Ухвала суду № 29610673, 13.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К-15021/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Рибченка О.А. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Соколової Т.Г.,Куля В.С., відповідача:Кобзія Я.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 р.

у справі № 22-а-257/09 (11/128)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 13.11.2007 р. (суддя -Коршенко О.Ю.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула»(надалі -позивач, ТОВ «Агро-Сула») до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі -відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 31.05.2006 р. №0000052201/6/1468. Суд першої інстанції виходив з того, що порушення термінів поставки товару обумовлено дією форс-мажорних обставин, що виключає необхідність застосування до позивача пені за кожен день прострочення поставки, оскільки перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий -Філатов Ю.М., судді: Водолажська Н.С., Гуцал М.І.) скасовано постанову Господарського суду Полтавської області від 13.11.2007 р. та відмовлено у задоволенні позовних вимог. Позиція суду апеляційної інстанції полягала в тому, що оскільки наявність форс-мажорних обставин не передбачає автоматичного зупинення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, таке зупинення має відбуватись із дотриманням відповідного порядку з обов'язковим отриманням індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення відповідача є акт виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Агро-Сула» від 22.05.2006 р. № 302/22-021/30864052 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р. При проведенні перевірки були виявлені порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(надалі -Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»), пов'язані з тим, що термін відстрочення поставки товару перевищував 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу без індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Між ТОВ «Агро-Сула»та іспанською фірмою «Дізено Індустріал де Аплікаціонес Текнікас, ДІНА С.А.Л.»було укладено контракт від 18.04.2005 р. № 05/468, відповідно до умов якого іспанська фірма здійснює постачання ТОВ «Агро-Сула»товару, а позивач товар приймає та оплачує його вартість в євро. Поставка товару здійснюється після оплати вартості товару, при цьому термін відстрочення поставки товару повинен бути менший за 90 днів з дня оплати товару.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в редакції, що була чинною на момент виконання контракту від 18.04.2005 р. № 05/468, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Положеннями частин 4 та 5 ст. 6 вказаного Закону визначено, що якщо перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Наведене правило кореспондується із п. 10.3 укладеного контракту від 18.04.05 р. №05/468, згідно якого достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою сторони, що не виконує зобов'язання контракта.

В обґрунтування своєї позиції позивач надав суду першої інстанції довідку Офіційної палати по торгівлі, промисловості й мореплаванню провінції Малага (Іспанія) від 25.10.2006 р., яка є уповноваженим органом країни розташування однієї із сторін договору щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин. Відповідно до зазначеної довідки поставка машинного устаткування для установки просушування зерна від компанії промислового дизайну і технічного застосування «Дізено Індустріал де Аплікаціонес Текнікас, ДІНА С.А.Л.»Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула»на підставі контракту від 18.05.2005 р. № 05/468 була неможлива протягом 01.09.2005 р. по 25.06.2006 р. у зв'язку із форс-мажорними обставинами, що відбулися у зв'язку із зареєстрованими затримками з боку Електрокомпанії в проведенні відгалуження від високовольтної лінії електропередачі, що проходить над виробничою ділянкою Компанії «Дізено Індустріал де Аплікаціонес Текнікас, ДІНА С.А.Л.», що викликало затримку виробництва й поставку на адресу ТОВ «Агро-Сула».

Відповідно до Закону України від 10.01.2002 р. № 2933-III «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»та ст. 3, 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 р., яка набула чинності 22.12.2003 р., довідка, як офіційний документ, не потребує легалізації, оскільки містить апостиль, а також перекладена з іспанської мови на українську та посвідчена нотаріусом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між відстроченням позивачем поставки товару та форс-мажорними обставинами, підтвердженими висновками Офіційної палати по торгівлі, промисловості й мореплаванню провінції Малага від 25.10.2006 р., які унеможливили своєчасне виконання умов контракту від 18.05.2005 р. № 05/468, у зв'язку з чим підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених вимогами статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у податкового органу не було.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Доводи касаційної скарги наводять достатньо підстав вважати, що при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права та не взято до уваги всіх обставин справи, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула»задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 р. у справі № 22-а-257/09 (11/128) скасувати.

3. Постанову Господарського суду Полтавської області від 13.11.2007 р. у справі № 22-а-257/09 (11/128) залишити в силі.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Рибченко О.А.