Постанова № 29609844, 27.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 5015/3444/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року у справі за позовомПП "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" до ФОП ОСОБА_4 простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2012 року ПП "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_4 171 985,29 грн. заборгованості за поставлений товар, 991,77 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 4 613,93 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року позов задоволено в повному обсязі та постановлено про стягнення з відповідача 171 985,29 грн. боргу, 991,77 грн. інфляційних втрат та 4 613,93 грн. річних.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 32 від 12.01.2010 року та додатковою угодою до нього, за умовами яких ПП "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" (постачальник) зобов'язалось поставити підприємцю ОСОБА_4 (покупець) товар, а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Згідно п. 1.8 та п. 2.1 зазначеного договору, товар вважається поставленим з моменту надходження його на склад покупця та прийняття покупцем за накладними чи іншими товарно-транспортними документами. Термін оплати за товар становить 14 календарних днів з моменту замовлення покупцем товару, але в будь-якому разі не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки постачальником товару.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами обох інстанцій встановлено, що за видатковою накладною № Сув-15642 від 31.08.2011 року, яка підписана та скріплена печатками сторін, позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 171 985,29 грн. та за який не розрахувався до цього часу, що підтверджується належними доказами та зворотного ним не доведено.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди у встановленні строки та в повному обсязі не оплатив вартість поставлено йому товару, а його доводи про неприйняття товару і непідписання видаткової накладної матеріалами справи не підтверджуються, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про наявність у позивача права вимагати сплати боргу, з урахуванням відповідальності відповідача за порушення ним грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у примусовому порядку, обґрунтовано постановили про задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 171 985,29 грн., 991,77 грн. інфляційних втрат та 4 613,93 грн. 3 % річних, і підстав для скасування чи зміни судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко