РДА суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.2 ст. 56 ЗУ «Про вищу освіту», випускник вищого навчального закладу, який навчається за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо - кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому КМУ. Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений п. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 р. № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», постановою КМУ від 22.08.1996 р. № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням».

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону з наступних підстав.

Судом встановлено, що прокурор в інтересах Корюківської районної державної адміністрації звернувся з позовом до ОСОБА_6 про стягнення вартості за навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що ОСОБА_6 з 01.09.2005 р. по 29.06.2011 р. навчалась за державним замовленням в Харківській національній академії міського господарства і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Містобудування», здобула кваліфікацію архітектора та 29.06.2011 р. отримала диплом спеціаліста НОМЕР_1.

25.02.2011 р. відповідачку було направлено на роботу на посаду у відділі регіонального розвитку, містобудування та архітектури. В цей же день був укладений трьохсторонній договір між студентом - ОСОБА_6, підприємством та навчальним закладом.

04.07.2011 року з позивачкою був укладений строковий трудовий договір та призначено її на посаду начальника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Корюківської районної державної адміністрації.

На навчання ОСОБА_6 витрачено з державного бюджету кошти в сумі 72860 грн. Відповідно до довідки Корюківської РДА ОСОБА_6 відпрацювала в райдержадміністрації 472 дні, що становить 28 490, 13 грн. та не відпрацювала 665 днів та не відшкодувала до бюджету 44 369, 87 грн.

20.08.2012 р. ОСОБА_6 на ім'я голови РДА написала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

03.09.2012 р. відповідачку було звільнено з посади начальника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Корюківської РДА.

Згідно із п. п. 6, 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

В порушення чинного законодавства, Порядку працевлаштування та ст. 52 ЗУ «Про освіту» відповідач 03.09.2012 р. звільнилась з посади за власним бажанням, не відпрацювала встановлених трьох років. Залишок не відшкодованої ОСОБА_6 суми до державного бюджету, відповідно до довідки РДА становить 44369, 87 грн.

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи відповідачки про те, що витрачені кошти на навчання вона не повинна повертати, так як вона звільнялася з роботи у зв'язку з переїздом на нове місце проживання, оскільки в заяві таке посилання відсутнє. До того ж, відповідачка по переїзду на інше місце проживання не працевлаштувалась в іншу державну установу за отриманою нею професією.

Апеляційний суд вважає, що не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, у неї було право на дострокове розірвання строкового договору, оскільки відповідно до п. 9 зазначеної постанови, розірвання випускником угоди, передбаченої пунктом 4 цього Порядку, допускається з таких поважних причин:

якщо випускник - вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років, або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Крім того, час перебування жінки у відпустці після закінчення вищого навчального закладу у зв'язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до терміну роботи за призначенням, а не підставою для звільнення від відшкодування вартості за навчання.

Виходячи з наведених обставин, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, оскільки рішення у справі ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2012 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: