Ухвала суду № 29610645, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2013 р. м. Київ К-29651/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Нечитайла О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-2000»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 20.02.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009

у справі № 9/546/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-2000»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.02.2008 р. (суддя -Нечипуренко О.М.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Коршун А.О., судді: Юхименко О.В., Добродняк І.Ю.), відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-2000»(надалі -позивач, ТОВ «Веста-2000») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (надалі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про скасування податкового повідомлення-рішення. Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що податковим органом правомірно нараховано суму зобов'язання по сплаті орендної плати за землю за договором оренди від 27.08.2003 р. № 422.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із сторін даної справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача з 15.02.2007 р. по 28.02.2007 р. було здійснено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період з 27.08.2003 р. по 31.03.2005 р. За результатами перевірки складено акт від 06.03.2007 р. № 27/23-2/31291966, відповідно до висновків якого позивачем в порушення ст. 13 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю»(надалі -Закон України «Про плату за землю»), ст.75 Закону України від 27.11.2003 р. №1344-IV «Про Державний бюджет на 2004 рік», ст. 68 Закону України від 23.12.2004 р. №2285-IV «Про Державний бюджет на 2005 рік»не сплачено до місцевого бюджету орендну плату за земельну ділянку згідно договору оренди від 27.08.2003 р. № 422 в сумі 29546,40грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2007 р. № 0000642302/0, яким визначено суму зобов'язання за платежем «орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності»у розмірі 29546,40 грн.

За результатами адміністративного оскарження дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача з огляду на наступне.

Між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ «Веста-2000»(орендар) було укладено договір від 27.08.2003 р. № 422 про оренду земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5246 га, грошова оцінка якої складає 4 344 369,98 грн. Строк дії договору визначено до 24.04.2008 р. За умовами вказаного договору плата встановлюється на один календарний рік у розмірі 43 443,70 грн. і вноситься орендарем щомісячно в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума орендної плати за землю, що підлягає сплаті згідно з умовами договору за період, що перевірявся, складає 69 369,79 грн. Фактично позивачем за період оренди з 27.08.2003 р. по 31.03.2005 р. сплачено до місцевого бюджету орендну плату за землю в сумі 39823,39 грн., що підтверджується платіжними документами.

Таким чином, заборгованість підприємства по орендній платі за землю складає 29546,40 грн.

Згідно ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Як визначено положеннями ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України).

Тотожний зміст мають приписи статей 2 та 5 Закону України «Про плату за землю» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того, відповідно до ст. 2 наведеного Закону плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

В силу приписів статті 13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про плату за землю» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Стаття 13 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі»(надалі -Закон України «Про оренду землі») визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 вказаного Закону визначено істотні умови такого договору, серед яких є орендна плата із визначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її винесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Згідно частин першої та другої ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Згідно ч. 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-IV «Про Державний бюджет на 2004 рік»орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за

останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платежі, які відповідно до цього Закону зараховуються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів і для яких законодавчо не визначені терміни їх сплати, сплачуються щомісячно в порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для платежів, що мають базовий (звітний) період - календарний місяць.

По загальнодержавних та місцевих податках і зборах (обов'язкових платежах), для яких законодавчо не передбачено подання податкових декларацій (розрахунків), платники надають щомісячні розрахунки про належні до сплати суми обов'язкових платежів у порядку, визначеному законодавством для обов'язкових платежів з базовим (звітним) періодом - календарний місяць (ст. 76 Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-IV «Про Державний бюджет на 2004 рік»).

Своєчасно не внесені до бюджетів суми цих платежів вважаються податковим боргом та стягуються до бюджету в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 8 ст.14 Закону України від 25.06.1991 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) було віднесено лише плату (податок) за землю. Зміни до цього пункту, згідно з яким до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) було віднесено земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності, були внесені лише Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.

Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України

«Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України»були внесені зміни і до Закону України «Про плату за землю», а саме: ч. 1 ст. 14 цього Закону викладено у такій редакції: «Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за

місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій».

Статтею 27 Закону України «Про плату за землю» із змінами, внесеними Законом України від 25.03.2005 року 2505-IV, встановлено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, здійснюється державними податковими інспекціями.

Правовий аналіз наведених норм та встановлених обставин дає підстави колегії суддів дійти висновку, що хоча до 2005 р. законодавцем не було передбачено подання податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, однак позивач-орендар такої земельної ділянки мав обов'язок щомісячно сплачувати суму розрахованої орендної плати відповідно до договору оренди від 27.08.2003р. № 422.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом в межах своїх повноважень на підставі вимог Закону України від 20.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»здійснено нарахування позивачу за період, що перевірявся, зобов'язання за платежем «орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності»несплаченої вчасно суми відповідно до договору від 27.08.2003р. № 422.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-2000»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 20.02.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 р. у справі № 9/546/07-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Нечитайло О.М.