Рішення № 29613240, 19.02.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 429/12574/12

19 лютого 2013 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Кононенко Т.О.

за участю секретаря: Вершини П.А.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями, -

встановив:

Позивач звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду завдану незаконним заволодінням майна позивача, а саме 8 (вісьма) залізобетонними блоками, які належали позивачу на праві власності, у розмірі 4000 гривень, а також стягнути судові витрати. В обґрунтування заявленого позову зазначає наступне, що в грудні місяці 2011 року позивач купив у ОСОБА_3, дачну ділянку № НОМЕР_1 в садовому товаристві «Лелека», яке розташоване біля села Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області. На момент купівлі дачної ділянки № НОМЕР_1 на останній знаходилися залізобетонні блоки у кількості 8 ( вісім) штук, котрі були позивачем куплені у ОСОБА_3, їх вартість увійшла до вартості придбаної земельної ділянки. В травні місяці 2012 року ОСОБА_2, без відома позивача самовільно вивіз 8 (вісім) залізобетонних блоків.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов, просив задовольнити в повному обсязі, та пояснив, що документального підтвердження купівлі залізобетонних блоків не має, а також доказів сплати за них ОСОБА_3

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що у 2007 році у ОСОБА_3, купив будинок під розбудову, тобто як будівельні матеріали, що підтверджується розпискою ОСОБА_3, за 3 (три) тисячі гривень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 - пояснила, що у 2007 році дійсно було досягнуто домовленості між нею та відповідачем про продаж будинку як будівельних матеріалів. Зазначила, що відповідач тривалий час не забирав залізобетонні блоки, і взагалі вона їх йому не продавала. У 2011 році переоформила земельну ділянку на позивача. Доказів на підтвердження переходу права власності на залізобетонні блоки відсутні.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

У 2011 році позивач оформив на себе земельну ділянку НОМЕР_1, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3

Між відповідачем та ОСОБА_3 у 2007 році, було досягнуто домовленість про купівлю відповідачем будівлі під розбудову, як будівельних матеріалів на земельній ділянці № НОМЕР_1, строк вивезення будівельних матеріалів сторонами не досягнуто. З 2007 року відповідач почав розбирати будинок та вивозити будівельні матеріали з земельної ділянки ОСОБА_3. Про те, що ОСОБА_3 переоформила земельну ділянку на позивача відповідач не знав, а з вимогою про звільнення земельної ділянки від залізобетонних блоків ОСОБА_3 не зверталася.

Позивач щодо факту незаконного заволодіння відповідачем вісьма залізобетонними блоками звернувся з відповідною заявою до Павлоградського MB ГУМВС в Дніпропетровській області, але в порушенні кримінальної справи відносно відповідача по факту крадіжки чужого майна, а саме по статті 185 КК України було відмовлено за ст.. 6 п. 2 Кримінально-процесуального кодексу України, за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_2.(а.с.13-16).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Поняття шкоди і збитків мають різне змістовне наповнення та безперечно, що шкода та збитки є негативними явищами та несприятливим результатом порушення цивільних прав. Шкода в цивільному провадженні будь-яке утискання особистого немайнового чи майнового блага. Залежно від вартісної оцінки шкода поділяється на майнову та немайнову(моральну). У свою чергу, майнова шкода залежно від об'єкта, який зазнає утиску, розрізняють шкоду, завдану майну, майновим правам, життю чи здоров'ю фізичної особи тощо. Грошове вираження майнової шкоди є збитками. Відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності, до складу цивільно-правового правопорушення входять наступні умови.

По-перше, протиправність діяння (дія чи бездіяльність). Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

По-друге, наявність шкідливого результату.

По-третє, причинний зв'язок між протиправними діяннями та настанням негативних наслідків (шкоди), який має бути об'єктивний, тобто реально існуючим і конкретним. Обов'язок доказування причинного зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками покладається на особу, право якої порушено.

По-четверте, вина відповідачів.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно - правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦПК на сторони покладається обов'язок обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, тому це питання піднесено до доведення. Позивачем не доведено належність доказів щодо належних останньому залізобетонних блоків на праві власності.

Таким чином, звернення до суду з речово-правовою вимогою є не обґрунтованим, так як позивачем не доведено існування абсолютних речових прав щодо спірного майна.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213 215, 217 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили через 10 днів, якщо не буде подано апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Мотивований текст рішення виготовлений 25 лютого 2013 року.

Суддя Павлоградського

міськрайонного суду

Дніпропетровської області Т.О. Кононенко