Постанова № 29595806, 14.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 лютого 2013 року 16:55 № 2а-16182/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомпідприємства з іноземним капіталом «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані»до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2008 №0009512303/0.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземним капіталом «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2008 № 0009512303/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 №К-27322/10, №К-27798/10 задоволено частково касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва та Прокуратури міста Києва, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було встановлено, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем великої рогатої худоби у товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-континент», на підставі яких підприємство з іноземним капіталом «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» сформовані дані податкового обліку. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанції не встановили зв'язок між придбанням позивачем товару у контрагента та його господарською діяльністю, не витребували у підприємства з іноземним капіталом «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» належні та допустимі докази, які підтверджують факт реалізації великої рогатої худоби або її використання у власному виробництві.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2012 сторони зобов'язано із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 №К-27322/10, №К-27798/10 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин із врахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 №К-27322/10, №К-27798/10.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 25.11.2008 №609/23-03/24365226 прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 №0009512303/0.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість висновків акту перевірки 25.11.2008 №609/23-03/24365226 та відповідно правомірність податкового повідомлення-рішення від 01.12.2008 №0009512303/0.

В судове засідання 30.01.2013 сторони не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Згідно з відміткою служби діловодства суду 30.01.2013 через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №2а-16182/12/2670 у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку підприємства з іноземним капіталом «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, грудень 2006 року, січень 2007 року та травень 2007 року, які виникли за рахунок від'ємних значень з податку на додану вартість, що декларувались в періодах: серпень 2006 року, листопад 2006 року, грудень 2006 року та квітень 2006 року.

Перевіркою встановлено порушення підприємством з іноземним капіталом «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» вимог Порядку заповнення декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за №250/2054.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією Печерського району міста Києва складено акт перевірки від 25.11.2008 №609/23-03/24365226 та прийнято податкове повідомлення рішення від 01.12.2008 №0009512303/0, яким позивачеві зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 130 435,44 грн., у тому числі:

- за вересень 2006 року на 16 791,44 грн.;

- за грудень 2006 року на 29 520,00 грн.;

- за січень 2007 року на 69 785,00 грн.;

- за травень 2007 року на 14 339,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято рішення від 11.02.2009 №8337/10/25-011, яким податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 №0009512303/0 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями чи іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2 статті Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Відповідно до пункту 6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) порядку їх заповнення», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва від 25.11.2008 №609/23-03-/24365226, висновки щодо порушення позивачем приписів Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено, зокрема, з огляду на відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість контрагента позивача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (продавець) було укладено договір поставки від 09.04.2007 №12/04-1 відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця партію свиней.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 09.04.2007 №12/04-1, квитанції до прибуткового касового ордеру про прийняття від позивача грошей від 12.04.2007 №5, від 13.04.2007 №6, від 16.04.2007 №7, від 17.04.2007 №8, від 18.04.20007 №11, від 19.04.2007 №13, накладну від 12.04.2007 №11, товарно-транспортні накладні від 12.04.2007 №00015 та від 12.04.2007 №00014; податкову накладну від 12.04.2007 №11; договір перевезення від 19.02.2007 №6 та акт виконаних робіт від 13.04.2007, платіжне доручення від 13.04.2007, договір перевезення від 12.04.2007 та акт виконаних робіт від 12.04.2007, платіжне доручення від 23.04.2007, докази використання позивачем придбаного товару у його подальшій господарській діяльності.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на спростування правомірності формування позивачем податкового кредиту на основі податкових накладних, виписаних суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, вказано на висновки акту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.03.2006 №2, яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 17.03.2006. Відповідний акт одержано ОСОБА_1, про що свідчить його підпис на акті.

Так, згідно інформації, наданої листом Богуславського відділення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції від 04.02.2013, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 був зареєстрований платником податку на додану вартість з 07.09.2004 по 17.03.2006.

Натомість, господарські операції між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснювалися у 2007 році, зокрема податкова накладна була виписана ОСОБА_1 12.04.2007.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.3 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених законом.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що втрата особою статусу платника податку на додану вартість позбавляє правового значення складених такою особою податкових накладних після анулювання її реєстрації не залежно від обізнаності учасників господарської операції щодо цього факту. Таким чином, податкова накладна, виписана після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, не має сили первинного документу та не може бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що на момент укладення господарських договорів та видачі податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 було анульовано, суд дійшов висновку, що формування позивачем податкового кредиту за на підставі податкової накладної від 12.04.2007 №11 є протиправним.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 № 009512303/0 в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2007 року на суму 14 339,00 грн. є правомірним.

Досліджуючи правомірність дій відповідача при зменшенні позивачеві від'ємного значення податку на додану вартість за вересень та грудень 2006 року, січень 2007, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва від 25.11.2008 №609/23-03/24365226, висновки щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість зроблено, зокрема, по взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-континент».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-континент» (продавець) було укладено договори поставки відповідно до яких продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця молодняк великої рогатої худоби.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду: договір поставки молодняка великої рогатої худоби від 27.11.2006 №048/4, договір поставки від 06.11.2006 №42/005, договір поставки від 01.11.2006 №20/800, договір поставки від 27.10.2006 №04/30, договір купівлі-продажу від 30.07.2006 №1/4, договір поставки від 03.07.2006 №03/07, договір поставки від 20.06.2006 №б/н; податкові накладні 31.10.06 від №15, від 31.07.06 №9, від 04.07.2006 №8, від 16.08.06 №12, від 01.08.2006 №10, від 28.11.2006 №17, від 16.11.2006 №18, від 09.12.2006 №19, від 15.12.2006 №20; видаткові накладні за відповідні періоди; товарно-транспортні накладні за відповідні періоди; докази використання позивачем придбаного товару у його подальшій господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено на основі інформації, отриманої листом Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.03.2008 №5270/93/23-111 щодо приватного підприємства «Н-Лебідь», що залучене до схеми постачання підприємства з іноземним капіталом «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» у другій ланці ланцюга постачання та є безпосереднім постачальником товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-континент».

Так, приватне підприємство «Н-Лебідь» у зв'язку з неподачею податкової звітності понад 12 місяців припинено на підставі рішення господарського суду від 23.12.2004 №07/3903.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача або контрагентом контрагента позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що під час перевірки відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-континент», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 №009512303/0 підлягає скасуванню в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень та грудень 2006 року, січень 2007 року на суму 116 096,44 грн.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 01.12.2008 №0009512303/0 в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень та грудень 2006 року, січень 2007 року на суму 116 096,44 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.