Ухвала суду № 29611006, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/50964/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року

у справі № 2а/0270/1164/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівна Нива»(далі - позивач, ТОВ «Чарівна Нива»)

до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі -відповідач, Бершадська МДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Чарівна Нива»звернулось у березні 2012 року до суду з позовом до Бершадської МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392301 від 01.11.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бершадської МДПІ від 01.11.2011 року № 0000392301.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову .

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

ТОВ «Чарівна Нива» зареєстроване Бершадською районною державною адміністрацією Вінницької області 20.05.2008 року за № 286001. Взято на податковий облік Бершадською МДПІ 24.06.2008 року за № 243 та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.07.2008 року № 100127081 виданого Бершадською МДПІ відповідач зареєстрований платником ПДВ з 09.07.2008 року по 13.10.2011 року, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.10.2011 року № 200003671, виданого Бершадською МДПІ відповідач зареєстрований платником ПДВ.

На підставі наказу Бершадської МДПІ № 412 від 11.10.2011 року та направлення на проведення перевірки, державним податковим ревізором, згідно п.п. 78.1.8 ст. 78 Податкового кодексу України (далі -ПК України) та постанови КМУ від 27.12.2010 року № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Чарівна Нива» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 436/23/35778199 від 20.10.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлені такі порушення: п. 200.4 ст. 200 ПК України щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року на 733 668,00 гривень; п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України та наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 завищено суму податкового кредиту та відповідно суму від'ємного значення по декларації за червень 2011 року у сумі 720 000,00 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Бершадською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000392301 від 01.11.2011 року, згідно якого визначено суму грошового зобов'язання 733 668,00 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 183 417,00 гривень.

Не погодившись з вище прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом щодо адміністративного оскарження до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, яка своїми рішеннями про результати розгляду скарг від 07.11.2011 року вих. № 960 залишила податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011 року № 0000392301 без змін, а скаргу позивача без задоволення. Для подальшого захисту своїх прав щодо адміністративного оскарження позивач направив на адресу Державної податкової служби України скаргу від 15.12.2011 року за № 1076 щодо оскарження рішення ДПА у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 01.12.2011 року № 24881/10/25-009 та податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 року № 0000392301. ДПС України винесено рішення про залишення без змін вищезазначеного податкового повідомлення-рішення Бершадської МДПІ, а скаргу без задоволення.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно податкової декларації ТОВ «Чарівна Нива» з ПДВ за липень 2011 року (т. 1 а.с. 35-36) та розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (т. 1 а.с. 38), сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача, складає 983 848,00 гривень, що виникло за період 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

В акті перевірки № 436/23/35778199 від 20.06.2011 року відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України та наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696, що призвело до завищення суми податкового кредиту та відповідно суми від'ємного значення по декларації за червень 2011 року на 720 000,00 гривень.

При цьому, таким порушенням орган податкової служби вважає включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих від контрагента TOB «Атлант Агро», по операції попередньої оплати товару, що оформлені з порушенням вимог, а саме: невірним зазначенням одиниці виміру, кількості (об'єму, обсягу), ціни постачання, яка передбачена додатковими угодами до договорів купівлі-продажу (поставки), а також неправомірним відображенням послуги по відповідальному зберіганню, відшкодуванню залізничного тарифу та відшкодування витрат за повернення порожніх цистерн у таких податкових накладних в зв'язку з не встановленням факту поставки товару.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту червня 2011 року суму податкового кредиту в розмірі 720 000,00 гривень по оплаті TOB «Атлант Агро» грошових коштів в якості попередньої оплати за аміачну воду, поставка якої відбулася в наступних податкових періодах, та заявлено до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів суму з податку на додану вартість у розмірі 733 668,00 гривень, а дії відповідача щодо визнання суми податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року на 720 000,00 гривень внаслідок невірного оформлення податкової накладної та зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 733 668,00 гривень та відповідно винесення податкового повідомлення-рішення № 0000392301 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 733 668,00 гривень та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 183 417,00 гривень суперечать чинному законодавству, є протиправними, не ґрунтуються на жодних законних підставах та винесені з порушенням вимог законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.178 ст. 14 ПК України, податок на додану вартість -це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу цього Кодексу.

Для цілей оподаткування, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

В силу ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Усі документи, які підтверджують реальні зміни в діяльності товариства, мають характер первинних документів.

Необхідною умовою для віднесення сум, сплачених за товар, до суми податку на додану вартість, як вважає представник податкового органу, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у господарській діяльності. Водночас, за відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі, якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги, які ставляться до податкової накладної, визначені ст. 201 ПК України.

Разом з тим, п. 201.2 ст. 201 ПК України передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що на момент прийняття спірного рішення таким нормативним документом був Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення»від 21.12.2010 року № 969, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696.

Відповідно до п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: графа 3 -номенклатура постачання товарів/послуг; графа 4 -одиниця виміру товарів/послуг - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо; графа 5 -кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 вказується: «послуга/проценти тощо».

Судами встановлено, що за податковими накладними № 1 та № 2 від 24.06.2011 року, що виписані TOB «Атлант Агро», постачальником було зазначено наступні номенклатурні позиції: аміачна вода, послуга по відповідальному зберіганню товару, відшкодування залізничного тарифу, відшкодування витрат за повернення порожніх цистерн, що відображення у податкових накладних вказаних товарних позицій повністю відповідає домовленості між сторонами щодо поставки аміачної води, викладеної в договорах (купівлі-продажу) поставки № 230601 від 23.06.2011 року та № 240601 від 24.06.2011 року з урахуванням додатків до них.

Зокрема, за вказаними договорами, а саме п. 1.1. сторони брали на себе зобов'язання здійснити постачання мінеральних добрив, найменування, кількість, одиницю виміру, терміни поставки, вартість та інші умови яких будуть визначені в Додатках.

Додатками № 1 від 23.06.2011 року та № 1 від 24.06.2011 року сторони домовилися про істотні умови поставки мінеральних добрив, а саме щодо найменування мінеральних добрив -аміачної води; кількості та вартості товару; умов поставки, форми розрахунку. При цьому, у вказаних додатках до договорів, сторони обумовили загальну вартість аміачної води, що поставлятиметься, у розмірі 1685,00 гривень за 1 тонну з урахуванням податку на додану вартість.

Також, судами встановлено, що в подальшому продавцем, TOB «Атлант Агро», у виставлених на оплату рахунках № АА-000125 від 23.06.2011 року та № АА-000126 від 24.06.2011 року з метою визначення бази оподаткування в силу вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України було деталізовано номенклатуру товарів/послуг, що включаються до договірної ціни аміачної води, а саме: зазначено, що вартість аміачної води, зазначена в додатках № 1, включає в себе вартість товару, що підлягає поставці, вартість витрат постачальника по відповідальному зберіганню товару, компенсацію вартості залізничного тарифу на поставку товару до пункту відвантаження, а також компенсацію витрат на повернення порожніх залізничних цистерн із розрахунку за одну тону з чіткою вказівкою реальної вартості кожної зі складових договірної ціни аміачної води. При цьому загальна договірна вартість аміачної води, визначена в додатках № 1 до договорів, та загальна вартість усіх складових ціни товару (вартість аміачної води, додаткових послуг та компенсаційних витрат), що визначена в наданих продавцем рахунках, є рівними та складають суму 1685,00 гривень за тону.

Проаналізувавши суть послуг, які вказані в податковій накладній, а саме: витрати постачальника по відповідальному зберіганню товару, компенсація вартості залізничного тарифу на поставку товару до пункту відвантаження та компенсація витрат на повернення порожніх залізничних цистерн, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що їх кількість залежить від кількості товару, який поставлятиметься. Так, зокрема, вартість залізничного тарифу (витрат на доставку товару залізничним транспортом, витрат на повернення порожніх залізничних цистерн) напряму залежить від фактичної кількості товару, перевезення якого буде здійснюватись залізничним транспортом, що прямо визначено Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356 (зі змінами та доповненнями). Крім того, вартість послуг з відповідального зберігання товару не може відокремлюватись від характеристик товару, що передається на зберігання, в т. ч. й такої характерної ознаки як його кількість.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що з урахуванням наведеного в податкових накладних № 1 та № 2 від 24.06.2011 року постачальником аміачної води, TOB «Атлант Агро», в графі «одиниця виміру товару» визначено, що такою одиницею є тонна, а в графі «кількість (об'єм, обсяг)» вказана загальна кількість товару, що підлягала поставці, а кошти за яку були сплачені позивачем на підставі виставлених рахунків (з урахуванням розподілу бази оподаткування). Як результат, згідно виставлених рахунків позивачем 24.06.2011 року було здійснено оплату за аміачну воду та інші складові договірної ціни, що прямо відображено в платіжних дорученнях № 606 та № 607 та проведено обслуговуючим відділенням банку, свідченням чого є відмітка банку на платіжних дорученнях (т. 1 а.с. 49,55).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що представники відповідача в судовому засіданні зазначали, що з наданих до перевірки первинних документів, не було встановлено факту поставки товару та фактично понесених транспортних витрат по доставці товару.

Однак, судами попередніх інстанцій були досліджені подорожні листи, які містяться в матеріалах справи, та з яких вбачається, що зі складу с. Джурилка, Бернадського району, Вінницької області до позивача аміачна вода транспортувалась власним автотранспортом (т. 2 а.с. 39-165). В подальшому аміачна вода використовувалась у власній господарській діяльності (для удобрення), що підтверджується копіями актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (т. 2 а.с. 30-38) та копіями подорожніх листів трактора, в яких визначено завдання тракториста: «культивація з внесенням аміачної води»(т. 2 а.с. 166-250, т. 3 а.с. 1-33), які також були досліджені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що господарські операції ТОВ «Чарівна Нива»з TOB «Атлант Агро»здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а товар (аміачна вода) придбавалась позивачем з метою використання та був використаний у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, судами зазначено, що коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Щодо відносин з TOB «Агробудівельний альянс «Астра»судами попередніх інстанцій було встановлено, що між позивачем та товариством було укладено Договір купівлі-продажу № 169-11 CT від 30.05.2011 року, за умовами якого TOB "Агробудівельний альянс «Астра» зобов'язувався поставити на користь позивача сільськогосподарську техніку, а позивач зобов'язувався здійснити оплату в наступному порядку: 20 відсотків до 17.06.2011 року та 80 відсотків до 30.06.2011 року. На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем 15.06.2011 року було здійснено оплату коштів на користь TOB «Агробудівельний альянс «Астра»в якості попередньої оплати в сумі 82 005,84 грн., в т.ч. ПДВ -13 667,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 573 від 14.06.2011 року, яке було досліджено судами попередніх інстанцій.

Також, судами попередніх інстанцій була досліджена податкова накладна № 717, яка була надана TOB «Агробудівельний альянс «Астра»позивачу у зв'язку з отриманням часткової попередньої оплати, де в графі «кількість»визначено часткову оплату за товар та судами було встановлено, що вказана податкова накладна в силу вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України була вірно оформлена продавцем за правилом першої події (сплатою коштів із банківського рахунку) та відображена позивачем у складі податкового кредиту того звітного періоду, в якому була отримана.

Відповідно до п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Вказаною нормою не передбачено, що обов'язковою умовою для бюджетного відшкодування має бути повне фактичне отримання оплачених товарів/послуг в податковому періоді.

Достатньою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів/послуг суми податку у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач мав всі підстави для включення такої суми податку на додану вартість до розрахунку суми бюджетного відшкодування, оскільки вся сума податку на додану вартість була фактично сплачена TOB «Атлант Агро» та TOB «Агробудівельний альянс «Астра».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків, визначений ст. 200 ПК України.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України закріплено те, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.5 ст. 200 ПК України зазначено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що позивач під жоден з указаних випадків не підпадає, жодної невідповідності його статусу вимогам, визначеним ПК України, до осіб, які мають намір отримати бюджетне відшкодування, в акті перевірки відповідачем зазначено не було та під час судового розгляду справи відповідачем не доведено.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року у справі № 2а/0270/1164/12 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько