Постанова № 29591587, 06.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19196/10/2010 Го ловуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н. М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Вівдиченко Т.Р

Суддів: Ганечко О.М.

Сорочка Є.О.

За участю секретаря: Вилущак Н. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» звернувся до суду із позовом до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 07 грудня 2010 року № 0003251501, № 0003261501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Канівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірки позивача, за результатами яких складено Акти перевірки від 22.04.2010 року № 140/15-031/20057663 та від 22.04.2010 року № 139/15-031/27569472.

Актом № 139/15-031/27569472 від 22.04.2010 року про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання своєчасності перерахування Канівською філією АКБ «Національний кредит» узгодженої суми податкового зобов'язання - податку на додану вартість - протягом граничних строків сплати, встановлено порушення банком перерахування зобов'язань платника податків ВАТ «Закордоненергокомплектбуд» за жовтень 2008 року.

Також, Актом №140/15-031/20057663 від 22.04.2010 року про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання своєчасності перерахування Канівською філією АКБ «Національний кредит» узгодженої суми податкового зобов'язання - податку на додану вартість встановлено порушення граничних строків перерахування банком податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнітприлад» за вересень 2008 року.

Відповідачем встановлено порушення строку переказу коштів ВАТ «Закордоненергокомплектбуд» (далі - ВАТ «ЗЕКБ») згідно платіжного доручення № 1651 від 24.11.2008 року (126631,00 грн. ПДВ за жовтень 2008 року) та ТОВ «Магнітприлад», згідно платіжного доручення № 645 від 23.10.2008 року (49978,00 грн. ПДВ за вересень 2008 року).

Так, згідно акту відповідача № 139/15-031/25769472 від 22.04.2010 року встановлено, що 24.11.2008 року платником податків ВАТ «ЗЕКБ» подано до позивача платіжне доручення № 1651 (строк сплати ПДВ - до 02.12.2008 року).

Проте, 24.11.2008 (тобто в той же день) позивач листом №919 повідомив клієнта про неможливість здійснення даної операції через брак коштів на кореспондентському рахунку.

Після вказаного повідомлення клієнт сплатив необхідну суму, скориставшись послугами Черкаського відділення «Райффайзен Банк Аваль», прострочивши при цьому своєчасність сплати податку на 18 днів.

Так само, 23.10.2008 року ТОВ «Магнітприлад» подано позивачу платіжне доручення № 645 (строк сплати ПДВ - не пізніше 30.10.2008 року).

На підставі банківської виписки від 23.10.2008 року дані кошти були зняті з рахунку згідно платіжного доручення № 645 від 23.10.2008 року, проте згідно виписки банку від 29.10.2008 року, знову повернуті на цей рахунок разом з повідомленням клієнта № 799 від 30.10.2008 року про неможливість виконання даного розрахунку.

Операція по вказаній сумі позивачем проведена після закінчення терміну дії мораторію згідно постанови № 439 від 19.12.2008 року «Про призначення тимчасової адміністрації Акціонерному комерційному банку «Національний кредит» через 102 дні після граничного строку сплати зобов'язання.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» Канівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0003251501 від 07.12.2010 року відповідно до акту перевірки № 139/15-031/25769472 від 22.04.2010 року за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181) зобов'язано сплатити штрафні санкції у сумі 11635,66грн.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» Канівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0003261501 від 07.12.2010 року відповідно до акту перевірки № 140/15-031/20057663 від 22.04.2010 року за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі пп. 16.5.1 п. 16.5 Закону № 2181 зобов'язано сплатити штрафні санкції у сумі 24989,00грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181,( який діяв на момент виникнення спірних відносин), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181, податкове зобов'язання - це зобов'язання платників податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII (далі - Закон № 1251).

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону № 1251, фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін.

Пунктом 16.5.1 статті 16 Закону № 2181 передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346) банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п.п. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181, до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII , передбачене право податкових органів відповідно до пунктів 11, 13 даної норми: - застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом № 2181;

- за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів.

У відповідності до ст. 8 Закону № 2346, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно пунктів 22.7., 22.8 ст. 22 Закону № 2346, у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» в контексті проведення спірних операцій та перерахування податкових зобов'язань клієнтів банку ВАТ «Закордоненергокомплектбуд» та ТОВ «Магнітприлад», не є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), адже виступає фінансовою установою, на яку покладено обов'язок з перерахування коштів клієнтів, в тому числі з призначенням платежів як сплати податкових зобов»язань.

Тобто, у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача санкцій, встановлених пп. 17.1.7 п. 17. ст. 17 Закону № 2181, яким передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у визначених розмірах.

Як випливає із вказаної норми та ст. 11 Закону № 509, податкові органи не наділені повноваженнями по нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій банківським установам, а вправі лише нараховувати пеню.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, що негативні наслідки у вигляді сплати пені та штрафних санкцій виникають у банку лише при порушенні строків перерахування податків і зборів, встановлених Законом № 2346, як чітко зазначається у п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181.

Так, згідно акту відповідача № 139/15-031/25769472 від 22.04.2010 року встановлено, що 24.11.2008 року платником податків ВАТ «ЗЕКБ» подано до позивача платіжне доручення № 1651 (строк сплати ПДВ - до 02.12.2008 року).

Проте, 24.11.2008 (тобто в той же день) позивач листом №919 повідомив клієнта про неможливість здійснення даної операції через брак коштів на кореспондентському рахунку.

Після вказаного повідомлення, як встановлено самим податковим органом в акті перевірки, клієнт сплатив необхідну суму, скориставшись послугами Черкаського відділення «Райффайзен Банк Аваль», прострочивши при цьому своєчасність сплати податку на 18 днів.

Так само, 23.10.2008 року ТОВ «Магнітприлад» подав позивачу платіжне доручення № 645 (строк сплати ПДВ - не пізніше 30.10.2008 року).

На підставі банківської виписки від 23.10.2008 року дані кошти були зняті з рахунку згідно платіжного доручення № 645 від 23.10.2008 року, проте згідно виписки банку від 29.10.2008 року, знову повернуті на цей рахунок одночасно з повідомленням клієнта № 799 від 30.10.2008 року про неможливість виконання даного розрахунку.

Проте, на відміну від попередньої ситуації, ТОВ «Магнітприлад» не вчинив жодних дій для своєчасності перерахування коштів іншими можливими засобами і тому вказана сума була виплачена позивачем лише після закінчення терміну дії мораторію згідно постанови Правління НБУ № 439 від 19.12.2008 року «Про призначення тимчасової адміністрації Акціонерному комерційному банку «Національний кредит».

При вчиненні вказаних операцій, як вбачається колегією суддів, відсутні будь-які інші умови здійснення розрахунку між позивачем та клієнтом, відмінні від встановлених Законом № 2346.

При відносинах з ТОВ «Магнітприлад» строк повернення розрахункового документа дійсно більший ніж 1 день, проте нарахування податкових санкцій повинно розпочинатися з дня прострочення сплати податку у відповідності до Закону № 509, а як вже зазначалось колегією суддів, повернення розрахункового документа відбулося 29.10.2008 року, тобто за 1 день до граничного терміну сплати податку, тобто до 30.10.2008 року.

В подальшому, у відповідності до постанови Правління НБУ № 439 від 19.12.2008 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Національний кредит» в ПАТ «Банк Національний кредит» було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 19.12.2008 року до 18.06.2009 року та постановою Правління НБУ №451 продовжено мораторій до 18.12.2009 року.

На підставі наведеного, слід зазначити, що до банку на період дії введеного НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів у відповідності до пп. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач повідомив клієнта про неможливість здійснення банківської операції до того, як відбулось прострочення зі сплати податку, колегія суддів приходить до висновку про відсутність вини позивача у відсутності відповідних дій з боку клієнта для забезпечення своєчасності проведення вказаних проплат.

З огляду на положення п. 22.7. ст. 22 Закону № 2346, відповідно до якого у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушень положень Закону № 2346.

Таким чином, колегія суддів вважає застосування відповідачем при винесенні оспорюваних податкових рішень форми «С» п. п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 безпідставним, оскільки дана норма застосовується лише при порушенні Закону № 2346.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року скасувати та винести нове рішення.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» задовольнити.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 07 грудня 2010 року № 0003251501 Канівської об'єднаної державної податкової інспекції у розмірі 11635,66 грн.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 07 грудня 2010 року № 0003261501 Канівської об'єднаної державної податкової інспекції у розмірі 24989,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Т.Р. Вівдиченко

Судді: О.М.Ганечко

Є.О.Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.