Постанова № 29609524, 20.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року Справа № 50912/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Сідельник Г.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24.12.2010 року представник Товариства з обмеженою відповідальність «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001612320/0 від 06.08.2010 р., № 0001612320/1 від 02.11.2010 р., № 0001612320/4 від 02.12.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариством правильно визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток; до перевірки були представлені договори про надання послуг та акти виконаних робіт, згідно яких товариство отримало правові та транспортні послуги та з врахуванням яких було визначено валові витрати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м Львова № 0001612320/0 від 06.08.2010 р., № 0001612320/1 від 02.11.2010 р., № 0001612320/4 від 02.12.2010 р.

Представник Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що до перевірки не було представлено підтверджуючих документів на отримання послуг від СПД ф/о ОСОБА_1 у 1 кв.2010 р. на суму 67200 грн. та СПД ф/о ОСОБА_2 на суму 98332 грн. у ІУ кв.2009 р. та в сумі 46800 грн. в 1 кв.2010 р.; у поданих до перевірки актах не вказано, які саме послуги були надані «виконавцем» «замовнику» (статті витрат, зміст господарської операції та їх вимірники у вартісному виразі); відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідно складеними згідно з чинним законодавством первинними документами до складу валових витрат.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.05.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 18.05.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт № 406/230/36501170 від 23.07.2010 р.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001612320/0 від 06.08.2010 р., яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 66157 грн., з яких 53083 грн. податкове зобов'язання за основним платежем, 13074 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.11.2010 р. № 0001612320/1 та від 02.12.2010 р. № 0001612320/4.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем були дотримані вимоги п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 334/94 та правомірно зараховано до валових витрат витрати в сумі 212332 грн. за надані ТзОВ «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» експедиційно-супровідні та правові послуги.

Судом першої інстанції при задоволенні позову не враховано наступне.

ТОВ «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» віднесло в 4 кв. 2009 р. та 1-му кв. 2010р. до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від приватних підприємців у сумі 57 100,00 грн.

Під час проведення перевірки позивача посадовими особами: директором та головним бухгалтером не висловлювалося жодних заперечень чи застережень до акту перевірки, цим вони погодились з висновками акту про наявність порушень.

Крім цього, згідно представлених до перевірки документів встановлено розбіжності в р.04.1 між даними Декеларації про прибуток підприємств за І кв.2009 та даними перевірки - не представлено до перевірки підтверджуючих документів на отримання послуг від СПД ФО ОСОБА_1 у І кВ. 2010р. на суму 67200 грн., СПД ФО ОСОБА_2 на суму 98332 грн. в IV кВ. 2009р. та в сумі 46800 грн. в 1-му 2010р.

ТОВ «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» віднесло в 4 кв. 2009 р. та 1-му кв. 2010р. до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від приватних підприємців у сумі 57 100,00 грн.

Згідно первинних бухгалтерських документів (на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), витрати по наданих послугах були проведені в бухгалтерському обліку, дані операції по податковому обліку відображені у декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11».

Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у вищенаведених актах відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих послуг.

Судом першої інстанції не враховано, що самі акти виконаних робіт не говорять про їх реальне виконання. У наданих до перевірки Актах, зокрема по СПД ФО ОСОБА_1 не вказано, які саме послуги були надано «виконавцем» „замовнику", (статті витрат, зміст господарської операції та їх вимірники у вартісному виразі), чим порушено зміст та суть Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» Затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999 р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248. Крім цього в актах виконаних робіт(надання послуг) відсутній об'єктивний кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності у відповідності до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, які ознаки дослідження чи консультації щодо вивчення можливостей налагодження поставок були надані та які програми дій складені при налагодженні роботи з конкретною групою товарів, не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення цих послуг.

В матеріалах справи містяться акти прийому передачі робіт/послуг по договору № 01-01/10 від 02.01.2010 року між СПД ФО ОСОБА_1 та ТзОВ "Логістика Торгівля Дистрибуція", які, нібито, підтверджують факт виконання наступних послуг: організацію щоденного процесу доставки продукції контрагентам, здійснення розробки, впровадження та оптимізації маршрутів доставки підприємства Замовника, організацію пошуку, проведення переговорів та укладення договорів із суб'єктами господарювання - перевізниками, які надають послуги, підготовку оперативної звітності про роботу відділу доставки для формування пропозицій щодо оптимізації структури служби доставки на підприємстві Замовника, впровадження нових методів роботи. Проте жодних доказів проведення даних операцій ні відповідачу, ні суду не надано. В матеріалах справи наявні лише звіти розвозу продукції, проте з них не вбачається , що поставку продукції здійснював саме СПД ФО ОСОБА_1

Понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. Так як первинні документи, які б містили відомості про господарські операції - не представлені, у зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення їх без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат.

Щодо отримання позивачем послуг від СПД ФО ОСОБА_2 на суму 98332 грн. в IV кВ. 2009р. та в сумі 46800 грн. в 1-му 2010р., то представником позивача не представлено до перевірки підтверджуючих документів. Згодом надано акти виконаних робіт та звіти про обсяги та вартість наданих адвокатських послуг, з них заслуговують на увагу лише участь в переговорах в м. Житомирі(Житомирські ласощі) та відрядження в Київський офіс Житомирських ласощів. Проте жодних документів, які б підтвердили реальність поданих послуг це в матеріалах справи немає.

Підприємством порушено вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", оскільки підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Послуга - це деяка дія, що приносить користь споживачу. Послуга як продукт праці має споживчу вартість, і це визначає її товарний характер, який виражається в здатності бути реалізованою споживачами як своєрідний товар. Ця риса споріднює послуги з матеріальним товаром. Проте, послуги не можна зробити про запас, їх не можна складувати, тобто накопичення "запас" даного виду продукції неможливе.

У зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідно складеними згідно з чинним законодавством первинними документами до складу валових витрат.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.5.1 ст.5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як, компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваютьея (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог, а відповідач діяв у спосіб та в межах, визначених законодавством.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а-12587/10/1370 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю"Логістика Торгівля Дистрибуція" до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 25.02.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук