Ухвала суду № 29610812, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/38065/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Харківагроснаб" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Харківагроснаб" (далі -ТОВ Фірма "Харківагроснаб") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі -ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року позов ТОВ Фірма "Харківагроснаб" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Ленінському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ Фірма "Харківагроснаб" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 03.08.2010 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, за результатами якої був складений акт №2349/07-004/25190036.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушенням вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме ТОВ фірма "Харківагроснаб" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року на суму 209540,04 грн. та за травень 2010 року на суму 319900,64 грн., у зв'язку з чим, у відповідності п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", зменшено залишок заявленої суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 29417,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2010 року на суму 37011,00 грн., донараховано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2010 року в розмірі 45101,00 грн., зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 98011,00 грн. та зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року у розмірі 349901,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.08.2010 року №0000160700/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 45101,00 грн. та 18040,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 16.08.2010 року №0000150700/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 127428,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій підтверджено реальність та товарність господарських операцій проведених на підставі спірних договірних відносин з контрагентами ТОВ «Авіас», ТОВ «Інтертранслогістік», ТОВ «Едан-Плюс».

Також, судами попередніх інстанцій був зроблений висновок, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Авіас», ТОВ «Інтертранслогістік», ТОВ «Едан-Плюс».

Підпунктом "а" п.п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що умовою бюджетного відшкодування є сплата покупцем товару ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року слугували висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в зв'язку з невизнанням податкових декларацій контрагентів позивача за квітень, травень 2010 року податковою звітністю, але Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на податковий кредит від невизнання податкових декларацій контрагентів позивача податковою звітністю.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров