Ухвала суду № 29610679, 13.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К-42067/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Рибченка О.А.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України Івано-Франківський лісопромисловий комбінат

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2009

у справі № 10/80 (22а-14857/08/9104)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України Івано-Франківський лісопромисловий комбінат

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Міністерства оборони України Івано-Франківський лісопромисловий комбінат звернулось до Господарського суду Чернівецької області із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівці про скасування податкового повідомлення -рішення № 000596152/1 від 18 травня 2007 року, яким до структурного підрозділу позивача Чернівецький військовий лісгосп застосовано штрафну санкцію у сумі 5946,90 грн. за несвоєчасну сплату дивідендів; зобов'язання ДПІ у м. Чернівці внести відповідні зміни в облікову картку структурного підрозділу позивача.

В обґрунтування правової позиції позивачем зазначено, що штрафні санкції нараховані податковим органом з порушенням терміну давності, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, Окрім того, Чернівецький військовий лісгосп є структурним підрозділом державного підприємства Івано-Франківський лісопромисловий комбінат Міністерства оборони України і не є юридичною особою, тому відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») не зобов'язаний сплачувати дивіденди.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2008 адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 18.05.2007 № 000596152/1 про застосування до структурного підрозділу державного підприємства Івано-Франківський лісопромисловий комбінат Міністерства оборони України Чернівецький військовий лісгосп штрафної санкції в сумі 5 946,90 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до прибутку. У частині вимог про зобов'язання державної податкової інспекції у м. Чернівці внести зміни в облікову картку структурного підрозділу державного підприємства Івано-Франківський лісопромисловий комбінат Міністерства оборони України Чернівецький військовий лісгосп відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2009 скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції Державне підприємство Міністерства оборони України Івано-Франківський лісопромисловий комбінат звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із сторін даної справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання Чернівецького військового лісгоспу ДП Івано-Франківський лісокомбінат, за результати якої 26.02.2007 складено акт № 976/15-1/21417690 (надалі акт).

Перевіркою встановлено, що структурним підрозділом позивача Чернівецьким військовим лісгоспом порушено граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання, зокрема, з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету, згідно декларації з податку на прибуток № 956272 від 09.08.2005 на суму 29 743,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2007 № 000596152/0 за затримку сплати від 31 до 90 календарних днів податкового зобов'язання з частини прибутку (доходу) у сумі 29 743,50 грн. до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5 946,90 грн., що становить 20% суми узгодженого податкового зобов'язання.

За результатами адміністративного оскарження спірного рішення, ДПІ у м. Чернівці від 18.05.2007 у задоволенні скарги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 000596152/0 від 15.03.2007 відмовлено та винесено нове податкове повідомлення-рішення № 000596152/1 від 18.05.2007 на суму 5 946,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким дано визначення дивіденду як платежу, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 цього ж Закону до платників податку на прибуток віднесено філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених в підпункті 2.1.1 статті 2 Закону, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцем знаходження філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

Таким чином, як вважав суд першої інстанції, структурний підрозділ позивача Чернівецький військовий лісгосп, який не є юридичною особою, може бути платником на прибуток та сплачувати прирівняні до дивідендів платежі на підставі поданих податковому органу розрахунків податкових зобов'язань, проте відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади повинна нести юридична особа, до складу якої він входить, тобто ДП Івано-Франківський лісопромкомбінат.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що штрафні санкції у сумі 5946,90 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету, застосовані податковим органом до суб'єкта, який відповідно до закону не може нести відповідальності за несвоєчасне та неповне внесення сум податку до бюджету та оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасував.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до пункту 3 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»дивіденди, в тому числі частина податку на прибуток (дохід), що прирівнюються до дивідендів, належать до загальнодержавних податків та зборів.

Здійснення контролю щодо сплати частини прибутку (доходу) господарськими організаціями: державними, казенними підприємствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (паї, акції), дочірніми підприємствами провадиться на підставі декларацій з податку на прибуток, що подаються ними.

Як правильно зазначив апеляційний суд, приймаючи рішення суд першої інстанції не врахував, що структурний підрозділ позивача Чернівецький військовий лісгосп самостійно визначив собі податкове зобов'язання з частини прибутку до бюджету шляхом подання податкових декларацій до ДПІ в м. Чернівці. У зв'язку з чим, повинен був провести відповідну оплату у встановлені законом терміни.

Однак, як встановлено судами, Чернівецький військовий лісгосп таке зобов'язання не виконав та своєчасно платежів до бюджету не вніс, що стало підставою для податкового органу застосувати штрафні санкції у розмірі 5 946,90 грн., що складає 20% узгодженої суми податкового зобов'язання.

Штрафні санкції застосовані податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») з урахуванням приписів пункту 1.1 статті 1 цього Закону, якими визначено, що платниками податку є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що податковим органом було цілком законно застосовано до структурного підрозділу позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДПІ у м. Чернівці внести відповідні зміни в облікову картку структурного підрозділу позивача, колегія суддів вважає вірним висновки судів попередніх інстанцій та зазначає, що підставою виникнення у платника податків прав та обов'язків або спричинення йому негативних наслідків, зокрема, нарахування податкових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій, є прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

При цьому, внесення змін в облікову карту платника податків не може спричинити для останнього будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування податкових зобов'язань платника податків, а з урахуванням того, що відновлення показників платника податків податкового зобов'язання відноситься до дискреційних повноважень органів державної податкової служби, то, суд не може перебирати на себе функції встановлення внутрішніх показників платників податків, замість органу, на який покладено такі повноваження.

Отже, підсумовуючи викладене, законним є висновок суду апеляційної інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат»залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2009 у справі № 10/80 (22а-14857/08/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Рибченко О.А.