Ухвала суду № 29610844, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/16639/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Шапочкін Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Кримський винний дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "LDU VIN" до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Кримський винний дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "LDU VIN" (далі -ДП "Кримський винний дім" ТОВ "LDU VIN") звернулось до суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі -Феодосійська МДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2010 року позов ДП "Кримський винний дім" ТОВ "LDU VIN" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року апеляційну скаргу Феодосійської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Феодосійська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Кримський винний дім" ТОВ "LDU VIN" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Феодосія з 07.11.2008 року до 18.12.2008 року була проведена виїзна планова перевірка ДП «Кримський Винний Дім»ТОВ "LDU VIN" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 25 грудня 2008 року №3671/23-1/32945625.

Перевіркою встановлено порушення ч.3 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», що призвело до завищення та заниження сум податкових зобов'язань з акцизного збору від оборотів по передачі готової продукції на комісію. Порушення п.2 г) ст. 2 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995 року та п.7.1. Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого Наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111, зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.04.2001 року за №295/5486, а саме, позивачем занижені податкові зобов'язання з відвантаження готової продукції нерезидентам, оскільки на момент відвантаження було відсутнє документальне підтвердження надходження валютної виручки на рахунки позивача за відвантажений товар. Всього за період, що перевірявся, ДП «Кримський Винний Дім»ТОВ "LDU VIN" допущене заниження податкових зобов'язань з акцизного збору на суму 640734,60 грн.

ДПІ у м. Феодосія 12 січня 2009 року на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 яким позивачу визначена сума податкових зобов'язань з акцизного збору у розмірі 1120713 грн., в тому числі за основним платежем 640735, 00 грн., за штрафними санкціями 479978, 00 грн.

Рішеннями ДПІ в м. Феодосія, ДПА в АР Крим, ДПА України від 17.03.2009 року, від 28.05.2009 року, від 06.08.2009 року відповідно, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.01.2009 року №0000032301/0 без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 вересня 2004 року між позивачем та ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс»укладено договір комісії №75.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»від 26.12.1992 року №18-92 акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» визначено, що платником акцизного збору є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності виробники підакцизних товарів.

Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» визначає об'єкти оподаткування.

Порядок обчислення акцизного збору визначений статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір».

Частиною 3 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

- або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» визначено, що суми акцизного збору, які підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

Частиною 4 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» передбачено, що акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що спеціальним Законом, який визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів є Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15 вересня 1995 року №329/95-ВР.

Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»встановлено, що українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації, зокрема, алкогольних напоїв - на третій робочий день, крім випадків, передбачених ч. 20 ст. 7 цього Закону. При цьому сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.

Також судами попередніх інстанцій визначено, що поняття «оборот з реалізації»чинним законодавством не встановлено. Із змісту Декрету можна дійти висновку, що «оборот з реалізації»та «реалізація»не є тотожними поняттями, а «оборот з реалізації»є власне наслідком «реалізації». Поняття «реалізація»ані у Декреті ані у Законі не розкривається.

Стаття 3 Декрету, поняття реалізації передбачає втрачання позивачем права власності на виготовлену ним підакцизну продукцію, що пов'язано перш за все з її продажем іншим особам.

У п.1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що моментом виникнення обов'язку платника податків розрахувати суму акцизного збору є будь-яка операція, яка передбачає передачу права власності на підакцизні товари, у тому числі операції з його безоплатного надання. Розрахована у цьому випадку сума акцизного збору підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше ніж на третій робочий день після здійснення зазначеної операції.

Щодо висновків відповідача про порушення порядку визначення суми акцизного збору при експорті підакцизних товарів суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

09 січня 2007 року між позивачем (постачальник) та ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс» (Російська Федерація, м. Москва) (покупець) укладено контракт №09/1/07.

За перевіряємий період позивачем було відвантажено алкогольну продукцію на адресу нерезидента ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс»та отримано валютну виручку на рахунок резидента.

У розрахунках акцизного збору та розшифровках неоподатковуваних оборотів до них позивач зазначив обороти з експорту готової продукції, які не підлягають оподаткуванню акцизним збором. При цьому відображення неоподатковуваних оборотів припадає на період, у якому відбулося зарахування валютної виручки на рахунок підприємства.

Щодо доводів податкового органу стосовно того, що позивач повинен був включити до розрахунків з акцизного збору обороти з відвантаженої на експорт продукції у періоді її відвантаження (вивезення за межі території України), а після отримання валютної виручки на розрахунковий рахунок скоригувати податкові зобов'язання, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єкти оподаткування визначаються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір».

Згідно ч. 1, 2 ст. 5 Декрету, акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Фактичне вивезення алкогольної продукції за межі митної території України підтверджено вантажно-митними деклараціями, в яких є відповідний напис митного органу про фактичне вивезення підакцизної продукції за межі митної території України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем обґрунтовано не було включено до об'єкту оподаткування акцизним збором суми вартості підакцизних товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.

Щодо посилання відповідача на порушення п. г) ч.2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Відповідно до п. г) ч.2 ст. 3 Закону не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.

Судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що цей Закон визначає особливу умову при визначенні об'єкту оподаткування, а саме надходження валютної виручки, проте термін її надходження не визначений як умова звільнення від оподаткування. За таких обставин, перевіряючи на момент проведення перевірки повинні встановити факт отримання валютної виручки та визначити об'єкт оподаткування із урахуванням її надходження.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що дане податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Крім того, платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачена можливість надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкових декларацій за будь-який наступний період тільки у разі виявлення помилок у показниках раніше поданої декларації. Інших підстав для надання уточнюючих розрахунків або зміні показників у деклараціях майбутніх періодах законом не передбачено.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 року №481/95-ВР норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За понаднормативні втрати, не виправдані згідно з чинним законодавством, та незабезпечення виходу продукції суб'єкти господарювання сплачують акцизний збір у розмірі, визначеному законом.

Крім того, судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що суб'єкти господарювання несуть відповідальність за понад нормовані втрати та незабезпечення виходу готової продукції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ,

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров