Ухвала суду № 29610841, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/11614/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмега Імпекс" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмега Імпекс" (далі -ТОВ "Укрмега Імпекс") звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -Ірпінська ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року позов ТОВ "Укрмега Імпекс" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року апеляційну скаргу Ірпінської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Ірпінська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Укрмега Імпекс" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Ірпінською ОДПІ проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування ним сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 900770,00 грн. за квітень 2009 року, за результатами якої складено акт №1081/23-3/35412991 від 23 липня 2009 року.

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено п.4.1, п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме ним було здійснено постанову товарів на митну територію України по ціні, нижчу за звичайну ціну товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірку відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №000066/233/3/928 від 19 березня 2010 року, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 900700,00 грн. та податкове повідомлення рішення №000066/233/3/927 від 19 березня 2010 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 702596,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 329518, 80 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3025 від 12 жовтня 2010 року висновки акту №1081/23-3/35412991 від 23 липня 2009 року щодо не підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року в сумі 900770,00 грн. документально та нормативно не підтверджується. Даним висновком встановлено, що позивачем не було реалізовано товари за цінами, нижчими за звичайні ціни.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що ототожнення відповідачем понять «митна вартість»та «звичайна ціна»є помилковим та таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров