Ухвала суду № 29610816, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/11465/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Лях Т. М.

представник відповідача Овчаренко В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі -ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю") в якому просить стягнути грошові кошти.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у задоволені позову Кременчуцької ОДПІ відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Кременчуцька ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ.

ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Кременчуцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складено акт №186/23-209/00152299 від 26.01.2010 року.

Зазначеною перевіркою виявлено порушення пп. 1.20.5 п.1.20, п. 1.32 ст. 1, п.5.1 ст. 5, пп. 7.4.2 - пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: завищення валових витрат за рахунок придбання послуг оренди земельних ділянок по цінах, вищих за звичайні в сумі 409 023,04 грн. та завищення валових витрат за рахунок придбання послуг оренди під'їзних залізничних колій по цінах, вищих за звичайні в сумі 1205631, 87 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення №1 від 09.01.2010 року про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань по податку на прибуток.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наведені в акті перевірки від 26.01.2010 року №186/23-209/00152299 фактичні обставини взаємовідносин між відповідачем та ТОВ "Об'єднання Хорс" і ТОВ "Карбонтранссервіс" щодо дійсності продажу та оренди земельних ділянок та під'їзних колій відповідачем визнаються. Також представником відповідача визнано, що ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та ТОВ "Карбонтранссервіс" є пов'язаними між сою особами.

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до п.п 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що відповідач мав право віднести до валових витрат витрати на придбання послуг оренди земельних ділянок та під'їзних колій у розмірі, не більшому за звичайну ціну, правило визначення якої встановлено п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до абзаців 1 та 2 п.п 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна - товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін; справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно з підпунктом 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що за рівень звичайних цін Кременчуцькою ОДПІ взято суму земельного податку та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих ТОВ "Карбонтранссервіс" щодо земельних ділянок та під'їзних колій, переданих в оренду ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", але колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що таке визначення звичайних цін не відповідає п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач не довів, що ціна договорів оренди, укладених між ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та ТОВ "Карбонтранссервіс", не відповідала рівню звичайних цін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог Кременчуцької ОДПІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров