Ухвала суду № 29610988, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року м. Київ К/9991/50467/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року

у справі № 2а-15353/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр клінічних досліджень»(далі -позивач, ТОВ «Центр клінічних досліджень»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі Києва)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Центр клінічних досліджень»звернулось у жовтні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0000882306/0 та № 0000892306/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.06.2011 року № 0000882306/0 та № 0000892306/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність дій позивача по формуванню податкового кредиту з ПДВ та нарахуванню валових витрат за наслідками операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Вакко».

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

З 29.04.2011 року по 06.05.2011 року в ТОВ «Центр клінічних досліджень»відповідно до вимог ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем була проведена перевірка правильності обчислення та внесення до бюджету сум податку на прибуток, нарахування валових витрат та податку на додану вартість з нарахуванням податкового кредиту з ПДВ з 14.04.2009 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вакко», за результатами якої складений акт № 233/1-23-60-32659213 від 16.05.2011 року на підставі якого прийняті повідомлення рішення від 03.06.2011 року № 0000892306/0 з нарахуванням податкового зобов'язання податку на додану вартість 89 215,00 грн, штрафні санкції 22 304,00 грн; № 0000882306/0 з нарахуванням податкового зобов'язання податку на прибуток підприємства 118 876,00 грн, штрафні санкції 29 719,00 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги дійшли висновків про те, що позивач включив до податкового кредиту суму підтверджену виключно податковими накладними від ТОВ «Вакко», яке мало свідоцтво платника податку на додану вартість з 22.04.2009 року по 16.11.2010 року, а з позивачем вказаний суб'єкт господарювання мав договірні відносини з липня 2009 року -квітень 2010 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно висновків акту перевірки № 233/1-23-60-32659213 від 16.05.2011 року ТОВ «Центр клінічних досліджень»інкримінується порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та абз.4 пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з внесенням до складу податкового кредиту сум за податковими накладними ТОВ «Вакко», яке нібито має ознаки фіктивності.

Спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь яких втрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Суди попередніх інстанцій дослідивши матеріали справи прийшли до вірного висновку про те, що позивач включив до податкового кредиту суму підтверджену виключно податковими накладними від ТОВ «Вакко», яке мало свідоцтво платника податку на додану вартість передбаченого ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»з 22.04.2009 року по 16.11.2010 року, а з позивачем вказаний суб'єкт господарювання мав договірні відносини з липня 2009 року - квітень 2010 року (т. 1 а.с. 232-237).

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які повністю підтверджуються матеріалами справи про те, що позивач дійсно, по дослідженим документам первинного бухгалтерського обліку, фактично отримав послуги від контрагента, своєчасно розрахувався за них і використовував їх у своєї господарської діяльності, своєчасно сплачував податки до бюджету, судами попередніх інстанцій досліджені усі питання викладені у Інформаційних листах Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року та № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року.

Таким чином, зважаючи на достовірні встановлені судами попередніх інстанцій вищевказані обставини та враховуючи, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Вакко» було зареєстровано податковим органом у встановленому законом порядку у якості платника податку на додану вартість, відповідно мало право на складання податкових накладних, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицію судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.4 пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 2а-15353/11/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько