Постанова № 29598608, 12.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2013 р. №2а-12370/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Короткової О.В.,

за участю секретаря Кікояна Г.О. та представників

позивача: Ткаченка О.В.,

відповідача: Федоренка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Житлово-будівельного кооператива «ОМЕГА»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Житлово-будівельний кооператив «ОМЕГА» (далі-позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі-відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. №0000332204.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, є незаконним і підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені у ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши та дослідивши всі подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками позивача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питання правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 р. по 31.07.2012 р. за результатами якої складено акт перевірки від 18.10.2012 р. №2279/22-407/36225065.

Названим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертон плюс» за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., а також порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем, на думку податкової інспекції, безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 9.068,00 грн., та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 9.068,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. №0000332204, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9.068,00 грн.

Однак, суд вважає зазначені доводи податкової інспекції передчасними та помилковими з огляду на таке.

Положеннями статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті. Така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового Кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Водночас пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями) визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі договори, накладні рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, господарську операцію визначено, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене цілком кореспондує нормам Податкового кодексу України, зокрема - пункту 138.2 статті 138, відповідно до якого витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, з правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертонплюс», було укладено договір від 01.09.2011 р. №0109/21, відповідно до умов якого останній зобов'язувався надати позивачу необхідну техніку для виконання робіт, а позивач - оплатити послуги відповідно до умов договору.

Судом досліджено та встановлено обставини реальності здійснення позивачем спірної господарської операції, а саме - зазначений договір надання виробничих послуг (а.с.108), акти прийому-передачі робіт (а.с.109-111), платіжні доручення (а.с.132-135), податкові накладні (а.с.128-131), талони замовника (а.с. 112-127), копії названих документів долучено до матеріалів справи.

Слід зазначити, що пунктами 201.8, 201.9, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання спірних податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість, що представниками контролюючого органу під час розгляду справи не заперечувалося.

Зазначені послуги (роботи) отримані позивачем від контрагента з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності та були використані в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, що підтверджується рішенням 48 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 22.09.2010 р. № 240/10, Державним актом на право власності на земельну ділянку від 30.11.2010 р. серія ЯЛ №107498, декларацією про початок виконання будівельних робіт від 20.09.2011 р. та договором від 08.06.2011 р. на виконання будівельних робіт, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександр».

Судом також досліджено копії податкових декларацій платника податків, відповідно до яких позивач не тільки формував податковий кредит, а й декларував податкові зобов'язання, відповідно за реалізований товар, який було виготовлено з товару, придбаного по спірному правочину.

У той же час, відповідачем не було наведено суду належних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних, фіктивності проведеної позивачем спірної господарської операції та підтвердження нікчемності спірного договору.

Відтак, оскільки податковою інспекцією не наведено доводів про фіктивність спірної господарської операції, хибними є висновки, відносно того, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену за спірним правочином, а отже зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість також є необґрунтованим.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Тобто, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов Житлово-будівельного кооператива «ОМЕГА» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Житлово-будівельного кооператива «ОМЕГА» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30.10.2012 р. №0000332204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Житлово-будівельного кооператива «ОМЕГА» судовий збір у розмірі 90,68 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Короткова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 лютого 2013 року.