Рішення № 29594695, 28.02.2012, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретаря судового засідання: Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки у праві спільної сумісної власності житла, встановлення факту прийняття спадщини та виділ частки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

В липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визначення частки у праві спільної сумісної власності житла, встановлення факту прийняття спадщини та виділ частки.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 квітня 2010 року кімната в гуртожитку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, з яким вона проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 1999 року. Факт їхнього проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу встановлено рішенням Рівненського міського суду від 12 травня 2011 року. Оскільки вона та ОСОБА_3 спільно проживали з 1999 року, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, спірна кімната -як майно набуте за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому кожному із співвласників належить 1/2 частка кімнати. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вона постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а відтак вважається такою, що прийняла спадщину - 1/4 частину кімнати, а іншу 1/4 частини кімнати може успадкувати донька померлого ОСОБА_1.

_______________

провадження № 22ц-1790/483/2012 Головуючий у суді 1 інстанції: Рудика Л.Д.

Доповідач : Демянчук С.В.

Просила задовольнити її позовні вимоги та встановити факт прийняття спадщини 1/4 частки кімнати в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3; виділити їй 1/2 частину кімнати АДРЕСА_1, як співвласниці та визнати за нею право власності на 1/4 частину цієї кімнати, як спадкоємця після смерті ОСОБА_3.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2012 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на кімнату АДРЕСА_1.

Встановлено факт прийняття спадщини, 1/4 частки кімнати в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3

Виділено ОСОБА_2 1/2 частину кімнати АДРЕСА_1, як співвласниці та визнано за нею право власності на 1/4 частину цієї кімнати, як спадкоємця після смерті ОСОБА_3.

Не погодившись з вказаними рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції були грубо порушені норми процесуального права, а тому підлягає до скасування.

Вказує, що ухвала про відкриття провадження у справі датована 04 листопада 2011 року, а вона її отримала 19 січня 2012 року, тобто була фактично позбавлена часу на подачу заперечення проти позову та збору доказів необхідних для підтвердження цього заперечення.

Зазначає, що закон визнає лише зареєстрований шлюб, укладений в органах РАЦС, перебування громадян у фактичних шлюбних відносинах є особистою справою кожного громадянина, але не тягне жодних правових наслідків. Тому проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Таким чином, жінка та чоловік, які спільно проживають без шлюбу, не наділені правами та обов'язками подружжя.

Окрім того звертає увагу на те, що суд першої інстанції в своєму рішенні про встановлення факту прийняття спадщини керується лише ст. 1268 ЦК України, а на главу 86 не зважає, однак саме ст. 1261 ЦК України передбачає черговість спадкування за законом та вказує, що в першу чергу право на спадщину за законом мають діти спадкодавця, вона являється донькою спадкодавця, та має першу чергу спадкування, в зв'язку з чим вона звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою (ст. 1269 ЦК України). Тому вважає, що право на отримання 1/4 частки спадщини ОСОБА_2 незаконним та безпідставним.

Також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»№ 2483-XII від 19 червня 1992 року ... передача займаних квартир (будинків, кімнат в гуртожитку) здійснюється в спільну або сумісну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті гуртожитку)... Такої заяви від ОСОБА_2 не було. З цього випливає, що майно спільно набуте з ОСОБА_3. однією сім'єю відсутнє. Такої дії не було і це може свідчити про те, що ОСОБА_3 не мав бажання визнавати спільною сумісною власністю з ОСОБА_2 спільно набуту спірну кімнату АДРЕСА_1 , та набув її самостійно.

Просила скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні її вимог.

У судовому засіданні ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалася на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка має право на ____1/2 частину кімнати АДРЕСА_1 виходячи з того, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області 12 травня 2011 року встановлений факт її спільного проживання з ОСОБА_3; встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу був необхідний ОСОБА_2 для визнання права спільної сумісної власності на набуте під час спільного проживання майно.

Висновки суду першої інстанції є помилковими й такими, що не відповідають вимогам матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі статті 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в позові, оскільки оскаржуване рішення ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2011 року встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, без реєстрації шлюбу з 1999 року (а.с. 7).

Згідно з чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 74 СК України).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 квітня 2010 року кімната в гуртожитку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.8), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який набув таке право в прядку приватизації згідно з Законом "Про приватизацію державного житлового фонду" (а.с.6).

Таким чином, спірна кімната не є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та покійного ОСОБА_3, так як лише він реалізував своє право на приватизацію, і є одноосібним власником цього житла.

Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Однак, судом першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 не було враховано, що відповідач ОСОБА_1, яка являється дочкою померлого ОСОБА_3 (а.с. 15) має першочергове право на спадкування, а позивачка відноситься до кола осіб, які мають право на спадкування четвертої черги.

Безпідставними є і вимоги ОСОБА_2, про встановлення факту прийняття спадщини, оскільки в разі неприйняття відповідачкою спадщини, чи відмови нею від спадщини, позивачка вправі реалізувати своє право на спадкування, як спадкоємець четвертої черги, який постійно проживав в спадкодавцем. На даний час таке її право на спадкування відсутнє.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов"язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких належних та достатніх доказів , спростовуючих зазначені висновки апеляційного суду позивач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія судді вважає що вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, тому оскаржуване рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст .1261, 1264 ЦК України, ст.ст. 307, 308,309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2012 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки у праві спільної сумісної власності житла, встановлення факту прийняття спадщини та виділ частки.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 95 коп. на реквізити рахунку для зарахування надходжень по коду класифікації доходів бюджету 22030001 «Судовий збір»: рахунок отримувача 31215206780002, отримувач УДКСУ у м. Рівному, банк отримувача ГУ ДКСУ у Рівненській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012714, код банку отримувача 833017, код ЄДРПОУ апеляційного суду Рівненської області -02893096.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : Н.В. Бондаренко

С.С.Шимків