Ухвала суду № 29610842, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/38044/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИЛА

Відкрите акціонерне товариство "Південспецатоменергомонтаж" (далі -ВАТ "Південспецатоменергомонтаж") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі -ДПІ у Київському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року позов ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" у задоволенні позову.

ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Київському районі м. Харкова 25.08.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за період травень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №5052/15-509/04827073 від 25.08.2010 року.

В акті перевірки зазначено про порушення ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" з ПП "Співдружність-кентавр", ТОВ "Нафта-капітал"; п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, а саме завищено суму податкового кредиту по деклараціям за травень 2010 року на загальну суму 103888,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 103888,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова 07.09.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000641505/0 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 145443,20 грн., з яких: 103888,00 грн. - основний платіж, 41555,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року, №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до абз. б п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договори, укладені позивачем з ПП "Співдружність-кентавр" та ТОВ "Нафта-капітал" були вчиненні з додержанням норм чинного законодавства, мали реальний характер, були виконанні сторонами у повному обсязі.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість віднесення позивачем у травні 2010 року суми ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Співдружність-кентавр".

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що договори укладені між позивачем та ПП "Співдружність-кентавр" та ТОВ "Нафта-капітал", а також податкові накладні виписані по зазначеним договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище договори не є нікчемними (недійсними в силу закону).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності з боку позивача порушень положень Закону України №168/97-ВР, що в свою чергу свідчить про безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 103888,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров