Ухвала суду № 29613393, 21.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15312/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2012 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віатек» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віатек» (надалі за текстом - «ТОВ «Віатек») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008042280 від 27.09.2012 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 352 344 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0008032280 від 27.09.2012 р., яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 326 493 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2012 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Шевченківському районі м. Києва»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.08.2012 р. по 28.08.2012 р. посадовцями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віатек» з питання дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства та правильності нарахування і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні господарських операцій з ТОВ «Ньюмодуль-2011» та ТОВ «Мастергільдія» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1307/22-80/36413740 від 04.09.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів за договорами, укладеними з ТОВ «Ньюмодуль-2011» та ТОВ «Мастергільдія».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

30.08.2011 р. між ТОВ «Віатек» та ТОВ «Мастергільдія» укладено договір № 3Т, за умовами якого останнє зобов'язалось поставити позивачеві продукти обладнання систем безпеки.

За даними видаткових та податкових накладних загальна вартість товару становить 622 836 грн., в тому числі 103 806 грн. ПДВ.

Відповідно до договору № Н-036/10-05 від 03.10.2011 р. ТОВ «Ньюмодуль-2011» взяло на себе зобов'язання з поставки позивачеві обладнання систем безпеки.

На підставі цього договору позивач отримав видаткові та податкові накладні на загальну суму 1 215 480 грн., в тому числі 202 580 грн. ПДВ.

Зазначені суми ТОВ «Віатек» віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, слідчим управлінням податкової міліції ДПА України розслідується кримінальна справа, порушена відносно засновників та директорів ТОВ «Техавтокомплект», ТОВ «ДООРС», ТОВ «Оптдевайс», ТОВ «Спорт-Торг».

В ході досудового слідства встановлено ряд підприємств, що мають ознаки фіктивності.

До таких підприємств належать і контрагенти позивача.

Зокрема, будучи допитаними в якості свідків засновник і директор ТОВ «Ньюмодуль-2011» ОСОБА_2, засновник і директор ТОВ «Мастергільдія» ОСОБА_3 пояснили, що не мали на меті здійснювати господарську діяльність, не брали участі у формуванні статутного фонду, не отримували печатки підприємств та не видавали первинних документів.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить про нікчемність укладених правочинів.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008042280 від 27.09.2012 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 352 344 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0008032280 від 27.09.2012 р., яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 326 493 грн., в тому числі 261 194 грн. за основним платежем та 65 299 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність поставки товарів ТОВ «Ньюмодуль 2011» та ТОВ «Мастергільдія».

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду передчасним.

Зокрема, позивачем було надано копії договорів № 3Т від 30.09.2011 р., № Н-03/10-5 від 03.10.2011 р., видаткових та податкових накладних.

Разом з тим, матеріали справи не дають підстав для висновку що ТОВ «Віатек» фактично понесло витрати на придбання товару, оскільки будь-яких документів на підтвердження цієї обставини позивачем не було надано ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду та вирішення справи у суді першої інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

За змістом підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

При цьому пунктом 86.9 статті 86 ПК України визначалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Віатек» була призначена постановою слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 11.04.2012 р. та проведена на підставі пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Таким чином, оскільки перевірка ТОВ «Віатек» була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону і відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги, що помилкові міркування суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи по суті, судова колегія вважає за можливе залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 26 лютого 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.