Постанова № 29598670, 30.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2013 р. №2а-13512/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Короткової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+»

до Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення – рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Салюс+», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 р. №0002250153 та податкову вимогу від 25.12.2012 р. №202.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте звернувся до суду із відповідною заявою про розгляд справи у порядку письмового провадження

Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, проте звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Згідно приписів ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведені процесуальні приписи, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які у своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями контролюючого органу, було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+» з питань неподання податкової звітності з податку на додану вартість за період травень-сепень 2012 року, за результатами якої, було складено акт перевірки від 10.10.2012 р. №1494/153/31939720.

Відповідно до висновку акту перевірки контролюючого органу зазначається, що дані камеральної перевірки свідчать про неподання податкових декларацій з податку на додану вартість позивачем за період травень-серпень 2012 року.

На підставі зазначеного акту було прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 р. №0002250153, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 4.080,00 грн.

У зв’язку з несплатою суми, визначеної у названому податковому повідомленні-рішенні, контролюючим органом було прийнято податкову вимогу від 25.12.212 р. №202.

Відповідно до висновку зазначеного акту перевірки, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки від 10.10.2012 р. №1494/153/31939720 висновки відповідача про порушення позивачем пп. 49.18.1 (49.18.2) п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за період травень-серпень 2012 року.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) ( пп.49.18.2. п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України)

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України).

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк. (п.49.5 ст.49 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість з усіма додатками за період травень (від 19.06.2012 р. Вх. №14211) та червень (від 20.07.2012 р. №18432) були надані позивачем до канцелярії Харківської ОДПІ про що свідчать відмітки канцелярії контролюючого органу. Стосовно податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2012 року, як вбачається з матеріалів справи, були подані в електронному вигляді, про що свідчать отримані від ДПІ квитанції.

Отже, суд зазначає, що податкова звітність була подана до контролюючого органу у відповідності до строків визначених п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу України.

Пунктом 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. (п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України)

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою. (пп. 49.9.1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що надані суду податкові декларації відповідають вимогам ст. ст. 48,49 Податкового кодексу України.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису зазначені Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. N 233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за №320/15011.

Пунктом 1 розділу 1 Інструкції №233 зазначено, що квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді.

Квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту) (пп.. 7.3 п. 7 розділу ІІІ Інструкції N 233)

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. (пп. 7.4 п. 7 розділу ІІІ Інструкції N 233)

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів державної податкової служби є дата та час, зафіксовані у першій квитанції. (пп. 7.7 п. 7 розділу ІІІ Інструкції N 233)

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, саме на податкові органи покладається обов’язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов’язання.

Тобто, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю, а спірне податкове повідомлення-рішення та вимога – скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 181, 183-3, 186, 254 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 22.10.2012 р. №0002250153.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Короткова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 січня2013 року.