Ухвала суду № 29610641, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2013 р. м. Київ К-8040/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Нечитайла О.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Дорожинської О.А., Романюк В.В.,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м. Києва від 27 червня 2007 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року

у справі № 28/248-А (22-а-4718/08)

за позовом Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Газ Україна»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2006 року № 0000491650/0, від 24 жовтня 2006 року № 0000491650/1, від 15 січня 2007 року № 0000491650/2, від 23 березня 2007 року № 0000491650/3.

Постановою Господарського суду міста Києва від 27 червня 2007 року адміністративний позов задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 серпня 2006 року № 0000491650/0, від 24 жовтня 2006 року № 0000491650/1 в частині визначення сум податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1315,40 грн., з яких 437,80 грн. -основний платіж, 877,60 грн. -штрафні санкції; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 15 січня 2007 року № 0000491650/2, від 23 березня 2007 року № 0000491650/3 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 560,63 грн., з яких 520,21 грн. -основного платежу та 1 040,42 грн. -штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»1,70 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 серпня 2006 року № 0000491650/0 та від 24 жовтня 2006 року № 0000491650/1, щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 267,70 грн., у тому числі основного платежу 89 грн. 90 коп. та 177 грн. 80 коп. - штрафних (фінансових) санкцій та в частині визнання нечинним податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 15 січня 2007 року № 0000491650/2 та від 23 березня 2007 року № 0000491650/3 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 22,47 грн., у тому числі 7,49 грн. основного платежу та 14 грн. 98 коп. штрафних (фінансових) санкцій скасовано та задоволено адміністративний позов в цій частині. Визнано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 серпня 2006 року № 0000491650/0 та від 24 жовтня 2006 року № 0000491650/1 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 267,70 грн., у тому числі 89,90 грн. основного платежу та 177,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 15 січня 2007 року № 0000491650/2 та від 23 березня 2007 року № 0000491650/3 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 22,47 грн., у тому числі 7,49 грн. основного платежу та 14,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій - нечинними.

В решті постанову Господарського суду м. Києва від 27 червня 2007 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати попередні судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подані до суду заперечення на касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, у яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 31 січня 2006 року, за результатами якої 25 липня 2006 року складено акт № 483/16-50/31301827 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.3 статті 1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 17.2 статті 17, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 527,70 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2006 року № 0000491650/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 583,10 грн., у тому числі: 527,70 грн. за основним платежем та 1 055,40 грн. за штрафними (фінансові) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2006 року № 0000491650/0 залишено без змін, та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2006 року № 0000491650/1, від 15 січня 2007 року № 0000491650/2, від 23 березня 2007 року № 0000491650/3.

Висновок суду апеляційної інстанції мотивований тим, що оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то і всі податкові повідомлення-рішення, на підставі такого висновку, підлягають скасуванню.

Відповідно до абзацу 1 розділу «Загальні положення»Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (надалі Інструкція) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Згідно пункту 1.1 цієї Інструкції, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, керуючись приписами вказаної Інструкції видав наказ на службове відрядження свого працівника для участі у X Спартакіаді.

До того ж, відповідно до договору від 28 лютого 2005 року № 18/05-184 під час проведення Українсько-Австрійського гірськолижного фестивалю в с. Славське Львівської області були поширені рекламні матеріали ДК «Газ України», розміщений логотип Компанії на подіумі для церемоній нагородження і на всій рекламній продукції фестивалю розміщувались банери та рекламні стенди ДК «Газ України»тощо.

Таким чином, оскільки під час проведення фестивалю ДК «Газ України»надавались послуги за згаданим договором, Компанія мала право контролювати хід виконання умов договору, для чого і відрядила свого працівника.

Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад, та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Згідно з пунктом 1.5. Інструкції, за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»від 23 квітня 1999 року № 663 (надалі Постанова).

Колегія судді Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у частині того, що позивачем підтверджено документальне оформлення відрядження працівника на X Спартакіаду у відповідності до Інструкції; виплачено працівнику гарантовані державою компенсаційні виплати (витрати на проїзд до місця відрядження і назад), які не можуть кваліфікуватися як додаткові блага і визначені як дохід, що підлягає оподаткуванню; відшкодовано працівнику добові у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому висновок податкового органу про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованим.

Водночас, суд погоджується із позицією суду апеляційної інстанції про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0000491650/0 від 07 серпня 2006 року та № 0000491650/1 від 24 жовтня 2006 року, в частині визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 82 грн. 41 коп. - основного платежу та 164 грн. 82 коп. - штрафних санкцій є відкликаним ще 07 листопада 2006 року, оскільки відповідно до підпункту «а»підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.

Підсумовуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправність податкових повідомлень-рішень є правильним.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009 у справі № 28/248-А (22-а-4718/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Нечитайло О.М.